Номер провадження: 11-кп/813/1547/25
Справа № 509/5239/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 у кримінальному провадженні №12018160470001760 внесеному до ЄРДР 21.05.2018 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 186, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України або визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Задоволено клопотання прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 18.05.2025, без визначення розміру застави.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Також продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 18.05.2025.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що клопотання прокурора містить формальний характер, встановлені прокурором ризики значно зменшились, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки: має батьків похилого віку, мати обвинуваченого є особою з інвалідністю 2 групи, обвинувачений перебуває у шлюбі та у подружжя є 4 малолітні дитини, він є єдиним годувальником в родині, тримається під вартою майже 7 років, обвинувачений має поганий стан здоров'я.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю за місцем мешкання, або визначити розмір застави.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилась, клопотань про розгляд апеляційної скарги за її участі не заявляла.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження внесеному до ЄРДР за №12018160470001760 від 21.05.2018 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 186, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК).
Також є обґрунтованим ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки свідки у кримінальному провадженні ще не допитані.
Існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений може вчинити нові кримінальні правопорушення, враховуючи кількість інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених прокурором ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, однак зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
З приводу доводів апеляційної скарги захисникащодо поганого стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд зазначає, що будь-яких відомостей, які б вказували на те, що у обвинуваченого наявні хвороби, які виключають його можливість перебування в умовах ізоляції, матеріали провадження та долучені захисником до апеляційної скарги документи, не містять.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу обвинуваченого та сторони захисту на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування обвинуваченого у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості продовження строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а саме застави про що просить захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі є неможливим, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінуються злочини, передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 186, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинені із застосуванням насильства або погрозою його застосування, та які спричинили загибель людини.
При цьому такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені судом першої інстанції ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотання прокурора ризиків.
Разом з цим, аналізуючи надані апеляційному суду копії матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 апеляційний суд вважає, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції тривалий час, але судовий розгляд не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ст. 28 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, в зв'язку з чим вважає за необхідне повторно звернути увагу районного суду на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвалу суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 у кримінальному провадженні №12018160470001760 від 21.05.2018 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 186, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Повторно звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків у розгляді даного кримінального провадження, передбачених ст. 28 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4