Справа № 420/39833/24
16 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,
за участі : секретаря Ростомової А.П., представників : позивача Білозор О.О., відповідача Гарбарук Д.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року № 40408/15-32-24-05, № 40412/15-32-24-05, № 40413/15-32-24-05, № 40414/15-32-24-05, № 40416/15-32-24-05, рішення № 40411/15-32-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.09.2024 року, та вимогу № Ф-40409/15-32-24-05 про сплату боргу (недоїмки) від 23.09.2024 року, мотивуючи це тим, що під час проведення перевірки були надані документи про право власності на вантажні транспортні засоби, їх перебування на податковому обліку, та на підтвердження використання транспортних засобів у своїй господарській діяльності, були надані на перевірку всі укладені за період здійснення перевірки контракти, а також товарно-транспортні накладні зі змісту яких вбачається здійснення перевезення транспортними засобами ФОП ОСОБА_1 відповідного товару водієм, що працевлаштований у ФОП ОСОБА_1 в межах господарської діяльності. Для роботи транспортних засобів придбавалось паливо, витрати по придбанню якого були включені до витрат. Виходячи з наведеного висновки, викладені в Акті №36540/15-32-24-05-09 від 23.08.2024 року щодо завищення витрат на суму 363 215,00 грн., за рахунок віднесення до складу витрат витрати, які не використовуються у господарській діяльності та пов'язані з придбанням паливно-мастильних матеріалів є помилковими та такими, що не відповідають первинним документам, укладеним договорам та безпосередньо податковій інформації, відображеній у чисельній звітності ФОП ОСОБА_1 . Вказує, що за даними перевірки була встановлена відсутність податкової накладної за період складання 01/2022 від постачальника Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія», на суму ПДВ 9533,32 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за березень 2022 року. Разом з тим, згідно даних ЄРПН від постачальника Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія», код 31914947, наявна складена та зареєстрована податкова накладна №18 від 04.01.2022 року на суму ПДВ 17166,67 грн. За даними перевірки була встановлена відсутність податкової накладної за період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агропрайм Холдинг», на суму ПДВ 71701,18 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за жовтень 2023 року. Разом з тим, згідно даних ЄРПН від постачальника ТОВ «Агропрайм Холдинг», код 36233605, наявна складена та зареєстрована податкова накладна №192 від 26.10.1023 року на суму ПДВ 86342,00 грн.. За даними перевірки була встановлена відсутність податкової накладної за період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», на суму ПДВ 55000,00 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за листопад 2023 року. Разом з тим, згідно даних ЄРПН від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, наявна складена та зареєстрована податкова накладна №6 від 03.10.2023 року на суму ПДВ 69 673,33 грн. За даними перевірки була встановлена відсутність податкової накладної за період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», на суму ПДВ 255515,00 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за грудень 2023 року.
Разом з тим, згідно даних ЄРПН від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, наявні складені та зареєстровані податкові накладні №6 від 03.10.2023року на суму ПДВ 69 673,33 грн. (залишок 14573,33 грн), №29 від 11.10.2023 року на суму ПДВ 86333,83 грн., №53 від 18.10.2023 року на суму ПДВ 81067,00 грн., № 66 від 25.10.2023 року на суму ПДВ 73542,00 грн.
Зазначив, щодо встановлення помилки у декларації з ПДВ за грудень 2022 року, що на формування та розрахунок податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 , викладених в декларації з ПДВ за грудень 2022, вплинуло подання уточненого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, прийнятий ГУ ДПС в Одеській області 20.02.2023 року згідно до квитанції №2. Відповідно до додатку №1 до уточнюючої декларації за грудень 2022 року у таблиці №2 Відомості про операції з придбання з ПДВ, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14 %, ФОП ОСОБА_1 здійснила віднімання (виключення) операції з контрагентом за кодом 326312615083, період складання податкової накладної 11/2022, обсяг постачання 250 000 грн., сума ПДВ 50 000 грн. Таким чином, висновки Акту №36540/15-32-24-05-09 від 23.08.2024 року щодо заниження показників ПДВ задекларованих ФОП ОСОБА_1 , не відповідають первинній та податковій документації суб'єкта господарювання та є помилковими. Вказує на відсутність зареєстрованих нормативно-правових актів, які встановлювали б норми виходу м'ясних продуктів після забою тварини, враховуючи висновку ГУ ДПС в Одеській області про фактичну відсутність залишків після забою тварини та можливість їх використання в господарській діяльності, враховуючи відсутність обов'язку ФОП ОСОБА_1 на ведення обліку товарних запасів, висновки Акту №36540/15-32-24-05-09 від 23.08.2024 року є припущенням, на якому не можуть ґрунтуватись розрахунки ГУ ДПС України та не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань. Таким чином, ГУ ДПС в Одеській області під час проведення перевірки безпідставно та не у встановлений спосіб встановили базу оподаткування податком на додану вартість та неправомірно здійснили донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та за штрафними (фінансовими) санкціями ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 15.01.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача 15.02.2025 року до суду надані письмові пояснення у яких він вимоги не визнає, з підстав того, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльності за період з 13.01.2020 по 31.12.2023, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доход (додаток Ф2) встановлено, що за даними платника, відповідно наданої до перевірки Книги обліку доходів та витрат, задекларована сума витрат 147 257 655,60 грн., за даними перевірки 146 894 440,60 грн. Розбіжність виникла за рахунок включення до складу витрат, витрат на придбання паливно мастильних матеріалів (далі - ПММ) на загальну суму 363 215,00 грн. (без ПДВ). В ході перевірки, ФОП ОСОБА_1 надано запит від 29.07.2024 щодо надання пояснень та документального підтвердження (копії документів), пов'язаних з веденням господарської діяльності. Однак, на підтвердження списання палива надано лише ТТН, в яких зазначено лише маршрут пересування товарів. Крім того, надано запит 16.08.2024 щодо надання розшифровки витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності (розрахунки використаних ПММ, акти списання ПММ, тощо) для визначення реальних витрат дизпалива та підтвердження задекларованих витрат. Проте додаткових документів до перевірки платником не надано. Оскільки, до складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату, тому в ході перевірки правильності визначення витрат, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено завищення витрат на загальну суму 363 215,00 грн., в тому числі: 2021 рік 114 499,00 грн. (уточнююча), 2022 рік - 208716,00 грн., 2023 рік - 40 000,00 грн. Відповідно до вищезазначеного, встановлено порушення позивачем вимог пп. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177, пп. 1.2, 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України в частині завищені витрати на загальну суму 363 215,00 грн, та як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 65 378,70 грн., в т.ч.: 2021 рік 20609,82 грн., 2022 рік 37568,88 грн., 2023 рік 7200, 00 грн.; та військового збору на суму 5 448,24 грн., в т.ч.: за 2021 рік 1717,50 грн., за 2022 рік 3130,74 грн. та за 2023 рік -600,00 грн. ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді зареєстрована платником податку на додану вартість. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.03.2020 по 31.12.2023 встановлено заниження сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 423 491,72 грн. Відповідно до наявних під час перевірки документів (податкових декларацій з податку на додану вартість, податкових накладних) ФОП ОСОБА_1 придбавала у контрагентів - постачальників товарно-матеріальні цінності, а саме свині в живій вазі, та свиня (відгодівля) в загальній кількості 3 011 911,51 кг та (60 голів що становить в середньому 5400 кг із розрахунку 100 кг на одиницю), в т.ч по періодах:
2020рік - 398942 кг. (середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг 21 грн.); 2021 рік - 625963.90 кг. (середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг 30 грн.) 2022рік - 756740 кг. (середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг 39 грн.) 2023 рік - 1230265.61 кг. (середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг 42 грн .). В ході проведення перевірки, на підставі наданих документів та наявних баз даних встановлено, шо ФОП ОСОБА_1 реалізувала м'ясо свинини охолоджене в напівтушах в загальній кількості 2 004 828,83 кг., в т.ч. по періодах:2020 рік 281511.91 кг. 2021 рік -384284,92 кг. 2022 рік - 498028 кг. 2023 рік - 841004 кг. У письмовому поясненні від 15.08.2024, ФОП ОСОБА_1 повідомила, що після забою напівтуша виглядає як розруб туші з субпродуктами, яка так і відправляється покупцеві, тобто субпродукти, отримані при забої також направляються покупцеві.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням наданих пояснень та за відсутністю будь- яких документів щодо підтвердження наявних залишків ТМЦ, встановити факт використання ТМЦ в загальній кількості 1 007 082,68 кг, в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 не є можливим. ФОП ОСОБА_1 не визначено податкове зобов'язання по ТМЦ, вартість яких було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах здійснення господарської діяльності на суму ПДВ 7 231 031,38 грн.
Податкові накладні не складено та не зареєстровано в ЄРПН, на суму ПДВ 7 231 031,38 грн., в т.ч. по періодах: 2020 рік - 117430,09 кг. *21 грн. = 2466031,89 грн (в т.ч. ПДВ 493 206,38 грн.) 2021 рік -241678,98 кг. * 30 грн. = 7250369,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1 450 073,88 грн.) 2022 рік - 258712 кг. *39 грн. = 10089768.00 грн. (в т.ч. ПДВ 2017 953,60 грн.) 2023 рік - 389261,61 кг. *42 грн. = 16348987,62 грн. (в т.ч. ПДВ 3 269 797,52 грн.). Відповідно до наявних під час перевірки документів ФОП ОСОБА_1 придбала у контрагентів постачальників ТОВ «Бест Фьюел» (код ЄДРПОУ 38381144) та МП «Воднік» (код ЄДРПОУ 13911039) товарно-матеріальні цінності (дизпаливо) на суму ПДВ пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. 29.07.2024р. ФОП ОСОБА_1 надано під підпис запит з проханням надати пояснення та документальне підтвердження (копії документів), пов'язаних з веденням господарської діяльності. До перевірки надано первинні документи, в тому числі ТТН, де зазначено лише маршрут пересування товарів.
15.08.2024р. ФОП ОСОБА_1 надано під підпис запит з проханням надати документи щодо розшифровки витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності (розрахунки використаного ПММ, акти списання ПММ, тощо) для визначення реальних витрат дизпалива під отриманий дохід та підтвердження задекларованих витрат. Додаткових документів до перевірки не надано.
Відповідно наданої до перевірки Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат було включено витрати за придбання ПММ на суму 363215,00 грн. (без ПДВ), проте в зв'язку із не наданням пояснень та документального підтвердження щодо списання ПММ, встановити чи пов'язані витрати з придбання ПММ з отриманням доходу від здійснення господарської діяльності не є можливим. у 2021-2023 роках ФОП ОСОБА_1 включила до складу витрат у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф2), витрати на придбання ПММ на загальну суму 363215,00 грн., у т.ч. по періодам 2021 р. -114499грн., 2022 р. - 208716,00 грн., 2023 р. - 40000,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України -завищені витрати на суму - 363215,00 грн., у т.ч. за 2021 рік на суму -114499грн., за 2022 рік на суму - 208716,00 грн. та за 2023 рік на суму 40000,00 грн. за рахунок віднесення до складу витрат витрати, які не використовується у господарській діяльності та пов'язані з придбанням ПММ.
За період з 01.03.2020р. по 31.12.2023р. ФОП ОСОБА_1 задекларувала податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 29 928 596 грн., за даними перевірки - 37 352 087,72 грн.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.03.2020 по 31.12.2023р. встановлено заниження сум податкового зобов'язання на суму ПДВ 7 423 491,72 грн. Відповідно до наявних під час перевірки документів ФОПП ОСОБА_1 придбала у контрагентів-постачальників (Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Фьюел" код ЄДРПОУ 38381144 та Мале підприємство «Воднік» код ЄДРПОУ 13911039) товарно-матеріальні цінності (дизпаливо) на суму ПДВ 192460,34грн, в т. ч. в 2020р.- 6250,00грн, 2021р.- 72475,04грн, 2022р. - 17299,62 грн, 2023р. - 96435,68 грн., які були включені до складу податкового кредиту. ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано первинні документи, які підтверджують фактичне використання ПММ (розрахунки використаного дизпалива, акти списання ППМ, документи щодо емпірично встановлених норм витрат пального для визначення реальних витрат дизпалива, подорожній лист з обов'язковою наявністю обов'язкових реквізитів, які передбачені п.1 ст.9 Закону України Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ). ФОП ОСОБА_1 не підтверджено документально використання дизпалива. Враховуючи викладене вважає, що ГУ ДПС в Одеській області правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області № 6268-п від 26.06.2024 року та направлень від 18.07.2024року №14318/15-32-24-05, №14319/15-32- 24-05, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Бубняк Тетяною Олександрівною, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Ромашенко Оленою Володимирівною, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі позивач/ФОП ОСОБА_1 ), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2020 по 31.12.2023 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.01.2020 року по 31.12.2023 року. Перевірка проводилась з 29 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року. Строк проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 12.08.2024 по 16.08.2024 на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області №7929-п від 12.08.2024р.
За результатами перевірки складений акт №36540/15-32-24-05-09 від 23.08.2024 року висновками якого встановлено порушення ФОП: 1) вимог п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України занижено податку на доходи фізичних осіб, який піддягає сплаті до бюджету у період 13.01.2020 - 31.12.2023 на суму 65378,70 грн., за рахунок заниження у 2021р. - 20609,82 грн., 2022р. - 37568,88 грн., 2023р. - 7200,00 грн.;
2)п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, п.163.1 ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, ст. 176, п.п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755 - VI -донараховано військового збору на загальну суму 5448,24 грн, у т. ч., за 2021 рік - 1717,50 грн., за 2022 рік - 3130,74 грн. та за 2023 рік - 600,00 грн.
3)ч.2 ст.7 та ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування» із змінами та доповненням та розділу ІУ ч.5 п.2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 - занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі - 46183,24 грн., у т.ч. за 2021 рік на суму- 25190,88 грн., за 2022 рік на суму- 12192,36 грн. та за 2023 рік на суму 8800,00 грн.
4) п.198.2, п.198.3, пп. «г» п.198.5, 198.6 ст.198 України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (із змінами) «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та донараховано податку на додану вартість, який підлягає до сплаті в бюджет у сумі 7865241,22 грн., у т.ч. в розрізі періодів: листопад 2020 - 1000,00 грн, грудень 2020 - 498456,38 грн, січень 2021 - 3166,67грн, лютий 2021 - 3416,67грн, квітень 2021 - 3916,67 грн, травень 2021- 12300,01 грн, червень 2021- 8333,34 грн, липень 2021 - 6566,67 грн, вересень 2021 - 9000,00 грн, листопад 2021- 9166,67 грн, грудень 2021- 1466682,22 грн, лютий 2022- 4600,00 грн, березень 2022- 9592,14 грн, серпень 2022- 3107,48 грн, грудень 2022- 2067953,60 грн, січень 2023- 3140,19 грн, лютий 2023- 4514,02 грн, квітень 2023- 4710,28 грн, червень 2023 - 4487,85грн, липень 2023- 13666,67 грн, серпень 2023 - 8000 грн, вересень 2023- 8333,33 грн, жовтень 2023р. - 8666,67 грн, листопад 2023- 80500,01 грн, грудень 2023- 3540729,18 грн.
5)п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями з урахуванням перехідних положень) не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 7423491,72 грн., у т.ч. за листопад 2020 - 1000,00 грн, грудень 2020 - 498456,38 грн, січень 2021 - 3166,67грн, лютий 2021 - 3416,67грн, квітень 2021 - 3916,67 грн, травень 2021- 12300,01 грн, червень 2021- 8333,34 грн, липень 2021 - 6566,67 грн, вересень 2021 - 9000,00 грн, листопад 2021- 9166,67 грн, грудень 2021- 1466682,22 грн, лютий 2022- 4600,00 грн, березень 2022- 9592,14 грн, серпень 2022- 3107,48 грн, грудень 2022-2017953,60 грн, січень 2023- 3140,19 грн, лютий 2023- 4514,02 грн, квітень 2023- 4710,28 грн, червень 2023 - 4487,85грн, липень 2023- 13666,67 грн, серпень 2023 - 8000 грн, вересень 2023- 8333,33 грн, жовтень 2023р. - 8666,67 грн, листопад 2023- 25500,01 грн, грудень 2023-3285214,18 грн.
6)п.44.1 статті 44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. зі змінами та доповненнями та п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, не в повному обсязі надала до перевірки первинні документи;
На підставі висновків акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 23.09.2024р. №40408/15-32-24-05, яким визначений штраф у розмірі 3400, 00 грн. за відсутність реєстрації в ЄРПН протягом граничного строку податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 7 423 491,72 грн.;
№40412/15-32-24-05, яким збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 9 831 551, 54 грн., з яких 7 865 241,22грн. за податковими зобов'язаннями та 1 966 310, 32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№40413/15-32-24-05, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 81723, 38 грн., з яких 65378, 7 грн. за податковими зобов'язаннями та 16344,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№40414/15-32-24-05, яким збільшено зобов'язання з військового збору, що сплачують фізичні за результатами річного декларування у сумі 6810,30 грн., з яких 5448,24грн. за податковими зобов'язаннями та 1362,06 за штрафними (фінансовими) санкціями;
№40416/15-32-24-05, яким нарахований адміністративний штраф у сумі 1020,00 грн;
а також: рішення №40411/15-32-24-05 від 23.09.2024р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.09.2024 року у сумі 7 137,42 грн.
вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 23.09.2024 року із сплати єдиного внеску у розмірі 46 183,24 грн.
Позивач оскаржив в адміністративному порядку вищенаведені рішення та вимогу до ДПС України, яке рішенням №32445/6/99-00-06-02-01-06 від 29.10.2024 року залишила скаргу без задоволення.
Позивач не погодився з оскаржуваними рішеннями та звернувся до суду із позовом.
Щодо завищення витрат на суму 363215,00грн. суд встановив наступні обставини.
Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4.4 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 ПК України);
-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг( пп. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, у відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав свідоцтво про державну реєстрацію в Білгород-Дністровській районній державній адміністрації 13.01.2020 року, знаходиться на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податку ФОП, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником ПДВ. Код основного виду економічної діяльності 46.32 «Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами».
У власності ФОП ОСОБА_1 перебувають наступні вантажні транспортні засоби, що безпосередньо використовуються ним у господарській діяльності:
Спеціалізований вантажний фургон рефрижератор марки DAF FA LF 45.220, державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 08.09.2021року;
Загальний вантажний бортовий тентований автомобіль марки MAN L200, державний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 від 17.10.2018 року;
Спеціалізований вантажний фургон - рефрижератор марки MERCEDES-BENZ VARIO 612 D, державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 від 06.03.2018 року;
Спеціалізований причіп пр-платформа тентований штора марки WHEELBASE, державний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 від 20.10.2021р.
Стосовно даних автотранспортних засобів позивачем були подані Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.
ФОП ОСОБА_1 укладена низка договорів: №45/20, з ТОВ «Агропрайм Холдинг» (провадець) згідно п.п. 4.1 та 4.2 якого поставка товару (живі свині) здійснюється транспортом покупця(позивача);
№06/04/2023 від 06.08.2023 року, з ТОВ «Дел-прод»(покупець) згідно п.п.3.1-3.3 якого визначається постачання товару (м'ясопродукти) силами та за рахунок постачальника (позивача); №16/10/2020 від 16.10.2020 року з ТОВ «Агрофірма хлібна Нива»(продавець) та від 04.01.2023 року №04/01/2023 згідно п. 2.1. Поставка здійснюється на умовах ЕХW франко -склад продавця;
від 06.03.2020 року №0603 з ТОВ «Гаврилівка» (покупець) згідно п.4.3 якого поставка товару здійснюється шляхом доставки постачальником на склад покупця;
№1 від 01.01.2021 року з ТОВ «Агролайн Ком» (продавець) згідно п.3.1 якого передача товару проводиться за адресою Од.обл. Арцизький р-н. с.Главані.
