Справа № 761/37276/24
Провадження № 6/761/297/2025
24 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І. В.,
секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповіадльністю «Сіквеструм», ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна звернулася до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останне відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , без вилучення паспортного документа до виконання боржником виконавчих документів, а саме:
- виконавчого листа № 761/22213/18 від 15.12.2020 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором № SA-000525 від 01.02.2016 року у розмірі 50273,58 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.;
- виконавчого листа № 761/14389/23 від 24.01.2024 року, виданого Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором безвідсоткової позики від 09 грудня 2020 р. у розмірі 327745,00 доларів СМА; судовий збір у розмірі 13420,00 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни (далі - приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання:
- виконавчого листа № 761/22213/18 виданого Шевченківським районним судом м. Києва 15.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором № SA-000525 від 01.02.2016 року у розмірі 50 273,58 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (ВП № НОМЕР_5);
- виконавчого листа № 761/14389/23 виданого Шевченківським районним судом м.Києва 24.01.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором безвідсоткової позики від 09 грудня 2020 р. у розмірі 327745,0 /триста двадцять сім тисяч сімсот сорок п?ять/ доларів США; судовий збір у розмірі 13420,0 /тринадцять тисяч чотириста двадцять/ грн. (BП № НОМЕР_6);
З метою забезпечення ефективного та своєчасного виконання судового рішення, забезпечення дотримання прав та інтересів стягувача та спонукання боржника до виконання виконавчих листів:
- № 761/22213/18 від 15.12.2020 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором № SA-000525 від 01.02.2016 року у розмірі 50273,58 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.;
- № 761/14389/23 від 24.01.2024 року, виданого Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором безвідсоткової позики від 09 грудня 2020 р. у розмірі 327745,00 доларів США; судовий збір у розмірі 13420,00 грн. вбачається необхідність в тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , до повного виконання зобов?язання за судовим рішенням.
Приватним виконавцем, зі свого боку, вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення суду, однак, у зв'язку зі свідомим невиконанням Боржником своїх обов'язків, які вона має змогу виконати, та зобов'язань, покладених на неї, рішення суду досі залишається невиконаним.
Відповідно до ч.4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
07.10.2024 в провадження головуючого судді передані матеріали цивільної справи №761/37276/24.
Вивчивши матеріали подання, дослідивши докази по справі, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до частин 1, 3 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни (далі - приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання:
- виконавчого листа № 761/22213/18 виданого Шевченківським районним судом м. Києва 15.12.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором № SA-000525 від 01.02.2016 року у розмірі 50 273,58 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (ВП № НОМЕР_5);
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 761/22213/18 від 15.10.2020 року замінено стягувача у виконавчому листі по цивільній справі № 761/22213/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіквеструм».
- виконавчого листа № 761/14389/23 виданого Шевченківським районним судом м.Києва 24.01.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором безвідсоткової позики від 09 грудня 2020 р. у розмірі 327745,0 /триста двадцять сім тисяч сімсот сорок п?ять/ доларів США; судовий збір у розмірі 13420,0 /тринадцять тисяч чотириста двадцять/ грн. (BП № НОМЕР_6);
15.02.2022 приватний виконавець, керуючись ст.ст. 24, 26 27 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5.
Того ж дня, приватний виконавець, керуючись вимогами статті 3, ч.3 статті 40, статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.
15.02.2022, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
15.02.2022, керуючись вимогами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 41110,86 грн.
Того ж дня, для реального забезпечення виконання рішення, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника, якою наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Всі вищевказані постанови від 15.02.2022 відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» були скеровані на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 0209425505021.
Тим же поштовим відправленням боржнику направлено виклик приватного виконавця від 15.02.2022, яким зобов?язано з?явитися 24.02.2022 на 12:00 год. за адресою місцезнаходження приватного виконавця для надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, які вживаються для його виконання.
У визначений час до офісу приватного виконавця боржник не з?явився про що складено акт.
Згодом лист № 0209425505021 повернувся на адресу приватного виконавця за закінченням терміну зберігання.
Приватним виконавцем, було сформовано та надіслано в системі АСВП наступні запити: запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи; запит до ДФС України про реєстраційний номер облікової картки платника податків - боржника-фізичної особи та джерела отримання доходів боржника - фізичної особи; запит до ДФС України про джерела та/або суми доходів боржника - фізичної особи; запит до Державної міграційної служби України; запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру; запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону.
Відповідно до витягу з Головного інформаційно-обчислювального центру Реєстру територіальної громади м. Києва встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 08.06.2010.
Того ж дня, приватним виконавцем сформовано запит до Київського бюро технічної інвентаризації із вимогою надати інформацію щодо наявності реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 та надати Витяг з реєстру права власності, а також копії правовстановлюючих документів на зазначене майно, технічної документації та договори на підставі яких у боржника виникло право власності на нерухоме майно.
Згідно електронних відповідей ДПС України від 15.02.2022, 08.06.2024 14.08.2024 щодо боржника в Державному реєстрі відсутня інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.
Відповідно до відповідей Держтеокадастру (ГУ Держгеокадастру у Луганській області, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, ГУ Держгеокадастру у Київській області, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, ГУ Держгеокадастру у Львівській області, ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області встановлено, що за боржником відсутні зареєстровані земельні ділянки.
Згідно відповідей з банківських установ, у боржника відсутні відкриті рахунки в банках, або ж недостатньо коштів на відкритих рахунках для виконання постанови.
Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України від 15.02.2022, 03.08.2022 за боржником не зареєстровано транспортних засобів.
Згідно відповіді Державної міграційної служби України встановлено, що за наявною в ДМС України інформацією, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 16.12.2008 органом видачі 8037 (строк дії до 16.12.2018).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта встановлено, що боржнику - ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
16.02.2022 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно: квартиру, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» кв. АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.09.2006 (зареєстровано 19.09.2006 за реєстровим N?7572 та записано в реєстрову кн. №д.524 на ст. 154).
11.07.2022 року приватному виконавцю з державного реєстру речового права стало відомо про відчуження нерухомого майна боржником, враховуючи зазначене та керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна, якою знято арешт з квартири, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 .
03.08.2022 року боржнику направлено виклик приватного виконавця від 03.08.2022, яким зобов?язано з?явитися 12.08.2022 на 12:00 год. за адресою місцезнаходження приватного виконавця для надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, які вживаються для його виконання.
У визначений час до офісу приватного виконавця боржник не з?явився, про поважність причин неявки не попередив, декларацію про доходи боржника, пояснення стосовно погашення заборгованості боржник не надав, рішення суду не виконує, про що складено акт від 12.08.2022.
Згідно електронної відповіді Державної прикордонної служби України від 03.08.2022 щодо перетину боржником державного кордону, становлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період 20.02.2022 по 03.08.2022 двічі перетинала державний кордон.
Згідно електронної відповіді Державної фіскальної служби України від 03.08.2022 за боржником до ДФС не надходила інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах боржниками.
Згідно електронної відповіді Державної прикордонної служби України від 16.03.2023 щодо перетину боржником державного кордону, встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період 20.02.2022 по 16.03.2023 тричі перетинала державний кордон, крайній раз за іншим паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .
30.01.2024, керуючись ст.ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
Того ж дня, керуючись статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець виніс постанову про об?єднання виконавчих проваджень НОМЕР_7 та № НОМЕР_6 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.
Всі вищевказані постанови від 30.01.2024 відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» були скеровані на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 0600083230522.
Тим же поштовим відправленням боржнику направлено виклик приватного виконавця від 30.01.2024, яким зобов?язано з?явитися 02.02.2024 на 12:30 год. за адресою місцезнаходження приватного виконавця для надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, які вживаються для його виконання.
У визначений час до офісу приватного виконавця боржник не з?явився про поважність причин неявки не попередив, систематично ухиляється від виконання своїх обов?язків за виконавчим провадженням, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 02.02.2024 року.
Згодом лист № 0600083230522 повернувся на адресу приватного виконавця з відміткою за закінченням терміну зберігання.
Згідно електронної відповіді Державної прикордонної служби України від 30.01.2024 щодо перетину боржником державного кордону, встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 20.02.2022 по 30.01.2024 тричі перетинала державний кордон, крайня дата перетину кордону 01.09.2022.
В ході зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем неодноразово подавалися запити в системі АСВП до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи; про осіб-боржників, які отримують пенсії.
Згідно електронних відповідей ПФУ від 08.06.2024, 23.06.2024, 08.07.2024, 25.07.2024, 09.08.2024, 14.08.2024 запитувані відомості відносно ОСОБА_1 не виявлено.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - «ЦПК України») тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
У відповідності до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадян України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України») передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З наведених статей вбачається, що обмеження свободи пересування має бути пропорційним, тобто державний виконавець має довести суду, що за існуючих у державного виконавця повноваженнях неможливо забезпечити реальне виконання рішення суду за рахунок менш обтяжливого зобов'язання, без обмеження основоположного та конституційного права боржника на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується інше за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17-ц.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Натомість, звертаючись до суду з даним поданням, приватний виконавець жодним чином не перевірив твердження стягувача щодо не виконання рішення суду боржником. Матеріали подання не містять відомостей, у який проміжок часу не відбулося виконання рішення суду боржником, як стверджує стягувач, якими доказами це підтверджується.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Аналізуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на підстави звернення до суду із даним подання суд доходить до висновку, що виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржницею своїх обов'язків. При цьому, саме виконавець зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
В силу положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, оскільки не доведено навмисне ухилення боржника від виконання судового рішення, відтак у задоволенні подання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 260, 354, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповіадльністю «Сіквеструм», ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника- залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: