Справа № 381/5140/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1821/2025
07 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року у складі судді Осаулової Н.А.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію у порядку спадкування за законом та стягнення коштів,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ГУ ПФУ у Київській області, у якому просила:визнати за нею право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 липня 2014 року по 20 листопада 2019 року у розмірі 307 597 грн 88 коп та стягнути з відповідача на її користь недоотриману пенсію у порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , за період з 01 липня 2014 року по 20 листопада 2019 року у розмірі 307 597 грн 88 коп.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є чоловіком позивачки та проживав на тимчасово окупованій території у м. Шахтарськ Донецької області.
Померлий чоловік позивачки не отримував пенсію з липня 2014 року, так як проживав на тимчасово непідконтрольній території України та не мав можливості виїхати на підконтрольну українській владі територію.
Після відкриття спадкової справи відповідач повідомив нотаріуса про те, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 відсутня. Сума недоотриманої пенсії за період з 01 липня 2014 року по 20 листопада 2019 року розрахована позивачем та становить 307 597 грн 88 коп. Оскільки ОСОБА_1 вважає свої права порушеними, вона вимушена була звернутись до суду з даним позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частину недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , призначеної за період з 01 липня 2014 року по 20 листопада 2019 року у сумі 298 046 грн 51 коп. Стягнуто з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 липня 2014 року по 20 листопада 2019 року у сумі 298 046 грн 51 коп. Стягнуто з ГУ ПФУ в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 980 грн 47 коп. У задоволенні іншої частини вимог позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Київській області просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується до дня звернення за недоотриманою пенсією з урахуванням норм ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно.
Вказано, що станом на 04 квітня 2023 року згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоотримана пенсія відсутня.
Посилається на те, що 20 лютого 2020 року ОСОБА_3 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про витребування архівної справи (свого тата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з м. Шахтарськ Донецької області.
ГУ ПФУ у Київській області зазначає, що 25 лютого 2020 року надійшла електронна пенсійна справа від ГУ ПФУ у Донецькій області м. Краматорськ (паперова справа не надходила), тобто ГУ ПФУ у Київській області отримало в електронному вигляді пенсійну справу лише після смерті ОСОБА_2 , про що було визначено розмір пенсії на дату смерті та виплати допомоги на поховання.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про виплату допомоги на поховання на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що пенсія за період з 01 липня 2014 року по 20 листопада 2019 року не нараховувалася, тобто недоотримана пенсія за вказаний період відсутня.
Окрім цього, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебував на обліку в ГУ ПФУ у Київській області, пенсійні виплати не нараховувалися та не виплачувалися ГУ ПФУ у Київській області.
Скаржник, не вбачає в своїх діях порушення діючого пенсійного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року - без змін.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону.
У судовому засіданні адвокат Ващенко М.Г. в інтересах ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Київської області підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі справи убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є внутрішньо переміщеною особою у відповідності до довідки від 22 вересня 2021 року № 3250-5000398273/9015, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 10 т.1).
ОСОБА_2 був чоловіком позивачки по справі ОСОБА_1 , що зареєстрована у м. Шахтарськ Донецької обл та згідно довідки від 22.09.2021року взята на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичною адресою місця проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 10, 16 т.1).
Згідно пояснень позивачки, померлий був зареєстрований та постійно проживав на тимчасово окупованій території, де й помер.
Відповідно до справи, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської обл від 17 лютого 2020року у справі № 361/1062/20 установлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шахтарськ Донецької обл.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у справі №361/10629/21 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили (а.с. 19-23 т.1).
Відповідно до справи, на підставі заяви ОСОБА_1 від 14 березня 2023 року та у відповідності до рішення суду, Другою Броварською держаною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №178/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 24 т.1).
Як вбачається із листа Відділу опрацювання документації №2 Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04 квітня 2023 року №1000-0502-5/50277, на підставі ст. 46 та ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 04 квітня 2023 року недоотримана пенсія ОСОБА_2 відсутня (а.с. 25 т.1).
Вирішуючи спір, районний суд виходив з того, що у даних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки як спадкоємиці на отримання всього належного їй спадкового майна, а тому визнав за нею право власності в порядку спадкування за законом на частину недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, складає 298 046 грн 51 коп та підлягає стягненню на користь позивачки, а тому позов задовольнив частково.
Між тим з такими висновками районного суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю.
Отже, положеннями матеріального права визначено, що лише у випадку наявності факту нарахованої та не виплаченої спадкодавцю пенсії, недоотримана пенсія померлого пенсіонера переходить у спадщину.
Згідно пояснень третьої особи по справі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Донецькій області не перебував (а.с. 150 т.1).
У справі відсутні докази звернення померлого за життя із заявою про нарахування йому пенсії й до територіального органу Пенсійного Фонду України в Київській області.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивачки, ОСОБА_1 після отримання свідоцтва про смерть чоловіка зверталася до органу Пенсійного Фонду з заявою про виплату допомоги на його поховання й саме за її заявою та з метою визначення указаної суми соціальної допомоги, 05.03.2020 Броварським об'єднаним управлінням ПФУ було складено відповідний розрахунок, який долучено до справи (а.с. 26-30, 169).
Поклавши у основу рішення указаний розрахунок, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сформовано його 05 березня 2020 року, тобто після смерті ОСОБА_4 й за змістом, на підставі звернення його дружини, як ВПО.
У матеріалах справи відсутні належні та безспірні докази на спростування тверджень Головного Управління Пенсійного Фонду України в Київській області про не звернення померлого за життя до управління з заявою про нарахування та виплату пенсії.
Тобто у цій справі позивачка пред'явила до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Київській області вимоги про визнання права власності на суму пенсії, на виплату якої ОСОБА_2 не мав права, остільки за життя з відповідною заявою до відповідача не звертався й така пенсія йому у відповідності до положень Закону України «"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не призначалася, а долучений розрахунок, проведений після його смерті з метою визначення розміру виплати допомоги на його поховання, виключає правові підстави для висновків про порушення відповідачем прав позивачки на спадщину.
Отже, як установлено, пенсійні виплати померлому згідно положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не нараховувалися та не виплачувалися.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем у межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов'язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення судом норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року - скасуванню у повному обсязі з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: