Номер провадження: 22-ц/813/3067/25
Справа № 522/4112/24-Е
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Сегеда С. М.
06.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Драгомерецького М.М.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційні скарги Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року, повний текст якого складено 20 листопада 2024 року та ухваленого під головуванням судді Абухіна Р.Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення коштів,
встановив:
18.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК (далі - АТ КБ) «ПРИВАТБАНК», а також до Малиновського Відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення коштів.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 11.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №8702 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 6 198,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату складання виконавчого напису становило 159 050,66 грн.
На підставі виконавчого напису державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбенко М.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61912892 від 23.04.2020 року.
В ході виконання вищезазначеного виконавчого напису у виконавчому провадженні № 61912892було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
В рамках виконання виконавчого провадження № 61912892 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти у розмірі 116 149,51 грн., з яких: 99 675,45 грн - стягнуто на користь стягувача, 16 205,06 грн. - виконавчий збір, 269,00 грн. - витрати виконавчого провадження.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року у цивільній справі № 522/3683/22-Е було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: Другий Малиновський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та визнано виконавчий напис, вчинений 11.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., та зареєстрований в реєстрі за № 8702 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 6 198,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату складання виконавчого напису становило 159050,66 грн. таким, що не підлягає виконанню. Зазначене судове рішення набрало законної сили 01.08.2023 року.
Позивач вважав, що відповідачі безпідставно утримують у себе кошти, оскільки правова підстава їх набуття відпала, а тому просив стягнути з відповідачів на свою користь стягнуті за виконавчим написом №8702 від 11.09.2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., грошові кошти в розмірі 99 675,45 грн., які отримало АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та 16 474,06 грн., які отримав Малиновський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 20 000, 00 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти за виконавчим написом №8702, вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. у розмірі 99 675,45 грн.
Стягнуто з Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 стягнуті грошові кошти у розмірі 16 474,06 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Стягнуто з Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (а.с.86-94).
В апеляційній скарзі Малиновський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.101-103).
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставив питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року, в частині стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів на користь позивача, а також в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу та ухвалення в цій частині нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.135-137).
Ухвалою Одеського апеляційного суду, повний текст якого був складений 12.05.2025 року, була прийнята відмова позивача ОСОБА_1 , в особі його адвоката Федяєва С.В., від позовних вимог до Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення грошових коштів у розмірі 16 474,06 грн., рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року визнано нечинним і закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Також позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федяєв С.В., 17.01.2025 року було подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року, в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу (а.с.160-163).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.01.2025 року апеляційна скарга була залишена без руху з підстав неповажності пропуску строку на апеляційне оскарження та запропоновано заявнику апеляційної скарги надати заяву з наведенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження (а.с.175-176).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.05.2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федяєв С.В., було відмовлено, з підстав не виконання ухвали суду від 20.01.2025 року про залишення без руху апеляційної скарги (а.с.191).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.184-188).
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, відзив на одну із них, враховуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, в частині позовних вимог до Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення грошових коштів у розмірі 16 474,06 грн., колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК»та часткового задоволення апеляційної скарги Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, в частині стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 99 675,45 грн., суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис, на підставі якого було стягнуто вказані кошти, було визнано судовим рішенням таким, що не підлягає виконанню (а.с.86-94).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №8702 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК»заборгованості у розмірі 6 198,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату складання виконавчого напису становило 159050,66 грн.
Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ВП № 61912892 (а.с.12).
Разом з тим, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року у цивільній справі № 522/3683/22-Е було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: Другий Малиновський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та визнано виконавчий напис, вчинений 11.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровскього міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 8702 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 6 198,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату складання виконавчого напису становило 159050,66 грн., таким, що не підлягає виконанню. Зазначене судове рішення набрало законної сили 01.08.2023 року (а.с.7-11).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігає його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов:
-набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
-набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц щодо застосування норм ст. 1212 ЦК України вказала на те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Посилання апелянта АТ КБ «ПРИВАТБАНК»на те, що позивачем не було доведено, що банком була отримана сума коштів саме у розмірі 99 675,45 грн. в межах виконавчого провадження № 61912892, не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки, як вбачається з листа Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.03.2024 року № 59487, скерованого на адресу Адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича», з боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 61912892 було стягнуто борг на користь стягувача в розмірі 99 675,45 грн. (а.с.6).
Стягувачем у виконавчому провадженні № 61912892 є АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
За таких обставин, враховуючи, що кошти у розмірі 99 675,45 грн. були стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі виконавчого напису, однак, який було визнано судовим рішенням таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача зазначені кошти.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч.1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та до Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)були задоволенні, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати пов'язані із наданням правничої допомоги у розмірі 1 000,00 грн. з кожного з відповідачів.
Що стосується стягнення з Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 1 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 16.03.2024 року. Провадження у справі було відкрито 25.03.2024 року (а.с.1-4, 16-17).
Спірні кошти відповідачем - Малиновським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були перераховані на рахунок позивача 07.05.2024 року (а.с.108), тобто після відкриття провадження у цій справі, однак до ухвалення оскаржуваного судового рішення.
За правилами ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач підтримував свої позовні вимоги аж до ухвалення оскаржуваного судового рішення (а.с.89).
В суді апеляційної інстанції позивач відмовився від позову, посилаючись на добровільну виплату на його користь грошових коштів Малиновським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у сумі 16 476,06 грн.(а.с.170-звор.)
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 відмовився від позову, він не має права на відшкодування судових витрат на правничу допомогу, які він поніс у суді першої інстанції.
За таких обставин рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 року, в частині стягнення з Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 000,00 грн. підлягає скасуванню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) його частково спростовують, оскільки рішення в цій частині прийнято не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
Що стосується рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року, то в іншій частині воноприйнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» його не спростовують
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.п.1, 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Ухвалити постанову, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без змін.
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити частково.
Ухвалити постанову, якою рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2024 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відшкодування судових витрат у розмірі 1 000 грн. скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.05.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева