16.05.2025 м.Дніпро Справа № 908/2948/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 (суддя Юлдашев О.О., повний текст підписаний 16.10.2023)
у справі № 908/2948/23
про неплатоспроможність боржника Фізичної особи ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича; заборонено боржнику відчужувати майно; встановлено керуючому реструктуризацією боржника виконати певні дії.
Господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введення процедури реструктуризації боргів боржниці.
Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження про неплатоспроможність боржника Фізичної особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарги мотивована тим, що:
- в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області ОСОБА_1 взагалі не зазначено ні батьків ні дітей, а також в заяві про порушення провадження про неплатоспроможність не зазначено письмово про відсутність у неї дітей та не зазначила письмово, що батьки відсутні через те, що вони померли;
- при поданні заяви про порушення неплатоспроможності до заяви не додано: - довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні; - інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржника відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках); - доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією (натомість долучено копія договору про надання послуг арбітражного керуючого від 15.09.2023 , в якому йдеться, що 40260,00 гривень буде сплачено ОСОБА_1 протягом 6 місяців). Обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, передбаченою статтею 116 КУзПБ для відкриття провадження у справі про банкрутство. КУзПБ та інші чинні норми законодавства не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Суд на ці обставини не звернув увагу, не зобов'язав заявника надати до справи доказів сплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в сумі 40260,00 гривень
- проєкт плану реструктуризації, адже матеріали справи містять проєкт плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , яка ніяким чином не стосується цієї справи;
- у справі є копія листа ОСОБА_1 до кредитора ОСОБА_3 з проханням про відстрочку сплати боргу, але відсутні докази направлення цього листа і відповіді ОСОБА_3 . Можна припустити, що ОСОБА_3 згодився на відстрочку і неплатоспроможності на даний момент не існує;
- в заяві про неплатоспроможність вказано про наявність обтяжень АТ “Банк Кредит Дніпро», але не надано інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов'язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 Кодексу;
- у заяві вказано, що у ОСОБА_1 відсутня трудова книжка, оскільки на даний момент вона не працює, але у суду першої інстанції не виникло питання, що трудова книжка у людини може бути незалежно від того, чи вона працює у даний момент чи ні (копія трудової має бути додана до заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 Кодексу);
- ОСОБА_1 подано заяву про неплатоспроможність до Господарського суду Запорізької області на тій підставі, що вона зараз проживає у Запоріжжі, але в декларації за 2023 рік зазначено, що місцем реєстрації і проживання є місто Київ;
- суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків, та не повернув заяву, а постановив незаконну ухвалу про відкриття провадження;
- в порушення ч. 7 ст. 119 КУзПБ в ухвалі від 05.10.2023 суд першої інстанції не зазначив, що ухвала направляється до державного органу з питань банкрутств.
Одночасно у змісті скарги викладено клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано тим, що апелянт тільки з моменту набуття статусу кредитора у справі ухвалою від 28.11.2023 отримав можливість оскарження процесуальних документів у ній (повну ухвалу отримано банком 07.12.2023), отже строк подання скарги припадає на 17.12.2023 (неділя), тому останній день подання скарги є 18.12.2023.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Мороз В.Ф., судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 скасовано. Відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що в Заяві вказано про наявність обтяжень АТ "Банк Кредит Дніпро", проте не зазначено інформацію про суму грошових вимог, підставу виникнення зобов'язань та строк їх виконання, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 116 КУзПБ; до Заяви не додано довідки податкової служби про всі наявні рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та інформацію про розмір грошових коштів на рахунках боржниці відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні, а також про наявність/відсутність депозитних рахунків (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках) та відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном (у разі наявності, суми грошових коштів на таких рахунках); до Заяви не додано трудової книжки і не зазначено інформацію щодо її наявності або відсутності (втрати, знищення тощо), в той час як копія трудової книжки має бути додана до Заяви згідно з п. 9 ч. 3 ст. 116 КУзПБ; до Заяви долучений проєкт плану реструктуризації боргів щодо ОСОБА_2 , тобто іншої особи, відмінної від заявниці; в деклараціях, які були подані до Господарського суду Запорізької області, ОСОБА_1 взагалі не зазначила ні батьків, ні дітей, а також в Заяві не зазначено про відсутність будь-яких родинних зв'язків, які належало відобразити в деклараціях, із зазначенням їх майнового стану.
Господарський суд апеляційної інстанції вказав, що встановивши невідповідність поданої Заяви вимогам ч.ч. 2-5 ст. 116 КУзПБ суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про залишення її без руху та встановити строк протягом якого мають бути усунені недоліки Заяви, однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не надав строк заявнику на усунення недоліків Заяви.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що боржницею не зазначено, які правовідносини існували між нею та ОСОБА_3 та за яких обставин відбувалися попередні перемовини та погодження умов запозичення, а також на якій підставі нею було отримано у позику без будь-якого забезпечення значної суми грошових коштів. Тому, подання ОСОБА_1 під час звернення до суду із Заявою розписки та не в повному обсязі документів, що засвідчують підстави виникнення боргу та його прострочення, є недостатніми для належного підтвердження розміру заборгованості, підстав виникнення зобов'язань і строків їх виконання, та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2025 у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №908/2948/23 скасовано. Справу №908/2948/23 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023.
Приймаючи постанову Верховний Суд зауважив, що апеляційний суд, поновлюючи в ухвалі від 29.01.2024 банку строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, не зазначив, яка саме причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана поважною та не навів ніякого обґрунтування поновлення такого строку, обмежившись лише посиланням на те, що апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження і колегія суддів вбачає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Пославшись на правову позицію Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 20.03.2024 у справі №911/1005/23 щодо суб'єктів, яким законом надано право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, касаційний суд зазначив, що господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що банк є забезпеченим кредитором боржниці, що, в свою чергу, має певні особливості стосовно моменту виникнення процесуальної правосуб'єктності порівняно з конкурсними кредиторами.
Також суд апеляційної інстанції не перевірив доводи банку про те, що він дізнався про ухвалу від 05.10.2023 лише 07.12.2023 (після отримання ухвали суду від 28.11.2023, якою визнаного його грошові вимоги). В свою чергу, відповідно до наявних матеріалів справи, банк звернувся з заявою до суду про визнання грошових вимог в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження, а саме 03.11.2023.
Апеляційний господарський суд не досліджуючи питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними. За таких обставин Верховний Суд визнав обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Касаційний суд дійшов висновку, що здійснення апеляційним господарським судом апеляційного розгляду за умови поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції без врахування доводів усіх учасників справи та оцінки наданих ними доказів щодо поважності/неповажності причин пропуску строку, не може вважатися законним, у зв'язку із чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Чус О.В., Кощеєв І.М.
Натомість, 15.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла ухвала Верховного Суду про витребування матеріалів справи №908/2948/23 для розгляду заяви АТ “Банк Кредит Дніпро» щодо ухвалення додаткового рішення.
16.04.2025 справу з супровідним листом скеровано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2948/23.
01.05.2025 справа повернулась до суду апеляційної інстанції.
У період з 01.05.2025 до 09.05.2025 (включно) суддя-доповідач Іванов О.Г. перебував у відпустці.
05.05.2025 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко С.С., з урахуванням висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 03.04.2025 у цій справі, надійшла заява про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду датується 05.10.2023, при чому апелянт достеменно знав про її наявність, оскільки останній звернувся з заявою до суду про визнання кредиторських вимог в межах 30 денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження. В свою чергу, звертає увагу суду, що АТ «Банк кредит Дніпро» за своїм процесуальним статусом є повністю забезпеченим кредитором, що має певні особливості стосовно моменту виникнення процесуальної правосуб'єктності порівняно з конкурсними кредиторами, оскільки АТ «Банк кредит Дніпро» отримало статус учасника справи з моменту винесення ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023, а отже було наділено процесуальною правосуб'єктністю, зокрема на оскарження ухвал у справі про банкрутство, тому граничним строком на звернення з апеляційною скаргою на відповідне судове рішення є 10.10.2023, а фактичне звернення 19.12.2023 (через понад 2 місяці) є порушенням ч.1 ст. 256 ГПК України. Звертаючись 18.12.2023 з апеляційною скаргою на ухвалу від 05.10.2023, банк просив поновити строк, обґрунтовуючи це тим, що він пропустив строк з поважних причин, оскільки його вимоги як забезпеченого кредитора визнані ухвалою суду від 28.11.2023, яку він отримав 07.12.2023, на що у постанові Верховного Суду міститься вказівка щодо перевірки цих доводів, оскільки за матеріалами справи банк звернувся із заявою про грошові вимоги до боржника в межах 30-денного строку з дати публікації оголошення про відкриття провадження, а саме 03.11.2023.
Представник заявника наголошує, що після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 15.01.2024, боржниця ОСОБА_1 подавала до суду заяву, в якій просила залишити апеляційну скаргу без руху також на тій підставі, що апелянт пропустив процесуальний строк та просила надати банку строк для надання пояснень щодо поважності пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою. Втім, поновлюючи в ухвалі від 29.01.2024 банку строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, суд не зазначив, яка саме причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана поважною та не навів ніякого обґрунтування поновлення такого строку, обмежившись лише посиланням на те, що апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження і колегія суддів вбачає підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 03.04.2025, та з огляду на подану боржником заяву, вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.
Щодо процесуального статусу апелянта.
Частиною 2 ст.254 визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з ч.2 ст.255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
За п.17 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
За приписами частин 1, 2 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Отже, процесуальним законодавством визначаються наступні суб'єкти оскарження: 1) учасники справи та 2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Зокрема, учасники справи, у випадках передбачених законом, у будь-якому разі мають право на оскарження процесуальних рішень у ній; інші особи мають навести в якій частині оскаржуваного ними судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про їх права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Справи про банкрутство характеризуються особливим складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у такій справі, на різних процедурах, наділяється специфічним обсягом прав і обов'язків, зумовленим характером відносин неспроможності/банкрутства та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.
З урахуванням сталої судової практики Верховного Суду, з огляду на особливості провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи, з метою запобіганню необґрунтованому втручанню інших осіб, які не є учасниками справи, у перебіг процедури банкрутства.
Право на оскарження судових рішень виникає з моменту набуття особою статусу учасника у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/2738/21).
При цьому, як вказав Верховний Суд у постанові від 03.04.2025 у цій справі, згідно з висновками, наведеним у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з положеннями статей 1, 8, 39, частин другої, восьмої статті 45 КУзПБ мають право першочергово оскаржувати у судах апеляційної та касаційної інстанцій сторони у справі про банкрутство (боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий від імені боржника та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство)), оскільки такі особи наділені таким правом не тільки на підставі закону, а і як безпосередні учасники підготовчого засідання. Інші особи набувають можливість оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, інші кредитори, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника до підготовчого засідання суду і заяви яких залишено без розгляду), або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання). При цьому наявність права оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (набуття відповідного статусу учасника справи про банкрутство) повинна встановлюватися судом у кожному такому випадку окремо. Зазначені висновки є релевантними до правовідносин, у яких виникає питання про встановлення статусу особи, яка має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.
У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що конкурсні кредитори, які є стороною у справі про банкрутство в силу прямої вказівки частини першої статті 1 КУзПБ і які звертаються із вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; наявність цього права в межах позовної давності тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду.
Тому саме з моменту визнання судом вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється всіма процесуальними правами учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Тобто, після вступу особи у справу як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ, така особа набуває процесуальних прав і обов'язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України в повному обсязі, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зокрема, у наведеній постанові, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки за змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у зазначеній справі висновки щодо застосування норм права стосуються як щодо конкурсних, так і щодо забезпечених кредиторів.
У зазначеній постанові Суд дійшов висновку, що законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
Що ж стосується дійсної справи, то АТ «Банк Кредит Дніпро» є забезпеченим кредитором, отже, був учасником справи нарівні з заявником (боржницею) та мав право на оскарження ухвали суду від 05.10.2023 про відкриття провадження у справі щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 з моменту її постановлення.
За приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали (рішення) суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти (двадцяти, відповідно) днів з дня вручення йому відповідного ухвали (рішення) суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Згідно з матеріалами справи, у судовому засіданні 05.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, повний текст якої виготовлено та підписано 16.10.2023, отже, строк на апеляційне оскарження ухвали суду, визначений законодавством, сплив 26.10.2025. Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції засобам електронного зв'язку через модуль ЄСІКС «Електронний суд» з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку - 18.12.2023 (згідно дати сформованої системою ЄСІКС).
За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
У клопотанні скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали скаржник, зокрема, зазначив, що набув статусу заставного кредитора з моменту постановлення ухвали від 28.11.2023, яку отримав 07.12.2023.
Розглянувши відповідне клопотання, апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з урахуванням наступного.
Щодо правосуб'єктності апелянта висновки суду апеляційної інстанції наведені вище за текстом. Відтак, апелянт мав право оскаржити ухвалу суду від 05.10.2023 з моменту виготовлення її повного тексту, тобто до 26.10.2023, чим спростовані його доводи щодо можливості оскарження ухвали тільки після визнання його вимог ухвалою від 28.11.2023.
При цьому, суд, апеляційної інстанції зазначає, що за наслідками відкриття провадження щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 здійснено офіційну публікацію оголошення щодо цієї фізичної особи на сайті Вищого господарського суду України.
Апелянтом (АТ «Банк Кредит Дніпро») в межах 30-денного строку подано заяву до господарського суду з грошовими вимогами до боржника - 03.11.2023 (згідно дати на поштовій накладній на конверті). Отже, апелянт принаймні з 03.11.2023 вже знав про наявність ухвали суду від 05.10.2023 та мав право її оскаржити.
Натомість, скаргу останнім подано 18.12.2023 і у клопотанні апелянт жодним чином не обґрунтовує пропуск зазначеного строку (з 03.11.2023 по 18.12.2023).
З урахуванням наведених обставин, є спростованими доводи апелянта про можливість оскаржити ухвалу господарського суду від 05.10.2023 з 07.12.2023 (моменту отримання ухвали про визнання його грошових вимог). Оскільки останній є забезпеченим кредитором, який бере участь у справі нарівні з ініціюючим кредитором і боржником, і що обставини отримання ухвали суду від 28.11.2023 тільки 07.12.2023 (про визнання його грошових вимог) є тими поважними підставами, що завадили йому вчасно оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 .
Частиною 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Керуючись ст. ст.174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі №908/2948/23 (вх.44282) залишити без руху.
2. Апелянту протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
3. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.6, 8 ст. 260, ст.261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.Г. Іванов