Для виконання умов вищенаведених договорів позивач придбавав паливо за договором №8 від 01.11.2020 р. з МП «Водник» та Договором №БФ-1001.1 від 10.01.2022 року з ТОВ «Бест Фьюел».
Витрати по придбанню палива були враховані позивачем до складу витрат на які зменшувалась сума оподаткування доходом та витрати по сплаті ПДВ на загальну суму 192460,34грн. включені до складу податкового кредиту(т.1 а.с.50).
На підтвердження використання транспортних засобів у своїй господарській діяльності, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 посадовим особам Головного управління ДПС в Одеській області були надані на перевірку всі укладені за період здійснення перевірки контракти/договори, а також товарно-транспортні накладні зі змісту яких вбачається здійснення перевезення транспортними засобами ФОП ОСОБА_1 відповідного товару водієм, що працевлаштований у ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с. 161-250, т.2 а.с.1-68, 95-250) та у наданих ТТН містяться марка, номер автотранспортного засобу, ПІБ водія, замовник (ФОП ОСОБА_1 ), перевізник (ФОП ОСОБА_1 ), назва вантажовідправника та вантажоодержувача, пункт навантаження та розвантаження, та найменування вантажу, печатки та підписи осіб відповідальних за здачу-прийом товару(свині в живій вазі, або охолоджені в напівтушах).
16.08.2024 року перевіряючими надано позивачу запит з проханням надати документи щодо розшифровки витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності (розрахунку використаного ПММ, акти списання ПММ, тощо) для визначення реальних витрат дизпалива під отриманий дохід та підтвердження задекларованих витрат, та додаткових документів позивачем до перевірки не надано.
З посиланням на відсутність у ТТН часу прибуття автомобіля під навантаження та часу прибуття для розвантаження, та актів списання ПММ та розрахунків використаного ПММ перевіряючи дійшли висновку щодо не підтвердження витрат на придбання палива з веденням господарської діяльності позивача.
Суд враховує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з придбанням ПММ, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником або покупцем конкретних видів перевезень та про результат виконання кожної послуги у вигляді ТТН, накладної тощо.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з перевезенням власним вантажним транспортом товару, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного доходу, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик).
Відповідачем не ставиться під сумнів наявність у позивача вантажних транспортних засобів та виконання договорів з контрагентами за якими він зобов'язався вивезти від продавців/постачальників придбаний товар (живих свиней), чи доставити проданий товар (полу туши охолоджені свиней ) до покупців.
Позивачем надані під час перевірки документи на придбання ПММ, видаткові накладні (т.2 а.с.69,73, 76-77,79,81-83,89-94, т.3 1-45).
Відповідач не заперечує придбання позивачем ПММ на суму 363215грн. (без ПДВ) з яких у 2021 році -114499грн., у 2022 році -208716грн., у 2023 році -40000грн., проте через не надання документів на їх списання зазначив про неможливість встановити чи пов'язані витрати з придбанням ПММ з отриманням доходу від здійснення господарської діяльності.
Виходячи з того, що вказану суму витрат перевіряючими не було зараховано до суми, що зменшує суму отриманого оподаткованого доходу позивачу був донарахований податок на доходи фізичних осіб (18%) у сумі 65378,70грн. та штрафна санкція -16344,68грн. та донарахована сума єдиного внеску ( в межах максимального страхового внеску ) яка склала 46183,24грн. з яких за 2021 рік на суму -25190,88грн., за 2022 рік на суму 12192,36грн, за 2023 рік на суму 8800грн. та штрафна санкція 7137,42грн. Також через вищенаведене донараховано військовий збір на суму 5448,24грн. з яких за 2021 рік 1717,50грн, за 2022 рік 3130,74грн. та за 2023 рік 600грн., а також донарахована сума ПДВ -192460,34грн.
Та відповідачем не спростовано того, що за наявними у позивача ТТН відбулись господарські операції, та позивач поніс витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для перевезення товару власними вантажним транспортними засобами та не надано суду доказів того, що з наданих під час перевірки ТТН не можливо було вирахувати відстань між точками завантаження та вивантаження товару та вирахувати витрати палива на кожний транспортний засіб виходячи із даних технічної документації заводу- виробника на певний транспортний засіб, проте з наданих запитів під час перевірки перевірячими дану інформацію не витребовували.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд вважає що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим частиною другої статті 9 Закону №996-XIV, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу щодо наявності порушення норм податкового законодавства з боку позивача під час віднесення витрат на придбання ПММ до витрат, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.09.2024 року №40413/15-32-24-05, від 23.09.2024 року №40414/15-32-24-05, №40411/15-32-24-05, є неправомірними та підлягають скасуванню.
У силу вимог частин другої та третьої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною четвертою вказаної статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема: 1) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 2) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Враховуючи, що податкове повідомлення - рішення №4041315-32-24-05 від 23.09.2024 року визнано судом протиправними та такими, що підлягає скасуванню, та як з боку позивача не відбулось заниження витрат, то підлягає скасуванню також рішення №40411/15-32-24-05 від 23.09.2024 року про донарахування єдиного внеску у сумі 46183,24грн. та штраф -7137,42грн. та спірна вимога про сплату боргу Ф-40409/15-32-24-05 від 23.09.2024 року на суму 46183,24грн. є похідною від них, так як прийнята на підставі оскаржуваного податкового повідомлення - рішень,та рішень про нарахування штрафних санкцій, тому також підлягає скасуванню.
Щодо завищення задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників шляхом включення до складу податкового кредиту за встановленої відсутності зареєстрованих податкових накладних за відповідний період суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки було встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які в цей період в Єдиному реєстрі податкових накладних були відсутні: період складання 01/2022 від постачальника Приватне акціонерне товариство «Агропромислова компанія», код 31914947 на суму ПДВ 9533,32 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за березень 2022 року;
період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агропрайм Холдинг», код 36233605, на суму ПДВ 71701,18 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за жовтень 2023 року;
період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, на суму ПДВ 55000,00 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за листопад 2023 року;
період складання 10/2023 від постачальника ТОВ «Агрофірма Дністровська», код 00855440, на суму ПДВ 255515,00 грн., що був включений до складу податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за грудень 2023 року.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/ послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін. Згідно з п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України ЄРПН це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до п. 120 1.2 ст. 120 ПК України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 ПК України, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПК України, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні- рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
В порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Кодексу встановлено безпідставне завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 391749,50 грн. в т.ч. по періодах: за березень 2022 на суму 9533,32 грн., за жовтень 2023 на суму - 71701,18 грн., за листопад 2023 на суму - 55000,00 грн., за грудень 2023 на суму - 255515,00 грн.(т.1 а.с.54-55).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 із змінами (Далі - Наказ) Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено форму уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Згідно до пункту 1 розділу IV Наказу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Розділом VI Наказу визначено порядок заповнення уточнюючого розрахунку, а саме: у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу п'ятого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.
Актом перевіркою встановлена розбіжність за грудень 2022р. між задекларованими у гр.4 (Показник, який уточняється) згідно уточнюючої декларації з податку на додану вартість ( від 16.05.2024 №9133319559) та даними перевірки по ФОП, а саме: Показник, який уточняється (гр.4 р.10.1) колонка А зазначено неправильно НОМЕР_10 (повинно бути 5543860), гр.4 р.10.1 колонка Б зазначено неправильно 1058772 (повинно бути 1108772). Показник, який уточняється (гр.4 р. 18) зазначено неправильно 65441,00 (повинно бути 15441), різницю (гр.6 р. 18) зазначено неправильно 0 (повинно бути 50000), суму штрафу (гр.6 р.18.1) у розмірі 1500,00 грн (3% суми збільшення) не визначено, що призвело до ненарахування в ІКП ПДВ в сумі 50000 грн. та сумі 1500,00 грн в ЕКП за кодом платежу 14010100 ФОП ОСОБА_1 , та доказів що це спростовують матеріали справи не містять.
Щодо невизначення податкового зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму 7231031,38 грн, не складено та не зареєстровано податкові накладні з ПДВ на суму ПДВ 7231031,38 грн. судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 (покупцем) укладені договори з ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» (продавець) від 04.01.2021 року №04/01/2023 та №16/10/2020 від 16.10.2020 року згідно умов яких покупець придбавав тваринницьку продукцію в живій вазі -свиней .
Також позивач(покупець) уклав договір з ТОВ «Агролайн КОМ) від 01.01.20221 року №1 згідно умов якого позивач придбавав свиней живих з відгодівлі.
Актом перевірки встановлено, що протягом 2020-2023 років позивач придбав свині в живій вазі, свині (відгодівля) в загальній кількості 3 011 911,51кг. та 60 голів (відгодівні) (11620кг) в т.ч . 2020рік -398942кг., середня ціна придбання без ПДВ за 1 кг.21грн.;
2021рік - 625963,90 кг. .(середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг. ЗО грн.)
2022рік - 756740 кг. .(середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг. 39 грн.)
2023рік - 1230265,61 кг. (середня ціна придбання без врахування ПДВ за 1 кг. 42 грн.)
В ході проведення перевірки, на підставі наданих документів та наявних баз даних встановлено, що ФОП ОСОБА_1 реалізував м'ясо свинини охолоджене в напівтушах в загальній кількості 2004828,83 кг., в тому числі по періодах: 2020 рік - 281511,91 кг, 2021 рік - 384284,92 кг, 2022 рік-498028 кг, 2023 рік - 841004 кг.
Письмовим поясненням від 15.08.2024 року ФОП ОСОБА_1 повідомив, що після забою напівтуша виглядає як розруб туші з субпродуктами, яка так і відправляється покупцеві, тобто субпродукти, отримані при забої також направляються покупцеві.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням наданих пояснень та з відсутністю будь-яких документів щодо підтвердження наявних залишків, встановити чи було використано ТМЦ в загальній кількості 1007082,68 кг в господарській діяльності ФОП не є можливим.
На підставі чого перевіряючи дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 не визначено податкове зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму ПДВ 7231031,38 грн., не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з податку на додану вартість на суму ПДВ 7231031,38 грн., в тому числі по періодах:
2020рік - 117430,09 кг.*21 грн. = 2466031,89 грн. ( в тому числі ПДВ 493206,38 грн.)
2021рік-241678,98 кг.* 30 грн. = 7250369,40 грн. ( в тому числі ПДВ 1450073,88 грн.)
2022рік-258712 кг. *39 грн. = 10089768,00 грн. ( втому числі ПДВ 2017953,60 грн.)
2023рік - 389261,61 кг.*42 грн. = 16348987,62 грн. ( в тому числі ПДВ 3269797,52 грн.)
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення пп. «г» п. 198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не визначено податкове зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму 7231031,38 грн, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з податку на додану вартість на суму ПДВ 7231031,38 грн., в т.ч. за грудень 2020 - 493206,38 грн, грудень 2021- 1450073,88 грн, грудень 2022- 2017953,60 грн, грудень 2023- 3269797,52 грн.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що різниця між вагою придбаного товару (свиней) та проданим є втрати під час забою та розділки свиней, та вони нормативно не визначені, та відходи, які створювались під час розділки та забою тварин ФОП утилізував на полігоні.
Суд враховує, що виходячи з того, що реалізовано було - 2 004 828,83 кг з придбаних - 3 011 911,51кг., то частка втрат фактично складає 33,5% від загальної ваги придбаного товару.
Відповідно до п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Відповідно до п.11 П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Відповідно до п.24 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186. Згідно вказаної Інструкції на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва.
Суд враховує, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" №187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості та не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення та від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Для цілей бухгалтерського обліку відходи виробництва поділяють на зворотні та безповоротні. Безповоротні відходи - це ті відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається. Вони не потрібні підприємству, і від них потрібно позбавитися (утилізувати, знищити, передати спецпідприємству на переробку згідно з вимогами законодавства).
Відповідно до п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів № 2, затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 № 2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.
Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.
Отже, на відміну від зворотних відходів, безповоротні відходи повинні відображатись в обліку лише в кількісному виражені, оскільки кількість відходів безпосередньо впливає на величину собівартості продукції.
Суд погоджується, що в процесі забою тварин утворюються відходи, проте їх розмір у позивача становить 35% та, враховуючи, що такі відходи взагалі не обліковувались, ні контролюючий орган, ні суд не може встановити фактичну кількість безповоротних відходів у спірний період.
Відповідно до п.2.15 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів № 2№, для оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують методи: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (Ф1ФО); нормативних затрат; ціни продажу.
При цьому суд враховує, що процес вивезення відходів на полігон повинен відбуватися з дотримання ДСТУ 4462.3.01:2006. Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій» та на перевезення таких відходів у позивача повинен був укладений договір на перевезення з підприємством, яке має право на надання таких послуг, їх оплата.
У позивача обов'язково повинен вестися Журнал первинного обліку утворювання відходів який призначений для рахування і реєстрації обсягів фактичного поточного утворення відходів на підприємствах, в установах, організаціях, а також у фізичних осіб - суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з утворюванням відходів (повинен вестись безпосередньо на об'єктах такого утворювання згідно ДСТУ 4462.3.01:2006), проте доказів його наявності матеріали справи не містять.
Водночас дані вказаного журналу використовують для ведення державної статистичної звітності, складання паспортів відходів, заповнювання реєстрових карт об'єктів утворювання відходів, а також розрахунку лімітів утворювання і розміщування відходів та для розробляння організаційно-технічних заходів щодо поводження з відходами.
