вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1053/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Котовка, Дніпропетровська область
про стягнення 497 168,45 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 497 168,45 грн., що складають суму безпідставно одержаних грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на здійснення помилкового платежу на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, в призначенні платежу якої міститься посилання на рахунок № 253502202529 від 30.11.2024, о/р НОМЕР_1 .
Вказує Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" і на відсутність між сторонами договірних відносин щодо постачання електричної енергії.
Правовими підставами позову позивач зазначає, серед іншого, статтю 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що його підприємством здійснювалось постачання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 на об'єкт, розташований за адресою: м. Підгороднє, вул. Дачна, 8, на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та ОСОБА_1 .
Так, ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" вказує про те, що станом на 24.12.2024 за особовим рахунком № 521000073318 виникла заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 497 168,45 грн. (рахунок № 253502202529 від 30.11.2024), яка і була сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, в призначенні платежу якої зазначено: "За ел. енергію зг рахунку № 253502202529 від 30.11.2024р. в т.ч. ПДВ 82 861,41 грн. о/р НОМЕР_1 ".
Таким чином, на думку відповідача, між ТОВ "Пластмас Стандарт" та споживачем електричної енергії за вказаним вище особовим рахунком існувала усна домовленість щодо оплати спірного рахунку, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати платіж помилковим та відповідно відсутній обов'язок щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 497 168,45 грн.
18.04.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, яка містить клопотання про поновлення строку для її подання.
Зважаючи на те, що строк на подання відповіді на відзив встановлюється судом (зокрема, ухвалою від 17.03.2025 позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня одержання відзиву, відзив на позовну заяву доставлено до електронного кабінету позивача 02.04.2025 15:56, у зв'язку з чим кінцевим строком для подання відповіді на відзив є 07.04.2025) та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, клопотання позивача в частині, яка стосується поновлення строку для подання відповіді на відзив, задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що відповідь на відзив подано ТОВ "Пластмас Стандарт" після закінчення встановленого судом процесуального строку, остання залишається господарським судом без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
22.04.2025 від ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення на відповідь позивача.
09.05.2025 від третьої особи засобами поштового зв'язку до суду надійшли письмові пояснення, в яких остання зазначила про те, що вона не є стороною зобов'язання, яке є предметом спору; судове рішення у даній справі не вплине на її права чи обов'язки.
Вказує ОСОБА_1 у своїх пояснення і на те, що вона не надавала жодних доручень позивачу чи будь-яким іншим особам на погашення заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , договори переведення боргу чи відступлення права вимоги з позивачем останньою також не укладалися.
Ухвалою від 17.03.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1053/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
12.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські Енергетичні Послуги" вимоги щодо перерахування коштів на інший рахунок від 27.01.2025.
Ухвалою від 31.03.2025 господарським судом відмовлено у задоволенні зазначеного вище клопотання позивача.
02.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про перехід до розгляду справи № 904/1053/25 за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого (клопотання) господарським судом відмовлено, про що постановлено ухвалу від 07.04.2025.
11.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання, в якому останнє просить залучити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до участі у справі № 904/1053/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою від 21.04.2025 господарським судом задоволено зазначене вище клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 .
14.04.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому останній також просить суд поновити строк, встановлений для подання вказаного клопотання.
21.04.2025 господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про поновлення строку для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишено без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
14.04.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії заяви свідка - ОСОБА_2 .
22.04.2025 від ТОВ "Пластмас Стандарт" через систему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в яких позивач зазначає про те, що рішення у даній справі не впливає на права та обов'язки ОСОБА_1
25.04.2025 від ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку до суду надійшли заперечення щодо її залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в яких остання вказує про те, що позовні вимоги стосуються виключно правовідносин між ТОВ "Пластмас Стандарт" та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги".
01.05.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів надсилання ОСОБА_1 копії відзиву з додатками.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності договірних відносин між сторонами та підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 497 168,45 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" здійснило перерахування грошових коштів в сумі 497 168,45 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", що підтверджується копією платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, в призначенні платежу якої зазначено: "За ел. енергію зг рахунку № 253502202529 від 30.11.2024 в т.ч. ПДВ 82 861,41 грн о/р НОМЕР_1 ".
Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" посилається на те, що перерахування грошових коштів в сумі 497 168,45 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" відбулось помилково, жодних правових підстав для здійснення вказаного платежу не існувало і не існує, а цільове призначення платежу, вказане в платіжній інструкції, є технічною помилкою і не відповідає дійсності, оскільки між сторонами відсутні договірні відносин щодо постачання електричної енергії згідно рахунку № 253502202529 від 30.11.2024.
ТОВ "Пластмас Стандарт" звернулося до відповідача із листом, в якому просило помилково сплачену суму в розмірі 497 168,45 грн. зарахувати на особовий рахунок НОМЕР_3 . Вказана вимога отримана ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" 27.01.2025 за вх. № 100378601, проте, залишена без відповіді та належного реагування.
04.03.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 0403/01 з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти в сумі 497 168,45 грн. відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, на підтвердження чого ТОВ "Пластмас Стандарт" залучено до матеріалів справи відповідні докази (опис вкладення у цінний лист, накладну № 4900100192522 та фіскальний чек від 04.03.2025).
Відповідачем спірні грошові кошти повернуто не було, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.
У даному випадку майном є грошові кошти в сумі 497 168,45 грн., які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договору, тобто отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" без достатніх правових підстав.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
Так, відповідачем, у відповідності до приписів чинного законодавства не спростовано жодними доказами факт відсутності правових підстав для перерахування 24.12.2024 спірних грошових коштів в сумі 497 168,45 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем до суду також не надано.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, а також встановлену судом відсутність обов'язку позивача з компенсації будь-яких витрат перед відповідачем, отримані ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" від ТОВ "Пластмас Стандарт" грошові кошти в сумі 497 168,45 грн., що перераховані відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 висловила правову позицію, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів повернення позивачеві грошових коштів у сумі 497 168,45 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача, у відзиві на позов, на те, що спірні грошові кошти було сплачено позивачем на підставі усної домовленості з третьою особою, про що також зазначено в нотаріально посвідченій заяві свідка ОСОБА_2 від 11.04.2025, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Доказів досягнення домовленості між позивачем та третьою особою щодо сплати заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, відповідач безпідставно посилається на наявність у нього підстав в порядку статті 528 Цивільного кодексу України для отримання сплачених позивачем грошових коштів в сумі 497 168,45 грн. в якості погашення заборгованості третьої особи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; код ЄДРПОУ 42082379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" (36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Харчовиків, будинок 6А; код ЄДРПОУ 44803817) 497 168,45 грн. - безпідставно отриманих коштів, 5 966,02 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 503 134,47 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 16.05.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко