15 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/21117/24
Провадження № 22-ц/4815/436/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат,
У жовтні 2024 року в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат звернувся представник ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" у якому просить суд за результатами розгляду цієї позовної заяви повністю задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" загальну суму заборгованості за кредитним договором №1271-0238 від 12 вересня 2023 року в розмірі 111 123,44 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 85775,98 гривень, про що винести відповідне рішення. Судові витрати у розмірі 2422,40 гривень, пов'язані з розглядом цієї позовної заяви, у встановленому законодавству порядку покласти на відповідача, та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 13 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №1271-0238 від 12 вересня 2023 року в розмірі 54847,46 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 25347,46 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 29500,00 гривень, та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В решті позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись з заочним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його частково незаконним, необґрунтованим і таким, що прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням судом норм матеріального.
Просить за результатами розгляду цієї апеляційної скарги - рішення Рівненського міського суду від 13 грудня 2024 року, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1271-0238 від 12.09.2023 у розмірі 54847,46 грн. скасувати та прийняти
нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1271-0238 від 12.09.2023 р., в розмірі 111 123,44 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 25 347,46 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 85 775,98 гривень.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував природу процентів, які просив стягнути позивач. Не з'ясував, що нарахування відбувалося в межах строку дії договору, а не як санкція за прострочення. Всі умови кредитного договору, включаючи базовий період (14 днів), строк кредитування (300 днів), тип процентної ставки (1,2% або 1,5%), є прозорими та погодженими сторонами. Відповідач ознайомлювався з умовами, мав досвід попередніх договорів, і не відмовився від договору у передбачений законом 14-денний строк. ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" не нараховувало пеню, штрафи чи проценти за прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України. Нарахування здійснювалося лише в межах погоджених умов договору з урахуванням строку на який надається кредит, а саме 300 календарних днів.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч.1,ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII (далі - Закон №675-VIII) від 03.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону №675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей: 11, 12 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 12 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1271-0238/
При цьому, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А6003 для підписання кредитного договору, а також підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Фактично, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Згідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 29500,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* (базовий період - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця) - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Із довідки ТОВ Укр Кредит Фінанс вбачається, що відповідачу 12.09.2023 року на його банківську картку було виплачено кредитні кошти за договором №1271-0238 від 12.09.2023 року в сумі 29 500 грн. Вказана операція була проведена успішно, що підтверджується листом АТ КБ "Приватбанк".
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами спору кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
Звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу для його задоволення, позивач посилався на ті обставини, що в порушення умов укладеного договору та статті 12 Закону України Про споживче кредитування, статей: 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 08.08.2024 року, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 111123,44 грн., яка складається з 25347,46 грн. основного боргу та за нарахованими процентами у розмірі - 85775,98 грн.
З наданого розрахунку також вбачається, що позичальник внесла 34979,39 грн. на погашення заборгованості.
Водночас, на думку колегії, зазначення у кредитному договорі строків його дії 14 календарних днів згідно пункту 4.4 та 300 календарних днів згідно пункту 4.9 договору створює правову невизначеність, а встановлення декількох процентних ставок в залежності від строків повернення фактично вказує на наявність завуальованих санкцій.
Враховуючи зазначене, при вирішенні спірних правовідносин у контексті обставин даної цивільної справи, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати положення contra proferentem.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Також колегія апеляційного суду зважає й на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги при вирішенні даного спору по суті, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 статті 509, ч.1, ч.2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством, з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Згідно п.8.38. вказаної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Врахувавши, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 85775,98 грн. не є співрозмірною сумі кредиту суд дійшов правильного висновку про зменшення розміру відсотків до 29500,00 грн. (суми кредиту), а такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаного висновку оскаржуваного рішення, оскільки він узгоджується із зазначеним вище нормами Закону, які регулюють спірні правовідносини та із фактичними обставинами справи.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.