15 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 556/3533/23
Провадження № 22-ц/4815/351/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Хлуд І.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням,
В грудні 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення різниці між розміром фактичних збитків та страховим відшкодуванням.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, 14 вересня 2023 року о 23:00 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Volvo XC60, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та автомобіля BMW 530, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року у справі № 758/11703/23 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 .. Рішення суду набрало законної сили 12.11.2023 року. На момент ДТП транспортний засіб ВМW 530, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» відповідно до полісу ОСЦПВ, зареєстрованого в єдиній централізованій базі 20.03.2023 року. Даний факт не потребує доказування в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України, оскільки є загальновідомим, інформація про що міститься у вільному доступі на офіційному веб-сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) за посиланням: https://policy-web.mtsbu.ua/.Про настання страхового випадку було повідомлено страхову компанію у встановленому Законом порядку. В подальшому позивач подав до страхової компанії всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. В подальшому згідно зі страховим актом № 230000848050 страхова компанія визначила суму страхового відшкодування у розмірі 148106,72 грн., яка була виплачена позивачу на його картковий рахунок 27 вересня 2023 року. В жовтні 2023 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 , який являється суб'єктом оціночної діяльності з метою оцінки вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 07С/10/23 від 20.10.2023 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 716184,96 грн. а вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу складників становить 331678,56 грн. Оскільки страхова компанія виконала свої обов'язки в частині виплати позивачу суми страхового відшкодування за умовами укладеного договору із урахуванням франшизи, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ перевищує ліміт страховика, то в даному випадку на відповідача покладається обов'язок сплатити потерпілому (позивачу) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). В даному випадку на думку позивача ця різниця становить 568078,24 грн. (716184,96- 148106,72).
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що позивач та страхова компанія досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягали на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна відповідно до Заяви щодо досягнення згоди від 25.09.2023 року із посиланням на лист страхової компанії, надісланий на адвокатський запит представника відповідача. Проте, в матеріалах справи відсутня ця письмова заява, на яку посилається суд першої інстанції, як відсутня копія цієї заяви згідно переліку додатків до листа страхової компанії.
Стверджує, що суд не врахував факту присутності відповідача 05 жовтня 2023 року, під час проведення огляду пошкодженого ТЗ та складання відповідного Протоколу до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №07С/10/23 від 20.10.2023 року, що містить підпис відповідача. Тобто, на думку апелянта, відповідач погодився з викладеною у ньому інформацією.
Вважає, що оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує суму виплаченого на користь позивача страхового відшкодування, то з відповідача як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та отриманим страховим відшкодуванням. При цьому саме відповідачем не надано доказів на спростування суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Відзив на апеляційну скаргу надійшов поза строком встановленим ухвалою суду, а наведені підстави для поновлення строку на його подання не є поважними, тому залишається без розгляду.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 14 вересня 2023 року о 23:00 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Volvo XC60, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та автомобіля BMW 530, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року у справі № 758/11703/23 відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме в порушенні Правил дорожнього руху під час вказаної ДТП, та накладеного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., в дохід держави. Дана постанова не була оскаржена та набрала законної сили 12.11.2023 року.
Керуючись ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних дій відповідачем ОСОБА_2 , зокрема факт дорожньо-транспортної пригоди з участю автомобілів під керуванням сторін, а також винуватість у даній пригоді відповідача.
Цивільна відповідальність водія автомобіля «БМВ» (в даному випадку відповідача ОСОБА_2 ) була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», відповідно до страхового полісу ОСЦПВ від 20.03.2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується за правилами ч. 1 ст. 1188 ЦК України: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з цим статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 (провадження № 61-20343св18) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
Договором страхування цивільно-правової відповідальності відповідача визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 160000 грн.
За змістом листа страховика відповідача керуючись п.36.2 ст. 36 Закону №1861-IV з потерпілим (позивачем) було досягнуто згоди щодо розміру відшкодування (а.с. 36).
Після настання страхового випадку страховою компанією 27.09.2023 року було проведено виплату страхового відшкодування для позивача в розмірі 148106.72 грн. на підставі страхового акту № 230000848050.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що огляд ТЗ потерпілого був проведений представником страхової компанії винуватця ДТП 19.05.2023 року, що підтверджується Протоколом №3112 (а.с. 37). На підставі огляду виготовлена ремонтна калькуляція та здійснено розрахунок суми страхового відшкодування.
Згідно розрахунку вартість відновлювального ремонту становить 328738,40 грн (а.с. 46).
Водночас, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги наявністю Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №07С/10/23 від 20.10.2023 року, за яким вартість відновлювального ремонту становить 716184,96 грн (а.с. 14).
Оскільки доказів, які б пояснювали таке суттєве збільшення вартості відновлювального ремонту позивач до суду першої інстанції не подавав та погодився з розрахунком і виплатою страховика, колегія суддів вважає, що заявлена в подальшому вимога до завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці, так і засадам розумності та диспозитивності.
Крім того, збільшення відновлювальної вартості впливає на розмір відшкодування вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу, тобто на обсяг відповідальності страховика, який не залучався у справу.
Зважаючи на викладене та виходячи з меж і доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.