ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23440/24
провадження № 2/753/2865/25
"09" травня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з позовом про розірвання шлюбу в обґрунтування якого зазначила, що з 06.08.2006 року перебуває в шлюбі з відповідачем, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №19.
Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №517, на підставі якого Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження № 26, на підставі якого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Онуфріївського районного управління юстиції у Кіровоградській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
Спільне життя з чоловіком не склалось через те, що з початку 2022 року вона проживає з дітьми в Сполучених Штатах Америки. Через проживання на відстані один від одного, її стосунки з чоловіком суттєво погіршилися, внаслідок чого між ними почали виникати непорозуміння. Будь-які спроби порозумітися не дали бажаного результату, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Між ними відсутня подружня близкість, вони ведуть окремі бюджети, все це призвело до втрати почуття любові, поваги, взаєморозуміння та довіри між ними, а тому просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.
У судове засідання, яке було призначене 15.01.2025 року позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Свириденко С.В. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивачки надійшло клопотання, в якому він наполягав на розірванні шлюбу.
У судове засідання, яке було призначене 15.01.2025 року відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поляцько О.Ю. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він заперечував проти розірвання шлюбу та просив про надання подружжю строку на примирення та час для збереження сім'ї.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами документи та пояснення, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 06.08.2006 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №19, на підставі якого видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №517, на підставі якого Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8 зв.) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження № 26, на підставі якого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Онуфріївського районного управління юстиції у Кіровоградській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Спільне життя позивачки з відповідачем не склалось, через те, що з початку 2022 року позивачка проживає з дітьми в Сполучених Штатах Америки. Через проживання на відстані один від одного, їх стосунки суттєво погіршилися, внаслідок чого між сторонами почали виникати непорозуміння. Будь-які спроби порозумітися не дали бажаного результату, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Між сторонами відсутня подружня близкість, сторони ведуть окремі бюджети, що призвело до втрати почуття любові, поваги, взаєморозуміння та довіри між ними.
Спільне господарство сторони не ведуть, фактично проживають окремо один від одного, а тому позивачка вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам.
Позивачка підтверджує той факт, що час від часу вони з чоловіком спілкуються, проте це вимушена міра, у зв'язку з тим, що вони мають спільних дітей та вимушені разом приймати деякі рішення щодо їх виховання, проте на цьому фоні в них завжди виникають суперечки, тому вважати, що їх спілкування може призвести до примирення є хибним. Окрім цього, вона наголошує на тому, що після виникнення розбіжностей у шлюбі вони мали достатньо часу для обговорення та спроб примирення. Незважаючи на це, примирення так і не відбулося, що і стало підставою для подання позовної заяви. Всі можливі шляхи врегулювання їх відносин були вичерпані, і вона впевнена, що будь-які додаткові строки для примирення не дадуть результату, а лише затягнуть розгляд справи та вирішення питання про розірвання шлюбу.
Відповідач не визнаючи позовні вимоги, вважає, що рішення про розірвання шлюбу дружина прийняла необдумано. 24.02.2022 року ним з дружиною було прийняте спільне рішення про необхідність виїхати з дітьми з міста Києва у більш безпечний регіон України. Він повинен був забезпечувати сім'ю, то ж залишався в Києві та працював. Оскільки повномасштабна війна триває, родичка його дружини запропонувала приїхати їх сім'ї до США. Чоловікам виїзд з України заборонений, тому він надав дозвіл на перетин кордону та тимчасовий виїзд дітей до США разом з дружиною. Таким чином той факт, що вони з ОСОБА_2 проживають окремо на його думку не свідчить, що сім'я розпалася, адже це вимушений крок для збереження спокою, а головне життя та здоров'я як відповідачки так і доньок. Увесь цей час вони спілкуються. Посилання позивачки на те, що вони мають різні бюджети, - є неспроможними, як і те, що між ними відсутня довіра, бо вони знають про проблеми один одного, в тому числі фінансові. Крім того, він не втратив до дружини почуття любові, поваги, дружби. Він також всіляко їй допомагає. Оскільки його сім'ї довелося виїхати на інший континент, це не свідчить про неможливість їх спільного проживання у разі закінчення обставин, а саме воєнних дій. Відповідач вважає, що сім'ю можливо зберегти, на даний час він намагається відновити подружні стосунки, а тому просить суд надати їм максимальний строк на примирення (а.с. 32-41).
Ухвалою суду від 15.01.2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поляцько О.Ю. задоволено, сторонам було надано строк на примирення, який не може перевищувати 3 (три) місяці.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року поновлено провадження у справі та призначене судове засідання (а.с. 65).
Позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Свириденко С.В. у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивачки до суду надійшло клопотання, в якому він просить суд здійснювати розгляд справи без його участі та без участі позивачки, підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що після того, як судом було надано строк на примирення, дружина заблокувала його телефон і не спілкується з ним. Втім вважає, що сім'ю можна зберегти, тому заперечував проти розірвання шлюбу.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
З матеріалів даної справи вбачається, що позивачка продовжувати шлюбні відносини не бажає і на примирення не згодна, за час наданий на примирення сторони не відновили шлюбні стосунки, від відповідача належних доказів та переконливих доводів щодо можливості збереження сім'ї не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене частиною 1 статті 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Таким чином, з вищезазначеного випливає, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Судом надано сторонам час на примирення, проте примирення сторін не відбулося, сторони тривалий час не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тобто доводи відповідача про можливість збереження шлюбу нічим не підкріплені.
Наданий судом строк не призвів до примирення сторін у справі.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Майновий спір на момент розірвання шлюбу між сторонами розглядається в іншому суді іншим складом суду.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідач за наданий час сторонам на примирення подружні стосунки не відновив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивачки про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивачка наміру не має.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
За статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
У судовому засіданні встановлено, що сім'я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення.
Керуючись ст.ст. 263-265, 274-279, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 06.08.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Онуфріївського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №19.
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Дарницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду у 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.05.2025 року.
Суддя: Л.М. Осіпенко