16 травня 2025 р. № 400/10610/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд (з урахуванням ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог):
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачці за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки фіксовану індексацію грошового забезпечення на місяць за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що розмір підвищення доходу в березні 2018 р. був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення відповідач був зобов'язаний із 1 березня 2018 р. виплачувати їй фіксовану індексацію грошового забезпечення, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 18.11.2024.
Ухвалою від 24.12.2024 суд повернув позовну заяву в частині вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 03.10.2024.
24.12.2024 ухвалою суд відкрив провадження у справі в решті позовних вимог (за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно) за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача до суду відзив не надходив, хоча ухвала про відкриття провадження у даній справі доставлено до його електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 25.12.2024.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 08.04.2025 суд постановив витребувати від військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік (із зазначенням всіх видів грошового забезпечення), ухвалу виконати у строк до 21.04.2025. Однак, станом на час розгляду справи (13.05.2025) відповідач не надав до суду витребувану довідку.
Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив матеріали справи, встановив наступне.
Позивачка з 2014 року по 03.10.2024 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
03.10.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №294 мене було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
У період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно, а також у день вилючення позивачки зі списків особового складу військової частини не виплачено індексацію - різницю відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ від 3 липня 1991 р. (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Так, з 1 грудня 2015 р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 1 грудня 2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Суд зазначає, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття, як «фіксована індексація» не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 р. № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 р. у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 1 грудня 2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 в редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15 березня 2018 р. й дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 р. й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 р. до 1 квітня 2021 р. в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 з 2 квітня 2021 р. діє в редакції Постанови № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакціях Постанов № 1013, № 141, № 278) додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 1 березня 2018 р. набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, - березень 2018 р. став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 р. доходу позивача , відповідачеві належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
Відповідний підхід узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 р. у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 р. у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 р. у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 р. у справі № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 р. у справі № 320/8554/21, від 3 травня 2023 р. у справі № 160/10790/22, від 22 червня 2023 р. у справі № 520/6243/22, а також у постановах від 27 липня 2023 р. у справі № 160/12028/22, від 28 серпня 2023 р. у справі № 420/17338/22, від 26 вересня 2023 р. у справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 р. у справі № 420/23176/21, від 9 листопада 2023 р. у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.23 р. у справі № 420/616/23 та інших.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 р. дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 р. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 р. (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 р. (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 р. (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 р. та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 р.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 р. (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 р., на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 р., поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 р. (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 р. (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 р. розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Отже, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 р. приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 р.), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 р.).
В матеріалах справи відсутня довідка про розмір грошового забезпечення позивачки за 2018 рік (із зазначенням всіх видів грошового забезпечення).
Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, суд ухвалою від 08.04.2025 суд постановив витребувати від військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік (із зазначенням всіх видів грошового забезпечення), ухвалу виконати у строк до 21.04.2025. Однак, станом на час розгляду справи (13.05.2025) відповідач не надав до суду витребувану довідку.
Отже, суд вжив необхідних заходів для з'ясування обставин справи щодо виплаченого грошового забезпечення за 2018 рік, місяці лютий і березень якого мають значення для розрахунку індексації - різниці. Тому, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами і проводить розрахунок виходячи з з можливої суми індексації.
Так, щодо суми індексації, яка мала скластися в березні 2018 р., суд зазначає, що вона визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 р., на величину приросту індексу споживчих цін в березні 2018 р., поділений на 100%.
В свою чергу, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у березні 2018 р. (у разі підвищення посадового окладу у січні 2008 р.) становить 253,3%, що підтверджується доданою до позову інформацією Мінсоцполітики від 28.09.21 р. № 5211/0/290-21/51.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 р. складав 1 762 грн.
Отже, відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 р. розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.18 р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1 762 грн. * 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.
Суд також враховує, що такий розмір можливої індексації грошового забезпечення - 4 463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 р.) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується зокрема, постановою Верховного Суду від 14.09.22 р. у справі № 420/3121/22, від 07.11.22 р. у справі № 420/19954/21.
Отже, відповідач мав у період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно проводити нарахування та виплату позивачці індексацію - різницю в сумі 4 463,15 кожного місяця спірного періоду.
Вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу «індексації-різниці» в розмірі 4 463,15 щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Таким чином, починаючи з березня 2018 р. сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися в розмірі 4 463,15 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини, в даному випадку з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно.
Позов задовольнити.
Судові витрати у справі відсутні, оскільки позивач на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони до суду не надали.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов