Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4309/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/328/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
14 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження № 296/4309/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2025 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та продовжено відносно підозрюваної
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Троянів, Житомирського району, Житомирської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.05.2025 року включно, із визначенням розміру застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становиить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 або у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 гривень. Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Вказує, що сам факт підозри ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для тримання її під вартою. Зазначає, що слідчім суддею не враховано, що ОСОБА_8 раніше не судима та здійснює догляд за своєю 86-річною бабусею. Вважає, що ризики, на які посилався прокурор, є недоведеними та не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження щодо підозрюваної ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
В обгрунтування клопотання слідчій зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше липня 2024 року ОСОБА_8 вступила у попередню змову із ОСОБА_10 , з метою незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин.
Так, ОСОБА_10 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, не пізніше 09.07.2024 незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, тим самим розпочав зберігати психотропну речовину. Надалі, ОСОБА_10 передав її особисто ОСОБА_8 , яка незаконно зберігала її з метою подальшого збуту. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на збут психотропної речовини, ОСОБА_8 , 10.07.2024 домовилась про збут ОСОБА_11 психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетамін, за погодженою із ОСОБА_10 вартістю 3000 гривень. 10.07.2024 ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , незаконно збула ОСОБА_11 психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою у перерахунку на загальну масу представленої речовини не менше 1,4412 г, отримавши при цьому від ОСОБА_11 готівкові кошти в загальній сумі 3000 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_10 , 18.11.2024 у період часу з 19 год. 34 хв. до 19 год. 36 хв., перебуваючи поряд з АЗС «UPG» за адресою с.Сінгури вул.Житомирська (вздовж автодороги М-21 Житомир - Могилів-Подільський, км 10) незаконно збули ОСОБА_11 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою у перерахунку на загальну масу речовини не менше 0,0669 г, отримавши при цьому від ОСОБА_11 готівкові кошти в загальній сумі 2000 гривень.
25.02.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 28.02.2025 застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.04.2025 року включно, із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становиить 242 240 гривень.
Завершити досудове розслідування до спливу строку дії застосованого до підозрюваної запобіжного заходу неможливо з об'єктивних причин, оскільки не всі слідчі процесуальні дії ще виконані. Строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні продовжено до 25.05.2025. Обгрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Проте, ризики, передбачені п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому під тяжкістю можливого покарання вона може вчиняти спроби переховування від органу досудового розслідування та суду. Також підозрювана може вчиняти спроби знищити, сховати, спотворити речові докази, які наразі не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування; може незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, може вчиняти спроби спілкуватися з іншими особами, імовірно причетними до злочинної діяльності, у тому числі дистанційно і попереджати останніх про докази, які перебувають у розпорядженні органів слідства, про необхідність знищити та приховати інші докази, про існування яких стороні обвинувачення наразі не відомо, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційного заробітку, що може свідчити про те, що вчинення кримінальних правопорушень є способом отримання джерел доходів для прожиття.
Враховуючи обгрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчій суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваної ОСОБА_8 , у виді тримання під вартою до 25.05.2025, визначивши розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі враховані вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України.
Так, відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи, завжди має бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено у разі засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вищевказаних вимог закону дотримався.
Перевірив термін та час подання стороною обвинувачення клопотання про продовження строку тримання під вартою до слідчого судді, які не суперечать вимогам ч.1 ст.199 КПК України.
Встановив наявність обґрунтованої підозри повідомленої ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України, яка підтверджується зібраними доказами, копії яких містяться в матеріалах клопотання слідчого.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, обґрунтованість підозри не оспорюється стороною захисту.
Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваної ОСОБА_8 , яка не працює, раніше не судима, не має міцних соціальних зв'язків та доведеність прокурором високого ступеню ризиків, передбачених п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків та інших учасників цього кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ризик можливого переховування підозрюваної обґрунтований тим, що під тяжкістю можливого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини в інкримінованому злочині, остання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обгрунтований тим, що на даний час ще не встановлено повне коло осіб причетних до вчинення злочину, а також не виявлено та не вилучено всі речові докази.
Ризики можливого впливу на інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовуються тим, що повне коло осіб причетних до вчинення злочину органом досудового розслідування не встановлено, а тому вона зможе дистанційно повідомляти останнім про докази, які перебувають у розпорядженні органів слідства та впливати на вказаних осіб з метою уникнення відповідальності.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 офіційно не працює та постійного джерела доходів не має.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останньої та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатен забезпечити її належної процесуальної поведінки.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання апелянта на те, що слідчім суддею не враховано що підозрювана має постійне місце проживання, раніше не судима та здійснює догляд за своєю 86-річною бабусею, на думку колегії суддів, не свідчить про відсутність встановлених ризиків. Також ні слідчому судді, ні апеляційному суду не було надано документів, які свідчать про те, що підозрювана ОСОБА_8 дійсно здійснює такий догляд.
Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого та постановленні оскаржуваної ухвали зазначені обставини були враховані.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Розмір застави слідчім суддею визначено в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, з урахуванням суспільної небезпечності злочину, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , та особи підозрюваної, який на переконання колегії суддів буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
При цьому, колегія суддів звертає вагу сторони захисту на те, що розмір застави, встановлений оскаржуваною ухвалою, є значно нижчим ніж було визначено ухвалою слідчого судді при застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання та колегією суддів не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваної своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваної в разі обрання їй більш м'якого запобіжного заходу, про який просить сторона захисту, і в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути визнані достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2025 року, якою продовжено підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25.05.2025 року включно, із визначенням розміру застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :