номер провадження справи 33/23/25
16.05.2025 Справа № 908/622/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи № 908/622/25
за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код 31570412)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Усікова Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 572 481,57 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство «Укртранснафта» з позовом до Фізичної особи - підприємця Усікова Дмитра Юрійовича про стягнення 572 481,57 грн., з яких 373 109,88 грн. - пеня та 199 371,69 грн. - штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21.08.2023 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» та Фізичною особою-підприємцем Усіковим Дмитром Юрійовичем укладено договір поставки № 23-02/117-23, підписаний за допомогою КЕП сторін, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача у погоджені сторонами строки прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів, а пощивач зобов'язався прийняти та оплатити товар, загальна сума договору становить без ПДВ 2848167,00 грн., строк поставки товару протягом 365 календарних днів з дати отримання відповідачем письмової заявки від позивача.
22.08.2023 АТ «Укртранснафта» направило на електронну адресу ФОП Усікова Д.Ю. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заявку про готовність до виконання договору, яку відповідач отримав 23.08.2023. Станом на день звернення з позовом відповідач не поставив товар, чим порушив строки поставки товару, визначені умовами договору. Позивач вважає, що у відповідності до пункту 7.1 договору має право на стягнення з відповідача за порушення строків поставки товару пені у розмірі 373 109,88 грн., обчисленої у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, та штрафу у розмірі 199 371,69 грн., обчисленого у розмірі 7,0 % від вартості непоставленого товару.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 550, 610 - 612, 626 - 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 - 175, 193, 216 - 218, 230, 232 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/23/25. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 16.04.2025.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та представника позивача 18.03.2025 о 02:45 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Копію ухвали доставлено до електронної скриньки відповідача 17.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Також відповідач повідомлений про постановлення ухвали суду від 18.03.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Копія ухвали суду від 18.03.2025, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, повернулась до суду не врученою з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Відповідач не надав відзиву на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд
21.08.2023 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Усіковом Дмитром Юрійовичем (постачальник) укладено договір поставки № 23-02/117-23 (далі - договір № 23-02/117-23), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (код 38420000-5 за ДК 021:2015) (UA-2023-07-21-006599-a) (потоковий обчислювач витрати) (надалі за текстом - «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
За приписами пункту 3.2. договору № 23-02/117-23 загальна сума договору становить без ПДВ - 2 848 167,00 грн. Відповідно до пункту 5.1. договору № 23-02/117-23 умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного договору.
При недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару (пункт 7.1. договору № 23-02/117-23).
Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 11.1. договору № 23-02/117-23).
Згідно з пунктом 14.4 договору № 23-02/117-23 цей договір є правочином, що виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін та, згідно статей 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі.
Скріплення договору № 23-02/117-23 кваліфікованими електронними підписами Акціонерного товариства «Укртранснафта» та фізичної особи-підприємця Усікова Дмитра Юрійовича підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного відпису, долученими до позовної заяви.
У відповідності до Спеціфікації, що є додатком 1 до договору № 23-02/117-23, строк поставки: протягом 365 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.
Матеріали справи містять докази отримання фізичною особою-підприємцем Усіковом Дмитром Юрійовичем 23.08.2023 заявки Акціонерного товариства «Укртранснафта» від 22.08.2023 про готовність до виконання договору.
Таким чином, у відповідності до умов договору № 23-02/117-23 останнім днем поставки є 22.08.2024.
Листом № 07/05-2 від 07.05.2024 фізична особа-підприємець Усіков Дмитро Юрійович повідомив Акціонерне товариство «Укртранснафта» про настання форс-мажорних обставин, неможливість виконання умов договору № 23-02/117-23 на період дії форс-мажорних обставин, просив не застосовувати до нього як контрагента будь-яких штрафних санкцій, передбачених договором, в разі пропозиції розірвати договір за угодою сторін пропонував укласти відповідну додаткову угоду.
Вказаний лист отриманий позивачем 08.05.2024.
06.01.2025 Акціонерне товариство «Укртранснафта» направило Фізичній особі-підприємцу Усікову Дмитру Юрійовичу претензію № 04-0311104-25 про сплату пені та штрафу за неналежне виконання умов договору поставки № 23-02/117-23 від 21.08.2023 на суму 572 481,57 грн.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Матеріали справи не містять доказів поставки фізичною особою-підприємцем Усіковом Дмитром Юрійовичем визначеного договором № 23-02/117-23 товару Акціонерному товариству «Укртранснафта» або розірвання вищевказаного договору.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких доказів здійснення поставки у визначеному договором № 23-02/117-23 порядку або розірвання договору не надав.
Суд не приймає до уваги посилання фізичної особи-підприємця Усікова Дмитра Юрійовича в листі № 07/05-2 від 07.05.2024 на настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання умов договору № 23-02/117-23 на період дії форс-мажорних обставин з огляду на таке.
Розділ 9 договору № 23-02/117-23 містить умови щодо обставин непереборної сили (форс-мажор).
Так, пунктом 9.1. договору № 23-02/117-23 9.1 визначено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором та/або законом порядку.
Під обставинами непереборної сили (форс-мажор) у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їхньою волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню. З огляду на укладення цього договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов'язань за цим договором (застосовується до моменту припинення/скасування воєнного стану в Україні в установленому законодавством порядку) (пункт 9.2. договору №23-02/117-23).
Таким чином, за умовами договору № 23-02/117-23 воєнний стан враховується як обставина непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов'язань за цим договором.
Суд звертає увагу на те, що воєнний стан виник до укладання договору № 23-02/117-23 та на момент укладання договору про його існування Фізичній особі-підприємцю Усікову Дмитру Юрійовичу було відомо. Лист № 07/05-2 від 07.05.2024 не містить зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість виконання відповідачем його зобов'язань. Також зі змісту листа не вбачається надання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження існування підстав визнання воєнного стану як обставини непереборної сили в розумінні умов договору № 23-02/117-23.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань за договором № 23-02/117-23 щодо поставки товару.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 373109,88 грн. пені та 199371,69 грн. штрафу на підставі пункту 7.1 договору № 23-02/117-23 у зв'язку з недотриманні постачальником строків поставки.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються договором № 23-02/117-23.
В договорі № 23-02/117-23 сторони дійшли згоди, що при недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення, нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання; якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, про що свідчать умови пункту 7.1. договору № 23-02/117-23.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором № 23-02/117-23 встановлено, що нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Згідно з наданим позивачем розрахунком пені нарахування здійснювалось за період з 23.08.2024, тобто з наступного дня після закінчення строків поставки, по 31.12.2024, що становить 131 календарний день, виходячи із розміру пені 0,1% від вартості непоставленого товару (2 848 167,00 грн.) за кожний день прострочення, що дорівнює 373 109,88 грн. (2 848 167,00 грн. * 0,1% * 131 календарний день = 373 109,88 грн.).
Також позивачем розрахований штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару(2 848 167,00 грн.), що дорівнює 199 371,69 грн. (2 848 167,00 грн. * 7% = 199 371,69 грн.)
Розрахунки позивача визнані судом обґрунтованими, відповідач розрахунки не спростував, власних розрахунків не надав.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи зазначене, суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 373 109,88 грн., штраф в сумі 199 371,69 грн.
Згідно п. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява подана в 2025 році через систему «Електронний суд».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 572 481,57 грн. складає: 8 587,22 (572 481,57 грн. * 1,5%) х 0,8 = 6 869,78 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 6 869,78 грн. платіжною інструкцією №0000196403 від 14.02.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 6 869,78 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Усікова Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, ідентифікаційний код 31570412) пеню в сумі 373 109,88 грн. (триста сімдесят три тисячі сто дев'ять грн. 88 коп.), штраф в сумі 199 371,69 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч триста сімдесят одна грн. 69 коп.) за договором поставки № 23-02/117-23 від 21.08.2023 та витрати з сплати судового збору в сумі 6 869,78 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн. 78 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 16.05.2025.
Суддя М.В. Мірошниченко