Номер провадження: 11-сс/813/745/25
Справа № 523/4459/25 1-кс/523/1122/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42025163040000008 від 10.03.2025 відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 відмовлено у задоволені клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 21.05.2025 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- заборонити залишати місце свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово;
- прибувати до кабінету слідчого відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області та прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси за першою вимогою.
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
- покласти на ОСОБА_9 обов'язок утримуватись від можливого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_9 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що аргументація захисників щодо відсутності ризику переховування має місце, враховуючи наявність постійного місця мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де підозрюваний проживає разом з родиною - дружиною, малолітніми дітьми, що підтверджується копіями документів, долучених до клопотання, та свідчить про міцність соціальних зв'язків, зважаючи на стан здоров'я ОСОБА_9 , який потребує постійного контролю, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, зважаючи на його поведінку під час розгляду клопотання, з якої очевидне, що він не має наміру переховуватися, фактично усвідомив протиправність своїх дій.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу
Доводи обґрунтовують тим, що наразі існують ризики передбачені п. 1, 3 ст. 177 КПК України, які унеможливлюють обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Зазначає, що ОСОБА_9 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється, оскільки не відсторонений від займаної посади.
Зокрема, слідчим суддею, не враховано доводи прокурора та той факт, що ОСОБА_9 , вчинив тяжкий корупційний злочин, з використанням свого службового становища, вчинене ним кримінальне правопорушення, викликає значний суспільний резонанс та підриває авторитет органів Державної влади.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, визначивши заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, як альтернативного запобіжного заходу достатнього для виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у зв?язку із вчиненням ним корупційного злочину.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджують долучені до клопотання слідчого докази, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 11.03.2025 та 19.03.2025, протоколом обшуку від 19.03.2025, постановою про визнання та долучення речових доказів від 19.03.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 19.03.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 19.03.2025, протоколом затримання ОСОБА_9 від 19.03.2025 та інші матеріали у їх сукупності.
Одночасно, апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в даній частині.
Апеляційний суд також погоджується з висновком слідчого судді, що і підтверджується матеріалами провадження, що підозрюваний має постійне місце мешкання та реєстрації, де проживає разом з родиною - дружиною, малолітніми дітьми, враховує його стан здоров'я, який потребує постійного контролю, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що свідчить про міцність соціальних зв'язків.
Проте, встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, може свідчити про ступінь існування ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Що стосується інших ризиків, зокрема незаконно впливати на свідків або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , оскільки не відсторонений від займаної посади, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Оцінюючи надані стороною захисту доводи, а також фактичні обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема незаконно впливати на свідків або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , оскільки не відсторонений від займаної посади, можуть бути належним чином нейтралізовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підозрюваний фактично ізольований від безпосереднього доступу до свідків. Його перебування за місцем проживання унеможливлює як особистий, так і неформальний вплив на інших учасників процесу.
Крім того, покладання обов'язку суду про заборону утримуватись від можливого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, у поєднанні з перевіркою з боку правоохоронців, забезпечує належне процесуальне стримування. Це свідчить, що підозрюваний не має реального доступу до джерел доказової інформації та не може вчинити дій, спрямованих на її знищення або підробку.
Також відсутні дані, які б свідчили про порушення ним покладених обов'язків або ухилення від органів досудового розслідування. Його поведінка є стабільною, конструктивною, а відсутність доступу до посадових важелів впливу виключає ризик продовження злочинної діяльності.
Окремо суд звертає увагу на доводи сторони обвинувачення про те, що підозрюваний може продовжити вчинення кримінального правопорушення, оскільки не був офіційно відсторонений від займаної посади. Проте такі твердження мають імовірнісний, гіпотетичний характер і не підтверджуються належними доказами.
Крім того дане твердження сторони обвинувачення є необґрунтованим, оскільки наразі до підозрюваного ОСОБА_15 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З матеріалів провадження не вбачається, що підозрюваний після повідомлення про підозру виконує посадові обов'язки, має доступ до робочої документації, або ж вступав у контакт із колегами, що могли би бути залучені до ймовірної злочинної діяльності.
Крім того, суд вказує, що відповідно до положень КПК України, ініціатива про відсторонення від посади покладається на сторону обвинувачення. Невикористання нею процесуального інструменту у вигляді клопотання про відсторонення від посади у порядку ст. 154 КПК не може слугувати підставою для застосування надмірного запобіжного заходу, такого як тримання під вартою.
Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційні скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що прокурором під час апеляційного розгляду не зазначено жодних посилань та не надано жодних доказів, які б підтверджували факт порушення підозрюваним ОСОБА_9 застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на нього слідчим суддею обов'язків. Матеріали провадження таких даних також не містять.
Також апеляційний суд зазначає, що стороною захисту під час розгляду апеляційної скарги прокурора долучена виписка із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_15 №85772382 від 11.04.2025 відповідно до якої останньому поставлено діагноз - цукровий діабет 1 типу та рекомендована госпіталізація до ендокринологічного відділення.
З огляду на викладені обставини, слідчий суддя згідно з вимогами ч. 4 ст. 194 КПК України дійшов вірного висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, який буде необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків, та обґрунтовано визначив таким запобіжним заходом домашній арешт.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість та суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, а оцінюватись в сукупності також повинні обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріали, які характеризують особу підозрюваного та його поведінка після вчиненого кримінального правопорушення.
При цьому колегія суддів приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якого, за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Беручи до уваги вище зазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 181, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42025163040000008 від 10.03.2025 відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4