Справа № 496/5924/21
Провадження № 2/496/57/25
06 лютого 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.,
за участю секретаря - Козаченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 32652 від 24.09.2020 року вчинений приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства«Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») заборгованості в розмірі 23 428,88 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що між ним та АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір на загальну суму 10 000 гривень. Даний кредитний договір він обслуговував на протязі певного часу, але .через складну економічну ситуацію в країні та його матеріальним становищем у нього виникла заборгованість по вищевказаному кредитному договору, його доходи значно знизились, а його заробітна плата стала меншою, ніж платіж за місяць. 24.09.2020 року приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С, вчинений виконавчий напис № 32652, щодо стягнення з нього заборгованості за вказаним договором на загальну, суму 23 428,88 гривень. 24.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження ВП № 63724031. Потрібно зазначити, що цей виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, обґрунтування чого полягає в наступному.
Відповідно правової позиції Верховного суду України, висловленій у постанові № 6-70цс12 від 03.10.2012 року, така ж правова позиція міститься у постанові № 6-79цс12 від 12.06.2013 року. Відповідно ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до п.п. 1.1 -1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Звертає увагу на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не від відповідача та позивача первинні документи, щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем, щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатись документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору, щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості, відповідач мав проінформувати боржника про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчого напису у вигляді письмової вимоги про усунення порушення, цей факт знайшов своє відображення в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справа № 6-4882св11 від 15.06.2011 року.
Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідача, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» в п. 13 роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стяґувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником заявлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання.
Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014 року про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення вказано, що поза увагою нотаріусів часто залишається, те що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу (що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню). Тому судам під час розгляду таких справ має бути враховано суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі. Отже , якщо у письмовій вимозі боржнику повідомлено, що при вчиненні напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, то у такому випадку спірності суми немає.
Як вже зазначалося вище, такого повідомлення стягувачем здійснено не було, що свідчить про спірність суми боргу. Нотаріус не повідомляла Боржника про те; що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора (відповідача).
Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не Переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим' написом; чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У відповідності до вищезазначеного, він вважає безпідставним та незаконним вчинення щодо нього нотаріальної дії у вигляді виконавчого напису за його кредитною заборгованістю, а, отже, такий виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Нотаріус формально підійшов до визначеної законом процедури і перевірки поданих відповідачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, та вчинив виконавчий напис щодо вимоги, яка не є безспірною. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явився, від нього через канцелярію суду надійшла заяву, в якій він просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, однак від представника АТ «Сенс Банк» Дорош І.В. надійшли додаткові письмові пояснення у справі, відповідно до яких, зазначила, що із змістом позовних вимог відповідач повністю не погоджується, оскільки доводи, наведені в позовній заяві повністю спростовуються нормами чинного законодавства та доказами, що надаються відповідачем. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку можливий в разі виникнення спору, який ґрунтується на доказах, що боржниками заборгованість сплачено. Проте із матеріалів справи не випливає, що заборгованість за виконавчим написом боржниками сплачено, а, отже, спір відсутній між сторонами. Позивач у своїй позовній заяві посилається на ту обставину, що не було з'ясовано питання щодо безспірності заборгованості, що суперечить ст. 89 Закону України «Про нотаріат»». Однак, позивачем не наводиться жодного доказу неправильності нарахування сум, а тому дане твердження не може взагалі судом братись до уваги. Також зазначаємо, що і в своїй позовній заяві позивач не наводить жодного доказу або посилання на неправильність нарахування суми боргу. Слід зауважити, що посилання позивача та ті обставини, що нотаріусу не надано документ, що підтверджує факт отримання вимоги стягувача з підписом боржника, то зазначаємо, що Закон не передбачено надання нотаріусу до заяви про вчинення виконавчого напису таких документів, оскільки, у відповідності до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Враховуючи вищенаведене, просив суд розглянути справу без участі представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань від неї не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 32652, яким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за Кредитним договором № 630698042 від 05.08.2017 року, укладеним із АТ «Альфа-Банк», заборгованість за Кредитним договором № 630698042 від 05.08.2017 року. У виконавчому написі вказано, що строк платежу за Кредитним договором № 630698042 від 05.08.2017 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.02.2020 року по 10.06.2020 року. Сума заборгованості складає 22778,88 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6483,59 грн; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 16277,14 грн.; строкова заборгованість за комісією та процентами - 18,15 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк», складає 23 428,88 грн.
24.11.2020 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. надійшла заява представника АТ «Альфа-Банк» Пастернак М.С. про примусове виконання рішення.
24.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63724031 з виконання виконавчого напису № 32652 від 24.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 23 428,88 грн.
03.08.2017 року Стефчишиним Е.І. було підписано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». В цей же день ОСОБА_1 було підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту № 630698042, в якій зазначені умови споживчого кредиту.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
У виконавчому написі № 32652 від 24.09.2020 року зазначено, що він здійснений на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, у якому Главою 16 передбачено порядок вчинення виконавчих написів (далі - Порядок).
Згідно з п. 1.1 глави 16 розділу ІІ цього Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. (ст. 88 Закону України «Про нотаріат).
Згідно п. 3.1-3.4. Глави 16 розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992 року, при вирішенні спорів пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 826/20084/14 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.
У п. 83 постанови від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: «Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса».
Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Пунктом 3.5 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічні твердження висловлені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 01.04.2020 року у справі № 201/15282/16-ц (провадження № 61-40796св18).
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Разом з цим, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з'ясовано чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Суду не надано первинних документів, оформлених відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому суд позбавлений можливості перевірити суму нарахованої заборгованості, враховуючи що позивач заперечує вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості.
Виходячи з вимог законодавства, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 було надіслано та ним отримано вимогу про повернення всієї суми кредитної заборгованості, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості.
Ненадання доказів щодо повідомлення боржника унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 357/12818/17.
Тобто, не встановлено, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що відсутнє підтвердження отримання ОСОБА_1 повідомлення про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не виконала вимоги, передбачені Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Судом встановлено, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № 630698042 від 05.08.2017 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23.11.2023 року за заявами представників АТ «Сенс Банк» адвокатів - Байрамова О.В. та Дорош І.І. було постановлено замінити сторону відповідача з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Сенс Банк» (ідентифікаційний номер: 23494714; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,100).
В свою чергу, представником АТ «Сенс Банк», який є правонаступником АТ «Альфа-Банк» не подано до суду належних та достовірних доказів на спростування доводів ОСОБА_1 .
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отож, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. Доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 24.09.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 32652, про стягнення з нього на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 23 428,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про достатність правових підстав вважати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом щодо стягнення з позивача боргу, вчиненим з порушенням вимог законодавства та визнати його таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь держави в порядку ст. 141 ЦПК України судового збору в розмірі 992,40 грн. за розгляд справи судом, від сплати яких звільнено позивача як інваліда ІІ-ої групи (на підтвердження надано пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_1 , видане Пенсійним фондом України 01.02.2017 року, термін дії - довічно) згідно п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 272, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 32652 від 24.09.2020 року вчинений приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівноюпро стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 23 428,88 грн
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь держави судові витрати у розмірі 992, 40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 06.02.2025 року.
Суддя М.Л. Пасечник