16 травня 2025 року справа № 580/4050/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зупинення провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо застосування з 01.01.2025 р. понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перерахованої на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 р. у справі № 580/8104/23 без обмеження її максимального розміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 січня 2025 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану», та без обмеження її максимального розміру, з виплатою різниці в пенсії за минулий час;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати з 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 надбавки до розміру пенсії за вислугу років, встановленої відповідно до Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 р. № 1767-ІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 листопада 2022 року виплату ОСОБА_1 надбавки до розміру пенсії за вислугу років, встановленої відповідно до Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 р. № 1767-ІІІ;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати з 01 березня 2023 року ОСОБА_1 індексації пенсії за вислугу років, проведеної відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168, від 23.02.2024 р. № 185 та від 25.02.2025 р. № 209;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 березня 2023 року виплату ОСОБА_1 індексації пенсії за вислугу років, проведеної відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024, № 185 та від 25.02.2025 № 209;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми недоотриманої пенсії за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.
Ухвалою від 17.04.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/2229/25. В обґрунтування клопотання зазначив, що у справі № 320/2229/25 предметом спору є визнання протиправною та нечинною п. 1 постанови КМ України від 03.01.2025 № 1. З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, вважає наявними підстави для зупинення розгляду цієї справи.
Позивач подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі у якому зазначив, що відповідач у клопотанні не конкретизував у чому полягає пов'язаність адміністративної справи № 320/2229/25 з адміністративною справою № 580/4050/25, чому неможливо розглянути справу № 580/4050/25 (з огляду на характер заявлених позовних вимог) без попереднього розгляду адміністративної справи № 320/2229/25, не зазначив чому наявні у справі № 580/4050/25 докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, як зазначив позивач, відсутні необхідні умови для зупинення провадження у справі № 580/4050/25, які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Пунктом 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Під час вирішення питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки набрання законної сили рішенням за результатом розгляду іншої справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Суд встановив, що у межах справи № 320/2229/25 предметом спору є визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України суд робить висновок про відмінність у правових наслідках “визнання протиправним та скасування» і “визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України та ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт, принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25, у випадку набрання ним законної сили, не вплине на вирішення справи, що розглядається.
За таких обставин суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду справи № 580/3993/25 до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 236, 241, 248, 256, 262, 263, 291, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зупинення провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 16.05.2024.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК