Справа № 490/9913/24
нп 2/490/1062/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 квітня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, -
05.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просила здійснити виділ у натурі 32/100 частки із майна, що є у спільній частковій власності, виділивши у власність їй приміщення, що розташовані в житловому будинку літ. А, а саме приміщення 1-1 коридор площею 4,7 кв.м, 1-2 кухня площею 6,2 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 7,0 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 8,1 кв.м., 1-5 коридор, площею 3,6 кв.м., 1-6 коридор площею 2,5 кв.м., 1-7 житлова кімната площею 9,1 кв.м.,1-8 вбиральня площею 3, 1 кв.м., господарські будівлі та споруди частини літ. Г, літ Е сарай, лвт ЕПд погріб, літ М навіс, літ Ф вбиральні, літ Х гараж, що розташовані по АДРЕСА_1 . Виділити їй у користування земельну ділянку 285,37 кв.м., зокрема під будовами - 112,14 кв.м., під землею індивідуального користування - 173,23 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона зверталась до Миколаївської міської ради, щодо надання адреси частині житлового будинку та приватизації земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , але їй було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду, щодо виділу в натурі частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Оскільки позивачка не має можливості укласти нотаріальний договір про поділ майна, що є у спільній частковій власності та відповідачі ухиляються від його укладання, позивачка була вимушена звернутися до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 11.11.2024 року прийнято вищезазначену позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
28.01.2025 року до канцелярії суду надійшла заява представниці ОСОБА_1 - адвоката Душаченко І.С., в якій остання вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Розгляд справи просила проводити без її з позивачкою участі.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 28.01.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, відзив суду не надали про наявність поважних причин, які перешкоджають явці в судове засідання суду не повідомили.
Враховуючи наведене вище, а також на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з копії свідоцтва про придбання майна з публічних торгів договору купівлі-продажу від 30.09.2020 року ОСОБА_1 є власницею 32/100 частин домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданої ММБТІ інформації вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами та будівлями та їм налажали наступні частки вказаного домоволодіння: 51/100 та 17/100 відповідно.
Позивачка звернулась до Миколаївської міської ради, щодо надання адреси частині житлового будинку та приватизації земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , але їй було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду, щодо виділу в натурі частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Згідно з експертним дослідженням №125-061/1 від 24.11.2020 року виконаним судовим експертом Лесків С.А. технічно можливо виділити по наближеному до ідеальних часток 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 . Відповідно до висновків вищевказаного дослідження відповідно до ідеальних часток і згідно порядку користування, який склався, позивачу можливо виділити у власність частину житлового будинку літ. А приміщення 1-1 коридор площею 4,7 кв.м, 1-2 кухня площею 6,2 кв.м., 1-3 житлова площею 7,0 кв.м., 1-4 житлова площею 8,1 кв.м., 1-5 коридор, площею 3,6 кв.м., 1-6 коридор площею 2,5 кв.м., 1-7 житлова площею 9,1 кв.м.,1-8 вбиральня площею 3, 1 кв.м. Разом частка, яку можливо виділити складає 44,3 кв.м. З надвірних господарських будівель можливо виділити 32/100 частин, а саме частину літ. «Г», сарай літ «Е», літ. «Епд» погріб, літ. «М» навіс, частини літ «Ф» вбиральня, літ «Х» гараж, 32/100 частини № 1 замощення, 32/100 частини № 1 ворота.
Згідно з експертним дослідженням №125-063 від 30.03.2023 року виконаним судовим експертом Лесків С.А. склався певний порядок користування земельною ділянкою домоволодіння, а та на підставі вищезазначеного висновку можливо виділити у користування позивачу земельну ділянку 285,37 кв.м., зокрема під будовами - 112,14 кв.м., під інд. землею - 173,23 кв.м. При цьому ділянка загального користування між співвласниками буде проходити від металевих воріт шириною 2.6 м. вздовж дворової території довжиною 11,0 м., далі доріжкою між лівою боковою зовнішньою стіною житлового будинку та надвірними господарськими спорудами до існуючої внутрішньої межі за городом в задній торцевій частині в користуванні співвласників.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частинами другою, третьою статті 110 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
За нормою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до вимог цієї статті формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13 кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. У відповідності до ч. 1, ч. З ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16. Вказавши також, що Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до статті 126 того ж кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 88 Земельного кодексу України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі не досягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник у спільній частковій власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об'єктом нерухомого майна. При цьому частка яка залишається у іншого власника (власників) має також бути окремим об'єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України. Тобто, з певної точки зору, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об'єкта.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2015 №1127.
Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно ст.ст. 364, 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Відповідно до ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Згідно ст. 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій воно розміщене, без зміни її цільового призначення.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши належність й достатність наданих доказів у їх сукупності, а також встановивши правовідносини, які випливають із досліджених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає за необхідне позов задовольнити в межах заявлених позовних вимог, так як позивачка позбавлена права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, задовольнити.
Здійснити виділ у натурі 32/100 частки із майна, що є у спільній частковій власності, виділивши у власність ОСОБА_1 приміщення, що розташовані в житловому будинку літ. А, а саме приміщення 1-1 коридор площею 4,7 кв.м, 1-2 кухня площею 6,2 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 7,0 кв.м., 1-4 житлова кімната площею 8,1 кв.м., 1-5 коридор, площею 3,6 кв.м., 1-6 коридор площею 2,5 кв.м., 1-7 житлова кімната площею 9,1 кв.м.,1-8 вбиральня площею 3, 1 кв.м., господарські будівлі та споруди частини літ. Г, літ Е сарай, лвт ЕПд погріб, літ М навіс, літ Ф вбиральні, літ Х гараж, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку 285,37 кв.м., зокрема під будовами - 112,14 кв.м., під землею індивідуального користування - 173,23 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін