ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15045/24
провадження № 2/753/2164/25
16 травня 2025 року Дарницький районний міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили користування житловим приміщенням,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову посилається на те, що виконавчим комітетом Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва 29.04.1983 року їй та її родині, яка складається з 3 (трьох) людей, було видано Ордер №23078 серії Б на право зайняття 2 (двох) кімнат загальною площею 30,79 кв.м., в окремій квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно вказаного ордеру, сім'я складається з матері ОСОБА_1 , доньки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 . З 18.03.2003 року в квартирі було також зареєстровано ОСОБА_6 , а з ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідача ОСОБА_3 .
Квартира на даний час не приватизована.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 її донька ОСОБА_4 та онук ОСОБА_8 виїхали до Сполучених Штатів Америки, де постійно проживають.
З часу виїзду з квартири у 2004 році, відповідачі фактично втратили інтерес до проживання у квартирі, не брали участі в її утриманні, не піклувались про її стан, не оплачували комунальні послуги, послуги за утримання будинку та прибудинкової території. Натомість, факт реєстрації відповідачів у квартирі, перешкоджає їй скористатись правом на приватизацію квартири.
Крім того, вона змушена сплачувати комунальні послуги з розрахунку на кількість зареєстрованих у квартирі осіб, що створює для неї додаткові фінансові витрати.
З огляду на викладене, просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 33).
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду клопотання в якому вона просить суд проводити судовий розгляд без її участі, просить задовольнити позовні вимоги, проти прийняття заочного рішення не заперечує.
Відповідачі, належним чином, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, викликались до суду судовою повісткою за адресою реєстрації, однак конверти повернулись до суду без вручення адресатам з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідачі повідомлялись про дату, час і місце судового розгляду, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Разом з тим, 08.04.2025 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому вона просить суд розглядати справу без її участі, визнає позов, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 60-61).
08.04.2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу без його участі, визнає позов, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 62-63).
У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справ фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 та члени її родини, донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 володіють та користуються 2 (двох) кімнатами загальною площею 30,79 кв.м., в окремій квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується Ордером на житлове приміщення №23078 серії Б, який виданий 29.04.1983 року виконавчим комітетом Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва, на підставі рішення виконавчого комітету Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва за №180 від 11.04.1983 року (а.с. 5-6).
Станом на 04.10.2023 року, у вищевказаній квартирі зареєстровані позивачка ОСОБА_1 з 23.11.1983 року, відповідачі ОСОБА_2 з 23.11.1983 року, ОСОБА_3 з 02.12.2003 року, а також інші члени родини - ОСОБА_6 18.03.2003 року та ОСОБА_5 з 02.06.1992 року (а.с. 7).
Згідно наданої копії закордонного паспорту, відповідачка ОСОБА_2 отримала візу емігранта 07.09.2004 року і виїхала на постійне проживання до США (а.с. 16).
У 2019 році відповідачка ОСОБА_2 отримала громадянство Сполучених Штатів Америки, що підтверджується копією її паспорту (а.с. 19).
Згідно наданої копії закордонного паспорту, відповідач ОСОБА_3 отримала візу емігранта 07.09.2004 року і виїхав з матір'ю ОСОБА_2 на постійне проживання до США (а.с. 17).
У 2019 році відповідач ОСОБА_3 отримав громадянство Сполучених Штатів Америки, що підтверджується копією його паспорту (а.с. 20).
Відповідно до акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 24.07.2024 року, мешканці будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , склали цей акт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично там не проживають, починаючи з 2004 року по теперішній час (а.с. 23).
Позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду, посилається на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з тривалою відсутністю за адресою реєстрації, а саме понад 20 (двадцять) років, втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Безпідставне перебування відповідачів на реєстраційному обліку в будинку, на думку позивачки, свідчить про перешкоди у користуванні власністю, а також створює перешкоди для приватизації вказаної квартири та є підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування будинком.
Відповідно до ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, зокрема про позбавлення права власності на житлове приміщення або користування житловим приміщення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо. Відповідно до змісту зазначеної норми права, поняття "зняття з реєстрації" нерозривно пов'язане з поняттям "житлові права" (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення із займаного приміщення та інше).
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі по справі понад 20 (двадцять) років не проживають у спірній квартирі, про що свідчать відповідні докази (а.с. 19, 20, 23).
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки у зазначеному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення права володіння та користування квартирою.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачів на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 289 ЦПК України, ст. 150, 405 ЖК України, ст.ст. 319, 321, 383, 391 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя: Л.М. Осіпенко