Дата документу 15.05.2025Справа № 554/7032/25
Провадження № 1-кс/554/6605/2025
15 травня 2025 року
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України,
09.05.2025 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , у якій він просить:
- визнати незаконною бездіяльність старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_4 щодо відмови ОСОБА_5 у внесенні до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України;
- постанову старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_4 від 02.05.2025 року про відмову ОСОБА_5 у внесенні до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України скасувати;
- зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_4 внести до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України.
На обґрунтування скарги послався на те, що ним здійснюється представництво інтересів ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 6202517001000881.
28.03.2025 року ОСОБА_5 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава із заявою про вчинене кримінальне правопорушення у зв'язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень начальником ГУДСНС в Полтавській області ОСОБА_6 під час службової наради, тобто під час виконання ним своїх службових повноважень, із використанням свого посадового становища, що свідчить перо вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 125, 126, 365 КК України.
ТУ ДБР, розташоване у м. Полтава відмовило ОСОБА_5 у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР і такі дії він оскаржив до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави, який ухвалою від 10.04.2025 року скаргу задовольнив та зобов'язав уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_5 від 28.03.2025 року.
17.04.2025 року ТУ ДБР, розташоване у м. Полтава повідомило ОСОБА_5 про внесення 16.04.2025 року до ЄРДР відомостей за його заявою. Проте, відповідно наданого витягу, досудове розслідування здійснюється за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Відомості за ст. 365 КК України не внесені, тому 24.04.2025 року ОСОБА_5 звернувся із клопотанням про внесення цих відомостей.
Постановою старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_4 від 02.05.2025 року відмовлено ОСОБА_5 у внесенні до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України.
Вважає таку постанову незаконною, оскільки відповідно до поданої ОСОБА_5 заяви тілесні ушкодження йому були нанесені керівником - начальником ГУДСНС ОСОБА_6 під час виконання ним службових обов'язків. Ці дії носили публічний характер, вчинені перед особовим складом і пов'язані з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу. Невнесення таких відомостей вважає порушенням прав потерпілого на всебічне та об'єктивне розслідування.
До суду скаржник не з'явився, його адвокат ОСОБА_3 направив заяву про розгляд скарги у його відсутність за письмовими матеріалами. Інші учасники процесу також не з'явились.
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК, не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. З огляду на такі обставини необхідно звернути увагу, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості таких заяв на наявність ознак складу кримінального правопорушення, а передбачає лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Викладені в такому повідомленні обставини підлягають перевірці, але така перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.
Таким чином, слідчий суддя констатує пряму заборону процесуального Закону, а відтак неможливість здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Наслідком такого порушення буде визнання всіх зібраних доказів недопустимими.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог ч. 2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020р. № 298, затверджене Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, яке визначає порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього.
Не спростовуючи необхідності самостійної реалізації уповноваженою особою повноважень щодо визначення попередньої правої кваліфікації кримінального правопорушення та зазначення обставин кримінального правопорушення, про яке йдеться в скарзі, слідчий суддя вважає, що, відмовивши ОСОБА_5 у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення за ст. 365 КК України та не в повній мірі виконавши ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 10.04.2025 року уповноважена особа ТУ ДБР, розташованого у місті Полтави не в повній мірі дотримався засад кримінального судочинства та допустила бездіяльність, яка не може залишатися без реагування.
Так, права і обов'язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина друга статті 55 КПК України). Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Указана пам'ятка повинна містити перелік прав і обов'язків потерпілого, передбачених статтями 56 та 57 КПК України, а також про засоби їх забезпечення (шляхом здійснення судового контролю та прокурорського нагляду). На прохання потерпілого права і обов'язки викладені у пам'ятці, мають бути йому роз'яснені особою, яка її вручила. Крім того, при проведенні окремих процесуальних дій, в яких бере участь потерпілий, йому повідомляються і роз'яснюються його права і обов'язки як учасника відповідної процесуальної дії. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 3 КПК України потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України, є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення.
Відтак, ОСОБА_5 з моменту подання заяви від 28.03.2025 року про скоєння щодо до нього кримінальних правопорушень, що виразились у заподіянні йому тілесних ушкоджень та перевищенні його керівником (працівником правоохоронного органу) своїх службових повноважень набув прав та обов'язків потерпілого у кримінальному провадженні № 6202517001000881.
