Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3693/25
Номер провадження 1-кс/711/1004/25
13 травня 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
представника скаржниці - адвоката ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність Черкаської обласної прокуратури, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 21.04.2025,-
Скаржниця ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на бездіяльність Черкаської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 21.04.2025.
На обґрунтування скарги зазначила, що 23 квітня 2025 року вона звернулася до керівника Черкаської обласної прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.161, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України, яка була надіслана у встановленому законом порядку з використанням засобів поштового зв'язку рекомендованим для вручення поштовим відправленням з кодом № 1800100364743, яке було отримане адресатом 25.04.2025.
Вказала, що після отримання 25.04.2025 Черкаською обласною прокуратурою заяви про кримінальні правопорушення,передбачені ч. 3 ст.161, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України, що датована 21.04.2025 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в розумні строки не внесені, досудове розслідування не розпочате, і їй, як заявнику, витяг з ЄРДР не надано.
Вважає, що невиконання вимог ст. 214 КПК України при отриманні її заяви про кримінальні правопорушення (злочини) порушені її права, у тому числі конституційні, та законні інтереси як громадянки України і заявниці, якій злочинами, зазначеними у заяві про кримінальне правопорушення від 21.04.2025, також заподіяно не лише моральну шкоду, передбачену положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України, що змушує її звернутись із скаргою до слідчого судді для захисту та відновлення своїх прав і законних інтересів в порядку судового контролю забезпечення законності.
Крім іншого, скаргу обґрунтовує тим, що в поданій нею заяві про злочини,передбачені ч. 3 ст.161, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України з доданими додатками на 17 аркушах, міститься необхідна інформація про вчинення вище вказаних злочинів, якими заподіяно не лише моральну і фізичну шкоду згідно ч. 1 ст. 55 КПК України, і не лише особисто їй, у тому числі реальність конкретних подій злочинів: місто скоєння злочину; організовану групу осіб, якою вчинені діяння, що мають ознаки зазначених в заяві кримінальних правопорушень (злочинів) проти особистих прав і свобод людини і громадянина, проти правосуддя та основ національної безпеки України; обставини скоєння і предмет злочинів, а також інше ( у т.ч. час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочинів), та про реальну можливість отримати у передбаченому законом порядку додатково відповідні докази, крім вже наданих нею, при своєчасному внесенні відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування в кримінальному провадженні в порядку визначеної процедури.
Також при складанні та подачі відповідної заяви нею враховані не лише рішення ЄСПЛ, а й Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 р. №231.
Скаржницею наголошено, що положення ст. 214 КПК України не передбачають переадресацію прокурором отриманої ним заяви про злочин, а оцінка заяви на предмет наявності ознак складу злочину здійснюється після внесення відомостей до ЄРДР саме слідчим чи прокурором, а не іншою особою, яка, відповідно до кримінального процесуального законодавства України, не наділена такими повноваженнями.
Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 1, 3, 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 8, 19, 55, 129-1 Конституції України, ст.ст.1,2 КК України, ст. ст. 2, 7, 9, 21, 36, 55, 56, 92, 93, 214, 303, 304, 306, 307, 32, 214 КПК України, просила зобов'язати уповноважених осіб Черкаської обласної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості, зазначені в заяві про кримінальне правопорушення від 21.04.2025.
В судовому засіданні представник скаржниці - адвокат ОСОБА_3 підтримав подану його довірителькою скаргу, оголосивши повний зміст та просив її задовольнити у повному обсязі, посилаючись на письмові доводи, викладені у скарзі та додані до неї докази. Додатково зазначив, що заява ОСОБА_5 повністю відповідає вимогам, встановленим ст. 214 КПК України, та містить в собі необхідну інформацію про вчинення зазначених у заяві злочинів, якими заподіяно моральну і фізичну шкоду і не лише особисто ОСОБА_5 , обставини вчинення яких детально викладені у заяві. Таким чином прокурор повинен був внести відомості зазначені у заяві ОСОБА_5 до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, оскільки іншого порядку перевірки обставин, викладених у заяві, окрім як проведення досудового розслідування, кримінальним процесуальним законодавством України не передбачено. Відповідаючи на питання слідчого судді зазначив, що його довірительку спонукала до написання вищезазначеної заяви публікація в газеті «Нова молодь Черкащини» від 02.04.2025 та від 16.04.2025 року, якою автор вказаних статей маніпулює суспільною думкою, пропагандує зневажання конституційних гарантій, свавілля та радикалізації, умисно вчиняє дії спрямовані на розпалювання національної та релігійної ворожнечі та ненависті, принижує честь та гідність та почуття громадян у зв'язку з їхніми переконаннями, обмежуючи їх права за ознаками релігійних переконань. Про такі ж дії свідчать і додані до заяви скріншоти з телеграмканалу «Волонтери ЧМР» та роздруківки скриншотів публікації громадської акції перед Будинком правосуддя в Черкасах, які, в тому числі, вказують на наявність ознак втручання в здійснення правосуддя та державної зрази, вчиненої в умовах воєнного стану. Всі додані до заяви додатки є доказами спрямованості цих дій саме на заборонену дискримінацію значної кількості громадян України за ознаками релігійних поглядів та переконань, штучного поділу громадян України в період повномасштабної агресії, що корисно лише її ворогам. Такі дії не можуть відбуватися в цивілізованому суспільству і потребують законної реакції зі сторони правоохоронних органів, які на думку скаржниці, приховують тяжкий злочин, що полягає у реєстрації та розслідуванні руками слідчих органів Національної поліції кримінального провадження №12024250310003530 від 17.10.2024 за ознаками ч. 4 ст. 296 КК України, що немає нічого спільного ні з підставами, визначеними ч. 1 ст. 2 КК України, ні з завданням визначеним цією нормою, оскільки обрані вони і використовуються зацікавленою в цьому групою осіб, з залученням службових осіб правоохоронних органів, як завуальований засіб приховування злочинів, що вчинені за попередньою змовою організованою групою осіб за участю військовослужбовців, у тому числі співробітників СБУ, та не лише 17.10.2024, і не лише при публічному, силовому та озброєному захопленні Свято-Михайлівського кафедрального собору в м. Черкасах, що за дійсних обставин мають ознаки тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст.161, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 426-1, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 367 КК України. Крім цього, адвокат зазначив, що сукупність вище зазначених протиправних дій, що суперечать і положенням Конвенції і Конституції України, тим більше вчинені в період воєнного стану, щоб замість об'єднання і зміцнення всього народу України розділяють, фрагментують і послаблюють його, що корисно лише ворогам України, також має й ознаки державної зради.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_5 , вказуючи на відсутність правових підстав для внесення відомостей до ЄРДР за заявою останньої та відсутність об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 161, ч. 1 ст.396, ч. 2 ст. 376,ч. 2 ст. 111 КК України. Не всі відомості повинні бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а лише ті, зі змісту яких вбачаються конкретні факти та обставини, що вказують на наявність складу кримінального правопорушення, а не загальні, абстрактні повідомлення, що на думку заявника було вчинене кримінальне правопорушення. Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 року у справі № 556/450/18, згідно якою,отримавши відповідну заяву слідчий чи прокурор повинні перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ними приймається рішення про початок досудового розслідування, шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Проте, при розгляді заяви ОСОБА_5 не виявлено обставин, які б дійсно вказувалипро наявність ознак складу кримінальних правопорушень, за яких обставин та ким вони були вчинені, і відповідно, правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР - відсутні. Просив відмовити в задоволенні скарги, як необґрунтованої.
Заслухавши доводи представника скаржниці - адвоката ОСОБА_3 , думку прокурора, дослідивши письмові матеріали, додані до скарги та надані представником скаржниці та прокурором в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором, передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п.4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізує її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п.1. ч.1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що 23.04.2025 ОСОБА_5 звернулася до Черкаської обласної прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.161, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України, яка була надіслана засобами поштового зв'язку, та отримана адресатом 25.04.2025.
У поданій заяві про вчинення кримінальних правопорушень заявниця вказує, що на Черкащині в період війні діє група осіб, які, зневажаючи її права і конституційні гарантії, а також права інших громадян фактично вчиняють геноцид над віруючими саме цієї - Української Православної Церкви, з метою незаконного збагачення розбійним шляхом, використовуючи заборонену не лише в Україні дискримінацію, розпалювання міжетнічної і міжрелігійної ворожнечі між громадянами України, чим послабляють державу в період воєнної агресії рф. Супроводжуються ці протиправні дії не лише іншими публічними, небезпечними активними діями організованої групи осіб, які анонсують вже заплановані групові і систематичні порушення вище зазначених прав і конституційних гарантій, а й систематично, під прикриттям громадських акцій, здійснюють тиск на окремих суддів, яким доручено забезпечувати правосуддя в справах, що стосуються митрополита Черкаського і Канівського Феодосія ( в миру Дениса Снегірьова), у тому числі шляхом неодноразового розвішування цими особами навіть на паркані перед входом до приміщення суду, що по вул. Гоголя, 316 в м. Черкаси, саме в дні судових засідань по цих справах, підготовлених ними плакатів і фотографії, якими вони навіть перегороджували прохід громадянам до суду.
Також, як вказує у своїй заяві скаржниця, реалізуються ці дії з використанням професійних навиків та уміння вчителя і журналіста, членства в Національній спілці письменників України, у тому числі службових повноважень, причетних до цього і зацікавлених саме в цьому обмані посадових осіб, з викривленням дійсних обставин подій і приховуванням дійсних правопорушників вчинення тяжких злочинів (організаторів, виконавців, пособників та підбурювачів), публікаціями саме таких - неперевірених і недостовірних відомостей обману в засобах масової інформації, щоб маніпулювати громадською думкою Черкащан у період війни. На думку заявниці це стосується також публікацій у обласній газеті «Нова молодь Черкащини» - «ДЗВІН», в її послідовних виданнях №13-14 від 2 квітня 2025 року та №15-16 від 16 квітня 2025 року, автором яких значиться шеф-редактор цієї газети - народний депутат України VII скликання ОСОБА_6 , які є безпідставні і такі, що ображають і принижують гідність українців та містять радикальні посили, як зазначає ОСОБА_5 , є доказом спрямованості цих дій саме на заборонену дискримінацію значної кількості громадян України за ознаками релігійних поглядів і переконань, що мають ознаки конкретно визначених суспільно-небезпечних діянь - кримінальних правопорушень, доказами яких і є розповсюджені в обласній газеті та не лише в м. Черкаси, вище зазначені публікації, мають бути ефективно розслідувані і припинені, для недопущення їх повторення і настання більш тяжких наслідків.
Вказує, що про системність дискримінації,продовження пропаганди зневаження і порушень конституційних гарантій і підвалин, свавілля і радикалізації дій інших осіб, які називають себе і своїх лідерів «прихильниками справжньої Української Церкви», «громадськими активістами» та «волонтерами» свідчать також публікації в інтернет-виданнях, переписці в месенджері групи «Волонтери ЧМР» за 01.04.2025, щодо неприхованої підготовки до вчинення чергової хвилі аналогічних злочинних дій. Події, що відбувалися у жовтні 2024 року приховуються правоохоронними органами, замість розслідування повноважними правоохоронними органами (СБУ та ДБР) дійсних обставин цих кривавих і ганебних, не лише для Черкащан, подій, що мають ознаки тяжких злочинів передбачених ч. 3 ст. 161, ч.4 ст.187, ч. 4 ст. 426-1, ч.2 ст.111, ч.2 ст. 367 КК України, «поліція відкрила кримінальне провадження за фактом хуліганства».
Також, як зазначає заявниця, в цих публікаціях містяться інші відомості які свідчать про вчинення тиску не лише на керівників місцевих органів влади, саме через їх релігійні переконання чи уподобання, а й на окремих - вище зазначених суддів, щоб маніпулюючи суспільною думкою, вплинути на свідомість і волю суддів, домогтися винесення ними неправосудних рішень, і не лише стосовно митрополита Феодосія.
Крім цього, сукупність вище зазначених протиправних дій, що на думку заявниці суперечать положенням Конвенції і Конституції України, вчинені в період воєнного стану, що замість об'єднання і зміцнення всього народу України розділяють, фрагментують і послаблюють його, що корисно лише ворогам України, також має й ознаки державної зради.
У зв'язку з чим просила прийняти заяву про кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 161, ч. 1 ст.396, ч.2 ст. 376, ч.2 ст. 111КК України, внести по ній відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати досудове розслідування, про що надати їй, як заявнику та потерпілій від цих злочинів, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю підстав для внесення відомостей до ЄРДР заяву останньої було направлено до Черкаської окружної прокуратури для перевірки та надання відповіді.
Водночас, у ході аналізу поданої заяви та скарги, слідчим суддею не встановлено відомостей, які могли б об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, а заявником не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
Таким чином, детально вивчивши та надавши оцінку заяві ОСОБА_5 та доводам її представника - адвоката ОСОБА_3 , наведеними в судовому засіданні про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 161, ч. 1 ст.396, ч.2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України, які, на думку заявника, полягають:
- в умисних діях, спрямованих на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи не пряме обмеження правабо встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознакамираси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, поєднані з насильством, обманом та погрозами,які були вчинені організованою групою осіб і спричинили тяжкі наслідки,
- заздалегідь не обіцяному приховування тяжкогочи особливо тяжкого злочину,
- втручанні в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення, вчинені особою з використанням свого службового становища,
- державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану,
слідчий суддя вважає, що ні сама заява, ні додані до неї матеріали, досліджені в судовому засіданні на обґрунтування її вимог,не містять конкретних відомостей щодо обставин вчинення дій, які б містили хоча б загальні ознаки об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, відповідальність за які, передбачена статтями 3 ст. 161, ч. 1 ст.396, ч.2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України, а фактично є лише суб'єктивним викладом обставин та припущеннями скаржниці, її суб'єктивним уявленням щодо неправомірності дій, а також ґрунтується на власному аналізі та баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність іфактично зводяться до незгоди заявниці з публікаціями в газеті «Нова молодь Черкащини» - «ДЗВІН» №13-14 від 2 квітня 2025 та №15-16 від 16 квітня 2025, її оцінкою публікацій в телеграмканалі «Волонтери ЧМР», а також правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12024250310003530 від 17.10.2024 за ознаками ч. 4 ст. 296 КК України, що не може бути безумовною підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У даному випадку, на думку слідчого судді, невиправданим є застосування механізму кримінального переслідування та процесуального примусу для дослідження інформації, зазначеної у поданій ОСОБА_5 заяві.
Тому, на переконання слідчого судді, ініціювання кримінального провадження за відповідними фактами може призвести до безпідставного залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також необґрунтованого витрачання сил і засобів правоохоронних та судових органів.
У постанові Великої Палати № 818/1526/18 від 30.01.2019, зазначено, що саме у межах процедури оскарження рішення щодо невнесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в заяві ОСОБА_5 об'єктивних даних, які б свідчили про ймовірність вчинення вказаних в заяві кримінальних правопорушень, передбачених 3 ст. 161, ч. 1 ст.396, ч.2 ст. 376, ч. 2 ст. 111 КК України, а викладених у заяві обставин недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування.
Таким чином, скаржницею не доведено обов'язок уповноважених осіб Черкаської обласної прокуратури внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень та, як наслідок їх бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою останньої, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_5 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 214, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Черкаської обласної прокуратури, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 21.04.2025 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1