Провадження № 33/821/79/25 Справа № 709/1651/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Романова О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
09 травня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. за участю захисника Солода В.М. та правопорушника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 28.11.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чорнобай, громадянина
України, який має вищу освіту, працює ТОВ
«Чорнобайенерго», проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 5.09.2024 р. о 17:46 год. в смт. Чорнобай по вул. Черкаська ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2101, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент зупинки автомобіля поліцейськими автомобілем керував його брат ОСОБА_2 , коли вони побачили працівників поліції - то помінялися місцями. На відеозаписі ОСОБА_2 підтверджував, що саме він керував автомобілем, також підтвердив в суді, при цьому апелянт жодного разу не говорив, що керував автомобілем. Зауваження суду про комплекцію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , особливості салону автомобіля ВАЗ-2101, що вони не могли помінятися місцями є неспроможними. Дане зауваження суду є чистим припущенням. На спростування зазначеного зауваження апеляційному суду надісланий диск з відеозаписом експерименту за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Доказів, крім припущень суду та показів працівника поліції, якого суд викликав самостійно і який був зацікавлений в негативному розгляду справи, в матеріалах справи немає.
Крім того апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке жодним чином не обґрунтоване.
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Неодмінним конституційним правом людини й громадянина є право на судовий захист, закріплене у ст. 55 Конституції України.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Матеріали справи не містять даних про вручення копії судового рішення ОСОБА_1 одразу після розгляду справи.
Постанова ухвалена судом першої інстанції 28.11.2024 р., останнім днем строку подання апеляційної скарги є 8.12.2024 р., апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку подана до суду 6.12.2024 р., а тому строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Заслухавши доповідь судді, захисника Солода В.М. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити та скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, допитавши свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 2564-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 5.09.2024 р. о 17:46 год. в смт. Чорнобай по вул. Черкаська ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2101, р/номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 350548 від 5.09. 2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні; направленням на огляд водія на стан сп'яніння, відповідно до яких водій ОСОБА_1 відмовився не лише від проходження огляду на стан сп'яніння на підставі виявлених в нього ознак сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, а й від отримання копії протоколу, підпису протоколу та направлення ( а. пр. 4), також відеозаписом долученим до матеріалів справи (а. пр. 6).
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений і судом першої інстанції, апеляційний суд, використавши уповільнену швидкість відтворення та збільшивши розмір зображення, встановив, що на відеозапису зафіксовано, як 5.09.2024 р. після зупинки автомобіля з переднього пасажирського місця вийшов ОСОБА_3 , в той час як ОСОБА_4 перебував за кермом. Працівники поліції підійшли до автомобіля ВАЗ-2101, р/номер НОМЕР_1 , та під час початку спілкування з водієм ОСОБА_1 запідозрили його у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою технічного приладу або у медичному закладі, але ОСОБА_1 відмовився від огляду. В цей час ОСОБА_2 вів себе неадекватно, бігав навкруги автомобіля, кричав, провокував поліцейських своєю поведінкою, стверджував, що саме він був за кермом, але його увагу відвернув інший поліцейський, таким чином, доводи апеляції про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що до зауваження суду про комплекцію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , особливості салону автомобіля ВАЗ-2101, через що вони не могли помінятися місцями, такий висновок суду є припущенням, на спростування яких апеляційному суду надано відеозапис «експерименту» за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є необґрунтованими та безпідставними, оскільки чинним КУпАП не передбачено проведення слідчого експерименту.
Така слідча дія передбачена ст. 240 КПК України і називається «Слідчий експеримент», метою якого є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. КПК України містить вичерпний перелік осіб, які мають право провести таку слідчу дію. Про проведення слідчого експерименту складається протоколі, згідно вимог КПК України, крім того в протоколі докладно викладаються умови та результати слідчого експерименту.
Апеляційний суд, переглянувши відеозапис «експерименту» зазначає, що під час проведення саме слідчого експерименту проводяться вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складаються плани, схеми, тощо. Відеозапис тривалістю 3 секунди, наданий апеляційному суду, на якому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в автомобілі ВАЗ-2101 (можливо) міняються місцями, свідчить, що ці особи в гарній фізичній формі, але цей відеозапис ніяким чином не спростовує обставини справи, які були встановлені судом першої інстанції, а тому не є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що доказів, крім припущень суду та показів працівника поліції, якого суд викликав самостійно і який був зацікавлений в негативному розгляду справи, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять жодних даних про можливу зацікавленість поліцейського в незаконному розгляді справи в суді.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 відмовився виконати законну вимогу працівника поліції та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постанову суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів і без надання їм належної оцінки, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що становить склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП, працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій за наявності таких обставин зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин докази перебування в стані сп'яніння для правильного розгляду справи не потрібні.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, та від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України чим скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Само по собі твердження ОСОБА_1 про те, що автомобілем керувала інша особа не є безумовною підставою для скасування постанови суду, тому що ці твердження повністю спростовуються матеріалами справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_2 , оскільки вони суперечать зафіксованим на відеозаписі подіям. Відеозапис є найбільш достовірною формою документування, становить стандартну процедуру документування правопорушення.
Доводи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд першої інстанції обґрунтовано визнав, як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ним автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а в подальшому і його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Всі інші доводи викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суду не надано.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим та спростовуються даними відеозапису.
Суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були предметом дослідження суду першої інстанції.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 28.11.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.