Незабезпечення ефективного захисту прав потерпілого за вказаних ним обставин свідчить про ілюзорність конституційних гарантій його прав та порушення низки конституційних норм і принципів.
Постанова старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_4 від 02.05.2025 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про внесення до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України, мотивована наявністю ознак безпідставного процесуального звернення ОСОБА_5 до правоохоронного органу, оскільки процесуальне рішення приймається дізнавачем (слідчим) та має відповідати положенням ст. 110 КПК України. Враховуючи, що досудове розслідування триває, прокурор та слідчий самостійно визначають які процесуальні дії необхідно провести та в якому порядку.
Однак, зі змісту ст. 56 КПК України убачається, що потерпілий вправі заявляти клопотання, а також оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом, тому твердження у постанові про зворотнє є безпідставним.
Крім того, оскаржувана постанова слідчого не містить мотивів, з яких він відхилив твердження ОСОБА_5 про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, які є слушними.
Перевищення влади або службових повноважень, на чому акцентує увагу скаржник, є умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Або якщо воно супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Об'єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень (далі - перевищення влади) характеризується трьома обов'язковими ознаками: 1) діянням, яке: а) полягає тільки в активній поведінці - діях; б) зумовлено службовим становищем винного і пов'язане з його владними чи службовими повноваженнями; в) явно виходять за межі цих повноважень; 2) наслідками, що виявляються в істотній шкоді чи тяжких наслідках правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам; 3) причинним зв'язком між діянням і наслідками.
Відповідальність за ст. 365 КК настає за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її службовими (владними) повноваженнями (п. 3 ППВСУ від 26 грудня 2003 р.). Характерною ознакою об'єктивної сторони перевищення влади є також і те, що при вчиненні цього злочину винний хоча і здійснює ті чи інші службові діяння, проте вони не тільки не входять до його компетенції, а, навпаки, явно (очевидно, безперечно) виходять за межі наданих суб'єкту прав і повноважень.
Характер, зміст та обсяг повноважень, а також порядок (умови, способи) їх реалізації визначаються службовою компетенцією особи, яка закріплюється в законах, постановах, розпорядженнях, наказах, інструкціях, статутах, положеннях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять вчинені службовою особою дії за межі її повноважень, необхідно з'ясувати, яким нормативним актом вони регламентуються і які саме положення цього акта були порушені винним у конкретному випадку.
Конкретні дії службової особи при перевищенні влади можуть бути різними і залежать передусім від сфери її службової діяльності, характеру, змісту та обсягу наданих їх повноважень.
Відповідно до поданої ОСОБА_5 заяви від 28.03.2025 року, тілесні ушкодження йому були нанесені керівником - начальником ГУДСНС ОСОБА_6 під час виконання ним службових обов'язків, ці дії носили публічний характер, вчинені перед особовим складом і пов'язані з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу.
Суд зазначає, що ефективність розслідування втілює в собі вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їх відданість принципам верховенства права та їх здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (див. рішення у справі «Шиліх проти Словенії» (Silih v. Slovenia [ВП], заява № 71463/01, п. 195, від 9 квітня 2009 року). Більше того, з перебігом чару перспектива проведення будь-якого ефективного розслідування зменшується.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо).
Таким чином, якщо зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, свідчать про те, що існує ймовірність вчинення конкретних кримінальних правопорушень, то такі повідомлення мають вноситися до ЄРДР, згідно поданих заяв та попередньої кваліфікації.
Враховуючи, що у заяві ОСОБА_5 від 28.03.2025 року достатньо повно відображені обставини справи, вони є вочевидь є достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань вказаних ним діянь, в тому числі за ст. 365 КК України саме як кримінального правопорушення.
У постанові Великої Палати № 818/1526/18 від 30.01.2019, зазначено, що саме у межах процедури оскарження рішення щодо невнесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Посилання скаржника на норму ст. 214 КПК України, яка встановлює не право, а обов'язок слідчого або прокурора внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування є слушною та заслуговує на увагу.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 25, 28, 214, 303 - 307 КПК України,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.
Постанову старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_4 від 02.05.2025 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про внесення до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України - скасувати.
Зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, внести до ЄРДР у кримінальному провадженні № 6202517001000881 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 365 КК України, згідно заяв ОСОБА_5 від 28.03.2025 року та 24.04.2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7