За встановлених судом обставин, що облік втрат м'яса під час забою та розділу на полу туши у позивача не ведеться, та звітність щодо створення небезпечних відходів відповідно до приписів Закону «Про управління відходами» позивачем не подається та доказів, що це спростовують матеріали не містять, та штатним розкладом особи до обов'язків якої відноситься прибирання та збір відходів в конкретно відведеному місті на виробництві не передбачено, доказів наявності залишку товару на час перевірки перевіряючим не надано, суд погоджується, з тим, що позивач не надав, а ні під час перевірки, а ні після її проведення документів, що підтверджують створення відходів у кількості 35% від придбаного товару, а це становить від 117 тон до 389 тон на рік в період з 2020 по 2023 роки.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За наведених обставин відповідач правомірно дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не визначено податкове зобов'язання по товару, який було включено до складу податкового кредиту та не було використане в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на суму ПДВ 7231031,38 грн., не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з податку на додану вартість на суму ПДВ 7231031,38 грн., в тому числі по періодах:2020рік рік - 117430,09 кг.*21 грн. = 2466031,89 грн. ( в тому числі ПДВ 493206,38 грн.); 2021рік-241678,98 кг.* 30 грн. = 7250369,40 грн. ( в тому числі ПДВ 1450073,88 грн.);2022рік-258712 кг. *39 грн. = 10089768,00 грн. ( втому числі ПДВ 2017953,60 грн.); 2023рік - 389261,61 кг.*42 грн. = 16348987,62 грн. ( в тому числі ПДВ 3269797,52 грн.), а тому винесено податкове повідомлення рішення №40412/15-32-24-05 від 23.09.2024 року яким донараховано податок на додану вартість 7 865 241,22грн. та сума штрафу 1966310,32грн. в частині суми 7231031,38грн. не підлягає задоволенню.
Проте як раніше суд визнав, що сума 192 460,34грн. ПДВ сплачена позивачем при придбанні ПММ використаних у господарській діяльності включена відповідачем до податкового повідомлення- рішення №40412/15-32-24-05 від 23.09.2024 року неправомірно, а тому в частині цієї суми воно підлягає скасуванню як протиправне.
Також відповідачем за складення та не реєстрацію податкових накладних на загальну суму ПДВ 7 865 241,22грн. податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2024 року №40408 /15-32-24-05 застосований штраф у сумі 3400грн. проте як вбачається, з вказаного ППР в ньому не зазначено на підставі якої норми законодавства застосований штраф у такому розмірі.
Відповідно до п.п.58.1.2 п.58.1 статті 58 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;.
Верховний суд у постанові від 05 лютого 2021 року по справі №815/6356/15 зробив висновок: () Отже, відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Отже, саме з цих підстав спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.()
Та з урахуванням викладеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2024 року №40408 /15-32-24-05, яким застосований штраф у сумі 3400грн. в якому відсутні відомості щодо норми закону на підставі якої по позивача застосований штраф підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо вимог скасувати податкове-повідомлення-рішення №49416/15-32-24-05 від 23.09.2024 року, то суд встановив наступне.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Під час перевірки перевіряючими під підпис вручений позивачу запит у якому просили надати розшифровку витрат за 2020р., 2021р. 2022, 2023 рр. так як неможливо у повній мірі встановити які саме витрати були включені до граф 5 та 7 додатку 2 до декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 2022 та 2023 роки, 2)документи щодо підтвердження суми задекларованих витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманим доходом (розрахунок використаного ПММ, акти списання ППМ, тощо), 3) акти виходу м'яса після забою за 2023 рік, 4) пояснення щодо націнки на реалізовані ТМЦ, 5) Пояснення щодо збуту субпродуктів, 6) пояснення щодо власних коштів внесених на розрахунковий рахунок.
15.08.2024 року позивач надав відповідь на запит у якій зазначила, про те що розшифровка витрат 2020-2023 р не надається, так як надана форма №10, з посиланням на п.177.4 ст.177 ПКУ, що витрат палива, от всі необхідні документи (чеки, видаткові накладні та ТТН) надані під час перевірки, для підтвердження забою існує акт виконаних робіт, та забій свиней здійснюється актом звітності №СП -54, , щодо націнки на м'ясо її не існує, щодо субпродуктів , то після забою напівтуша з субпродуктами на подвесе відправляється покупцю, та щодо походження власних коштів, то отримала компенсацію від крюїнгової компанії, та продаж автомобіля Тойота (т.2 а.с.208.209).
З наведеного вбачається, що позивачем не надано в повному обсязі пояснення та витребувані документи, а тому суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване ППР, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18 висловив позицію, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи надані платником податків містять інформацію, що не відповідає дійсності, останній має спростовувати ці доводи.
Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 21 лютого 2020 року (справа №815/253/16), від 24 січня 2020 року (справа №805/4446/15-а), від 05 листопада 2019 року (справа №826/9649/18) та від 25 вересня 2019 року (справа №1340/4987/18).
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що позивачем не спростовано доводи наведені відповідачем, суд погоджується про часткову правомірність податкового повідомлення-рішення № 40412/15-32-24-05 від 23.09.2024р.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року: № 40413/15-32-24-05, № 40414/15-32-24-05, рішення про застосування штрафних санкцій № 40411/15-32-24-05 та вимогу № Ф-40409/15-32-24-05 про сплату боргу (недоїмки) від 23.09.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.09.2024 року: № 40412/15-32-24-05 в частині, що перевищує суму 7672780,88грн. податкового зобов'язання та суми штрафу 1918195,32грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) код ЄДРПОУ ВП44069166.
Суддя Е.А.Іванов