Провадження № 33/821/201/25 Справа № 696/128/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Шкреба В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
16 травня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Кам'янського райсуду Черкаської обл. від 25.02.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.
Михайлівка Кам'янського р-ну Черкаської
обл., одружений, військовослужбовець, ст.
солдат ВЧ НОМЕР_1 , проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 3.02.2025 р. о 14:02 год. ОСОБА_1 на а/д Кам'янка-Ребедайлівка керував автомобілем Toyota, р/номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення вимови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що викладені в протоколі відомості не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Відеозапис містить неповне відображення подій, а саме відсутній факт керування транспортними засобами будь якими особами, зокрема ОСОБА_1 , відсутня законна підстава для начебто зупинки транспортного засобу, відсутній сам момент зупинки.
Вважає що працівники поліції допустили істотні порушення вимог ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння. Протокол та додатки до нього є недопустимими доказами та не можуть слугувати законною підставою для притягнення до адмінвідповідальності. Для притягнення особи до адмінвідповідальності мала бути зафіксована зупинка поліцейський безпосередньо транспортного засобу під час руху, не встановлено факту керування транспортним засобом, на відеозаписі зафіксоване лише спілкування працівника поліції та ОСОБА_1 . Відеозапис є неповним, відео переривалось, на відео автомобіль стоїть та не рухається, працівники поліції не зазначають жодних ознак сп'яніння та не пояснюють, чому ОСОБА_1 повинен пройти огляд.
Крім того, апелянт зауважує, що він є військовослужбовцем, перебуває на службі в ЗСУ, а тому не мав можливості прийняти участь в судовому засіданні суду першої інстанції, в зв'язку з чим в нього не було можливості висловити свою позицію. Вважає, що розгляд без його участі справи про адмінправопорушення судом першої інстанції призвів до порушення його права на захист та на доступ до правосуддя.
Окремо, 10.03.2024 р., ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав клопотання про зупинення провадження по справі та додаткові пояснення.
В обґрунтування клопотання зазначав, що на теперішній час перебуває на службі в ЗСУ у зв'язку з мобілізацією, бажає брати участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а тому з метою недопущення порушення його права на захист просить зупинити провадження по справі на період проходження військової служби за призовом під час загальному мобілізації.
В додаткових поясненнях по справі, ОСОБА_1 зазначає, що на теперішній час перебуває в зоні бойових дій, перебуває на посаді старшого водія, приймає участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з агресією рф, має бажання щоб його інтереси в судовому розгляді представляв захисник, однак не має можливості знайти адвоката для укладення угоди, тому просить, з метою недопущення порушення права на захист, зупинити провадження по справі на період проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації.
Також, 14.05.2025 р. ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надіслав заяву про перебування на військовій службі в зоні ведення бойових дій, має бажання відвідати судове засідання суду апеляційної інстанції, однак йому не вистачило часу знайти захисника, прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в нього не має можливості та дублював клопотання про зупинення по справі.
Вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Правопорушник ОСОБА_1 неналежним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, оскільки апелянтом некоректно вказано номер телефону (а. пр. 45), однак, не зважаючи на те, що SМS-повідомлення апелянту не доставлені, останній зареєстрований в системі «Електронний суд» та електронною поштою направив клопотання про зупинення провадження по справі, які сформовані в системі «Електронний суд» від 7.03.2025 р., додаткові пояснення у справі сформовані в системі «Електронний суд» від 14.03.2025 р. та від 14.05.2025 р.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності не є обов'язковою.
Апеляційний суд відкладав розгляд справи на значний строк з метою надання учасникам розгляду справи спланувати свою діяльність та надати можливість прибути в судове засідання апеляційного суду, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності правопорушника, з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення та вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі правопорушника у розгляді цієї категорії справ.
Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, але апеляційний суд переконаний, що він про дату і час всіх судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки електронною поштою подавав до суду клопотання про зупинення провадження по справі, додаткові пояснення по справі, тому, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника та не вбачає порушення права на захист.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 3.02.2025 р. о 14:02 год. на а/д Кам'янка-Ребедайлівка ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota, р/номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення вимови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Норми ПДР України встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) ПДР України не містять.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушення вимог п. 2.5 ПДР України, підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 237474 від 3.02.2025 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні; направленням на огляд водія ( а. пр. 3), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння ( а. пр. 2) та відеозаписами долученими до матеріалів справи про адмінправопорушення.
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини та які є предметом судового розгляду.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений в судовому засіданні зафіксовано, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухається, підставою зупинки автомобіля працівниками поліції стало неувімкнене ближнє світло фар, що підтверджується копією постанови про накладення адмінстягнення у справі за ст. 125 КУпАП ( а. пр. 6). ОСОБА_1 , під час зупинки транспортного засобу, знаходився за його кермом, є водієм в розумінні ПДР України, а тому на вимогу працівника поліції повинен був пройти огляд на визначення стану сп'яніння. На відеозаписі вимова ОСОБА_1 та хода схожі на характерні ознаки для особи, яка з високою імовірністю могла перебувати у стані алкогольного сп'яніння, а тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що у поліцейського було достатньо підстав запідозрити водія у вживанні алкогольних напої, про характерні ознаки алкогольного сп'яніння ним зазначено у протоколі, акті огляду та направленні на огляд. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої вчора. Також, апеляційний суд звертає увагу, що на момент зупинки автомобіля працівниками поліції в автомобілі ОСОБА_1 перебував один.
З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
З наявного в матеріалах справи про адмінправопорушення відеозапису з нагрудних відео-камер, який був доданий до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, на відеозапису також зафіксовані дії, які передували до складання протоколу про адмінправопорушення та складання протоколу про адмінправопорушення. На відеозапису видно, що ОСОБА_1 керував автомобілем перед тим, як почався відеозапис, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння - він відмовився від проходження такого огляду.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння та того, що ОСОБА_1 не керував в той час автомобілем, то апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відеофіксація проводилась фрагментами, однак відеозапис здійснювався для фіксації процесуальних дій, передбачених ст. ст. 266, 254, 256 КУпАП, а саме при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відмові останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі та при складанні протоколу про адмінправопорушення, тобто безпосередньо при проведенні певних процесуальних дій, що є цілком логічним. При цьому ОСОБА_1 не наведено жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписах.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про наявність в матеріалах справи неповного відеозапису, переривання відеозапису, тощо, не є такими, що впливають на встановлення вини правопорушника, тому що обов'язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів достатній для розгляду справи в суді.
Суд зазначає, що відеозапис є вичерпно інформативним, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб'єктивного ставлення і надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та правопорушника. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Стосовно клопотання про зупинення провадження по справі до звільнення ОСОБА_3 з військової служби апеляційний суд зауважує, що в КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження у справах про адмінправопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку не може бути застосована аналогія найбільш близької галузі права кримінального процесуального права, наведена у ст. 335 КПК України, яка містить порядок зупинення розгляду кримінального провадження у разі мобілізації обвинуваченого.
Дана процедура застосовується у зв'язку з тим, що правовий статус обвинуваченого передбачає більш ширше коло обмежень, що покладаються на особу, в тому числі обмеження щодо подання документів, перебування в певній місцевості, тощо та такі обов'язки унеможливлюють перебування обвинуваченого одночасно на військовій службі та виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не передбачена, за таких підстав, враховуючи, що нормами КУпАП не передбачено процедури зупинення провадження у справах про адмінправопорушення за наведених ОСОБА_1 обставин, вважаю необхідним відмовити останньому у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі на період проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Згідно ст. 23 КУпАП, адмінстягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмінправопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адмінстягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , на теперішній час перебуває в зоні бойових дій, перебуває на посаді старшого водія, приймає участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв'язку з агресією рф є суттєвими, але не заслуговують на увагу з огляду на те, що, навпаки, під час відсічі збройної агресії рф саме військовослужбовці, які безпосередньо перебувають у складі підрозділів ЗСУ, повинні бездоганно, беззаперечно та усвідомлено виконувати всі вимоги Конституції України, Законів України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, як під час виконання обов'язків військової служби, так і поза її межами.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні та правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі на період проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації - відмовити.
Постанову Кам'янського райсуду Черкаської обл. від 25.02.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.