про залишення позовної заяви без руху
16 травня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2251/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Сіжук О.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.05.2025 року щодо визнання придатним до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №428 від 04.05.2025 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та звільнити з військової служби.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України, суддя зазначає наступне.
Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Судовий збір згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено статтею 4 цього Закону.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.
Розмір судового збору за вимогу немайнового характеру становить 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4).
Як вбачається з позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий.
Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру в розмірі 2422,40 грн (1211,20 грн х 2).
Суддею встановлено, що позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору.
Водночас, в позовній заяві позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої Закону № 3674-VI
З приводу цього, суддя зазначає наступне.
Відповідно пункту 12 частини першої Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, суддя погоджується, що позивач звільнений від сплати судового збору стосовно позовних вимог про оскарження наказу про зарахування до особового складу, а також щодо зобов'язання про виключення зі списків особового складу та звільнення з військової служби.
Водночас, стосовно позовних вимог про оскарження довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказу про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації позивачу слід сплати судовий збір, оскільки вказані вимоги не стосуються виконання військового обов'язку чи службових обов'язків, а також не пов'язані з порушенням прав позивача, як військовослужбовця.
Пунктами 5 та 8 частини п'ятої статті 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно статті 94 та частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 01.07.2020 №144.
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Однак, в порушення наведених вимог, позивачем належним чином не засвідчено додані до позовної заяви копії документів.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного суду від 08.05.2019 справа №160/7887/18.
Частиною десятою статті 44 КАС України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Згідно із частинами 1, 2 статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позовну заяву подано та підписано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту), у зв'язку із чим у суду відсутня можливість ідентифікувати особу підписанта поданого адміністративного позову та з'ясувати наявність в неї адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України», посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20.11.2012 № 5492-VІ (далі - Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
За наведених обставин, позивачеві слід подати засвідчену належним чином копію документа на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності (документ, що посвідчує особу позивача) та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: належним чином завіреної копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документ, що посвідчує особу позивача) та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; належних та допустимих доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; подання (надіслання) до суду належним чином засвідчених доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання противоправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна