05 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/701/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представників Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» та АЕ Svarog OU
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» (вх. №616 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 у справі №922/701/24
за позовною заявою Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» (61037, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269)
до АЕ Svarog OU (Tirdi tn 6-3, Nomme district, Tallin city, Harju country, 10916, реєстраційний код 14271961)
про стягнення 533 176,80 євро (що еквівалентно 21 968 750,00 грн),-
Акціонерне товариство “Українські енергетичні машини», позивач по справі, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до АЕ Svarog OU, відповідача по справі, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 533 176,80 євро (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову становить 21 968 750,00 грн), а саме просить стягнути: попередньо сплачені грошові кошти - передплату в сумі 445 800,00 євро; штраф в сумі 44 580,00 євро; пеню в сумі 42 796, 80 євро, а також позивач просить стягнути судовий збір в сумі 7997,65 євро, що еквівалентно 329 531,25 грн, який було сплачено 01.03.2024 відповідно до ст. 6 Закону України “Про судовий збір» за подання позову з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним Банком України на день сплати.
Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем - Компанією AE Svarog OU, який є нерезидентом України, своїх зобов'язань за укладеним з позивачем - АТ “Українські енергетичні машини» Контрактом № 238-03/1208 від 25.08.2022 на поставку металопродукції - сегментів підшипника та підп'ятника загальною вартістю 445 800,00 євро. Згідно з п. 4.1 вказаного Контракту (в редакції Додаткової угоди № 2 від 11.10.2023), поставка продукції здійснюється протягом 360 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати у розмірі 50% від суми Контракту. Позивач (Покупець) по платіжній інструкції від 02.02.2023 здійснив авансовий платіж на користь відповідача (Продавця) у розмірі 50% від ціни Контракту на суму 222 900,00 євро, та по платіжній інструкції від 18.01.2024 перерахував інші 50% від ціни Контракту на суму 222 900,00 євро, всього: 445 800,00 євро. Отже, на думку позивача, відповідач мав поставити продукцію до 28.01.2024 включно, проте, в порушення умов Контракту, станом на 01.03.2024 взяті на себе зобов'язання не виконав, продукцію позивачу не поставив, чим порушив права останнього. Позивач вважає, що не виконавши свої зобов'язання з поставки продукції в строк, передбачений Контрактом, відповідач без належних правових підстав користується грошовими коштами, що були сплачені позивачем в якості попередньої оплати, тому, відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, позивач має право вимагати повернення відповідачем суми отриманої попередньої оплати. Як зазначає позивач, АТ “Українські енергетичні машини» є підприємством, що віднесене до підприємств державного (стратегічного) сектору економіки України, оскільки державна частка у статутному капіталі Товариства становить понад 98,1536% акцій, управління корпоративними правами Товариства здійснює Кабінет Міністрів України, тобто відповідач своїми діями щодо непоставки продукції в передбачений Контрактом термін, наносить шкоди не лише позивачу, а й Державі в цілому. Крім того, ч. 5 ст. 13 Закону України “Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Враховуючи, що відповідач є нерезидентом України, до позивача (резидента) з боку Держави в особі податкових органів може бути застосовано пеню в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми вартості непоставленого товару. Пунктом 8.1 Контракту передбачено обов'язок Продавця в разі невиконання зобов'язань, вказаних у розділах 4 (строки поставки), 6, 7 даного Контракту, сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, та пунктом 8.2 Контракту передбачено, що в разі пропущення строків поставки понад 10 календарних днів з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості продукції. На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання (невиконання) зобов'язань з поставки продукції пеню в сумі 42 796,80 євро та штраф в сумі 4 580,00 євро.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача передплати в сумі 445 800,00 євро; в решті позову відмовлено; витрати зі сплати судового збору в частині вимог, в задоволенні яких в позові відмовлено, залишено за позивачем.
Судом першої інстанції закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача передплати в сумі 445 800,00 євро у зв'язку з тим, що представник позивача у судовому засіданні від 29.01.2025 заявив усне клопотання, яким відмовився від позову в цій частині.
Відмовляючи у решті позовних вимог, місцевий суд встановив, що відповідач не порушив строк поставки продукції з урахуванням дії форс-мажорних обставин, а саме страйків польських перевізників. Ці обставини були підтверджені сертифікатом Харківської торгово-промислової палати, як того вимагав контракт. Згідно з умовами договору, строк виконання зобов'язань у такому випадку відкладається пропорційно часу дії форс-мажору, тобто до 15.08.2024. Оскільки продукція була поставлена 31.05.2024, порушення строку не відбулось.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 по справі №922/701/24 заяву АЕ Svarog OU про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь АЕ Svarog OU 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таке рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлена сума у розмірі 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, пропорційною, розумною та співмірною зі складністю справи.
Акціонерне товариство “Українські енергетичні машини» з рішеннями суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 44 580,00 євро та пеню в розмірі 42 796,80 грн; скасувати додаткове рішення; поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що:
- продукція була поставлена із запізненням понад 4 місяці, тоді як Контрактом встановлено граничний термін - 28.01.2024. Через це, згідно з умовами Контракту та законодавством, має бути нарахована пеня та штраф;
- суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні пені та штрафу, пославшись на форс-мажорні обставини, підтверджені Сертифікатом Харківської ТПП, адже, на думку позивача, такі доводи є недостовірними і спростовані результатами податкової перевірки та рішенням Харківського окружного адміністративного суду;
- позивач вказує, що є підприємством державного сектору, а дії відповідача завдали шкоди не лише компанії, а й державі, що посилює значущість наслідків порушення;
- у зв'язку з тим, що позивач вважає рішення суду першої інстанції неправомірним, то додаткове рішення також підлягає скасуванню.
Одночасно з апеляційною скарго просить приєднати до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі №520/33932/24, оскільки воно було постановлене вже після ухвалення Господарським судом Харківської області по справі №922/701/24.
25.04.2025 через систему «Електронний суд» від АЕ Svarog OU надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суд залишити без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- невиконання умов Контракту сталося через форс-мажор - страйки польських перевізників та блокування руху транспорту на польсько-українському кордоні, що підтверджено Сертифікатом Харківської ТПП. Сторони передбачили у Контракті пункт про форс-мажор, і належно зафіксували настання таких обставин;
- акт податкової перевірки сам по собі не має преюдиціальної сили у господарському судочинстві, не змінює умов договору і не є належним доказом порушення контрактних зобов'язань;
- позивач сам затримував оплату за контрактом, що також сприяло затримці поставки продукції.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 05.05.2025 з'явився представник позивача - Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» та представник відповідача - АЕ Svarog OU.
На початку судового засідання колегією суддів встановлено, що позивач просить долучити до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі №520/33932/24, оскільки воно було постановлене вже після ухвалення Господарським судом Харківської області по справі №922/701/24.
З приводу цього колегія суддів зазначає таке.
За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
В обґрунтуванні підстав для прийняття таких доказів на стадії апеляційного перегляду позивач вказує, що останні подані в якості спростування позиції відповідача та для того, щоб запевнити, що для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин недостатньо сертифікату регіональної ТТП, тоді як має бути документ Польського компетентного органу, щодо настання форс-мажорних обставин на території Польщі.
Втім, колегія суддів підкреслює, що такий доказ не був досліджений судом першої інстанції через його не існування.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.20220 у справі № 924/232/18 зазначено, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18).
Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про долучення додаткових доказів. У зв'язку з цим колегія суддів не приймає надані учасниками справи нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила таке.
25.08.2022 між позивачем - Акціонерним товариством “Українські енергетичні машини» (Покупцем) та відповідачем - Компанією AE Svarog OU, яка є нерезидентом України (Продавцем) укладено Контракт № 238-03/1208 на поставку продукції, згідно номенклатури, кількості та цін, що вказані в Специфікації № 1 (Додаток № 1) до цього Контракту, а саме: сегментів підшипника та підп'ятника загальною вартістю 445 800,00 євро (далі по тексту - Контракт).
Порядок оплати продукції, що поставляється, визначений розділом 3 Контракту, зокрема, пунктом 3.1 Контракту визначено, що Покупець здійснює оплату згідно Специфікації № 1 наступним чином: попередня оплати у розмірі 50% здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту виставлення Постачальником рахунку на партію продукції згідно із замовленням Покупця; решта 50% вартості продукції - протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення про готовність партії продукції до відвантаження від Постачальника.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що поставка продукції по контракту здійснюється на умовах DAP, Харків, згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Поставка продукції згідно Специфікації № 1 здійснюється протягом 150 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати у розмірі 50%.
У подальшому сторонами були змінені строки поставки, визначені пунктом 4.1 Контракту, зокрема Додатковою угодою № 2 від 11.10.2023 викладено пункт 4.1 Контракту в новій редакції, за якою поставка продукції по Контракту згідно Специфікації № 1 здійснюється протягом 360 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати у розмірі 50%.
За умовами пункту 8.1 Контракту, в разі невиконання своїх зобов'язань, які вказані в розділах 4, 6, 7 даного Контракту, Продавець сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення.
Пунктом 8.2 Контракту сторони передбачили, що в разі порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів з Продавця додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості продукції.
Згідно з пунктом 13.1 Контракту, цей Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2023, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну гарантії, а у фінансових зобов'язаннях - до повного виконання зобов'язань.
У подальшому Додатковою угодою № 3 від 29.12.2023 сторони змінили строк дії Контракту, виклавши в новій редакції пункт 13.1 Контракту, відповідно до якої: Контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 29.03.2024, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну гарантії, а у фінансових зобов'язаннях - до повного виконання зобов'язань.
На виконання умов Контракту позивач відповідно до платіжної інструкції банку від 02.02.2023 здійснив на користь відповідача авансовий платіж на суму 222 900,00 Євро, що становить 50% від ціни Контракту. Зазначені грошові кошти надійшли на рахунок Відповідача 06.03.2023, що підтверджується наданою відповідачем випискою по його банківському рахунку.
Як вбачається з наданої відповідачем до відзиву на позов копії Коносаменту, продукція з метою виконання умов Контракту відповідачем була навантажена на борт судна 17 жовтня 2023 року, порт призначення - Гданськ, Польща, та прибула до порту призначення 04 грудня 2023 року, що підтверджується наданою відповідачем до відзиву на позов копією Повідомленням про прибуття, а також листуванням між сторонами з питань виконання Контракту, що міститься у матеріалах справи, з якого вбачається, що сторони повідомляли один одного про всі обставини щодо виконання Контракту.
Так, листом від 03.08.2023 за вих. № 111/0823 відповідач повідомив позивачу про виготовлення продукції згідно узгоджених креслень із замовником і наявність складних тривалих технологічних і виробничих процесів, та у зв'язку з порушенням виробничих процесів та погіршенням логістичних ланцюгів просив продовжити термін поставки продукції за Контрактом.
Листом від 11.10.2023 за вих. № 112/1023 відповідач повідомив позивачу, що продукція за Контрактом виготовлена та завантажена на корабель 06.10.2023, але виникли складнощі з оформленням та завантаженням продукції, тому в зв'язку з погіршенням логістичних ланцюгів, просив продовжити терміни поставки продукції за Контрактом до 360 днів.
Зазначені обставини стали підставою для укладення між сторонами Додаткової угоди № 2 від 11.10.2023, якою внесено зміни до пункту 4.1 Контракту щодо продовження терміну поставки продукції, а саме: протягом 360 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати у розмірі 50%.
Листом від 26.10.2023 за вих. № 26/1023 відповідач повідомив позивача про те, що продукція за Контрактом була виготовлена та завантажена на корабель, який відплив 17.10.2023, орієнтовна дата прибуття у порт призначення (Гданськ, Польща) - 01.12.2023, просив здійснити решту оплати.
Листом від 05.12.2023 за вих. № 05/123 відповідач повідомив позивача про те, що товар знаходиться у порті призначення - м. Гданськ (Польща) та буде розміщений на митному складі до здійснення позивачем повної оплати.
Листом від 07.01.2024 за вих. № 07/0124 відповідач повідомив позивача, що товар перебуває на митному складі, та просив якомога швидше здійснити оплату за Контрактом, оскільки товар не може довго знаходитись на митному складі.
Позивач відповідно до платіжної інструкції банку від 18.01.2024 перерахував відповідачу 50% від ціни Контракту в розмірі 222 900,00 євро. Проте, станом на 26.01.2024 грошові кошти відповідачеві не надійшли.
Листом від 26.01.2024 за вих. № 26/0124 відповідач, у зв'язку з неотриманням станом на 26.01.2024 повної оплати за продукцію, на підтвердження чого відповідач додав до зазначеного листа відповідну виписку зі свого банківського рахунку, відповідач просив виконати умови Контракту та здійснити повну оплату за продукцію.
31.05.2024 позивачем було отримано продукцію за Контрактом, що підтвердив позивач у відповіді на відзив та не заперечував представник позивача в судовому засіданні під час розгляду справи господарським судом.
Позивач, вважає, що відповідно до умов п. 4.1 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 2 від 11.10.2023), відповідач мав здійснити поставку не пізніше 28.01.2024 (протягом 360 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати у розмірі 50%), тому, враховуючи порушення строків поставки продукції, відповідач повинен повернути отриману попередню оплату в сумі 445 800,00 євро на підставі ч. 3 ст. 693 ЦК України, а також сплатити штраф у сумі 44 580,00 євро та пеню в сумі 42 796,80 євро на підставі п.п. 8.1, 8.2 Контракту. Зазначає, що Актом перевірки № 545/35-00-07-05-05/05762269 від 29.10.2024, складеним Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків м. Харків за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки АТ “Українські енергетичні машини», було встановлено порушення позивачем строків розрахунків за імпортним контрактом, зокрема з посиланням на відсутність Сертифікату на підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданого країною, в якій фактично відбулися такі форс-мажорні обставини (Польщі). Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач, у свою чергу, пояснюючи причини затримки виконання поставки по Контракту зазначає, що затримка була обумовлена форс-мажорними обставинами, які виникли у відповідача та діяли в період з 06 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року, а саме: страйками польських перевізників та блокуванням руху вантажного транспорту на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону, що підтверджується Сертифікатом Харківської торгово-промислової палати № 6300-24-0998 від 16.05.2024. Тому, на думку відповідача, відповідно до умов розділу 10 Контракту, терміни виконання зобов'язань по Контракту не було порушено.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є стягнення з компанії AE Svarog OU (відповідача) на користь АТ «Українські енергетичні машини» (позивача) штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за зовнішньоекономічним контрактом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного перегляду, зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» було заявлено усне клопотання про відмову від частини позовних вимог у частині стягнення з відповідача AE Svarog OU суми попередньої оплати в розмірі 445 800,00 євро. Господарський суд Харківської області, діючи відповідно до приписів статті 191 та пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, прийняв відмову позивача від вказаної частини позову та ухвалив закрити провадження у справі в цій частині.
Апеляційний суд погоджується з вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції у цій частині, вважає його таким, що постановлене у межах повноважень та відповідно до норм чинного процесуального законодавства, а також звертає увагу, що на зазначену частину рішення апеляційна скарга не подана.
У зв'язку з цим, провадження у справі в цій частині не підлягає розгляду апеляційною інстанцією по суті.
Натомість, предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ «Українські енергетичні машини» щодо стягнення з AE Svarog OU: штрафу в розмірі 44 580,00 євро і пені в розмірі 42 796,80 євро.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України)
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони передбачили в п. 8.1 та п. 8.2 Контракту відповідальність Продавця за порушення строків поставки у вигляді сплати Покупцеві пені в розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення та, в разі порушення строків поставки більш ніж на 10 календарних днів, - Продавець додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості продукції.
За змістом ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Суд зауважує, що подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до чч. 1 та 5 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Аналіз положень ч. 1 ст. 212 ЦК України свідчить, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20.
Сторони, укладаючи Контракт, у розділі 10 «Форс-мажор» домовились про відкладальну обставину щодо терміну виконання сторонами зобов'язань за цим Контрактом.
Так, відповідно до п. 10.1 Контракту, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по Контракту, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили (стихійні лиха, військові дії, ембарго, втручання з боку влади та інше), що виникли після укладення контракту в результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або запобігти.
За наявності таких обставин кожна сторона зобов'язана не пізніше за десять робочих днів повідомити про них у письмовій формі іншу сторону. Повідомлення повинно містити в собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Вказані вище обставини та їх тривалість підтверджується висновком, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом за місцем їх виникнення. Якщо сторона не направить або несвоєчасно направить повідомлення відповідно до цього пункту, вона зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, якщо не доведе, що повідомлення не було відправлене в строк через поважні причини (пункт 10.2 Контракту).
При наявності таких обставин, термін виконання стороною зобов'язань по Контракту відкладається пропорційно часу, протягом якого діють ці обставини (п. 10.3 Контракту).
Якщо такі обставини, що настали, продовжують діяти більше 2 місяців, сторони проводять додаткові переговори для виявлення альтернативних способів виконання контракту (пункт 10.4 Контракту).
Як відомо із публічних джерел та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з листопада 2023 року на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону почалися страйки польських перевізників та блокування руху вантажного транспорту, що унеможливило своєчасну поставку продукції, які тривали досить значний час.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус тощо.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За загальним правилом, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов'язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання цих зобов'язань в цілому.
Верховний Суд у постановах від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 та від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 зауважує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
В силу приписів ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Отже, з огляду на умови п. 10.2 Контракту, згідно з якими наявність обставини непереборної сили та їх тривалість підтверджується, зокрема висновком, виданим Торгово-промисловою палатою України, та враховуючи приписи ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин, тобто доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторони від відповідальності за неналежне виконання (невиконання) умов Контракту, є відповідний Сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними ТПП (такої правової позиції дотримується Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2024 відповідачем по справі - АЕ Svarog OU отримано Сертифікат Харківської торгово-промислової палати №6300-24-0998, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - страйки польських перевізників та блокування руху вантажного транспорту на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону - для АЕ Svarog OU (Tirdi tn 6-3, Nomme district, Tallin city, Harju country, 10916, реєстраційний код 14271961) за контрактом між АТ “Українські енергетичні машини» та AE Svarog OU від 25 серпня 2022 року № 238-03/1208 на поставку продукції згідно Специфікації №1 (додаток №1) до контракту - сегментів підшипника та підп'ятника.
Позивач по справі - АТ “Українські енергетичні машини» також у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин (страйків польських перевізників та блокування руху вантажного транспорту на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону) отримав Сертифікат Харківської торгово-промислової палати від 18.10.2024 №6300-24-1931, яким засвідчено зазначені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: страйк польських перевізників, блокування руху вантажного транспорту на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону, що виникли у АЕ Svarog OU під час виконання контракту № 238-03/1208 від 25.08.2022.
Зважаючи на викладене, враховуючи умови розділу 10 Контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, та обставини виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Контрактом, суд дійшов переконливого висновку про те, що сторони, укладаючи Контракт, домовились про відкладальну обставину, яка обумовлює відкладення терміну виконання сторонами зобов'язань по Контракту пропорційно часу, протягом якого діяла ця обставина.
При цьому, з настанням такої відкладальної обставини (страйки польських перевізників та блокування руху вантажного транспорту на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону), обидві сторони належно та в повному обсязі дотримались порядку її засвідчення, визначеного в п. 10.2 Контракту, звернувшись саме до Харківської торгово-промислової палати (як це прямо передбачено умовами п. 10.2 Контракту) та отримавши відповідні Сертифікати, тим самим і позивач, і відповідач визнали настання цієї обставини та підтвердили період її дії в часі відповідними Сертифікатами.
А відтак, отримання позивачем від відповідача продукції за Контрактом було обумовлене дією обставин форс-мажору (непереборної сили) у період з 06.11. 2023 по 22.04.2024 - період тривання страйків польських перевізників та блокування руху вантажного транспорту на під'їзних шляхах до польсько-українського кордону (які підтверджено Сертифікатом Харківської торгово-промислової палати № 6300-24-0998 від 16.05.2024), що є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, внаслідок якої в силу пункту 10.3 Контракту термін виконання відповідачем (Продавцем) зобов'язань по Контракту було відкладено пропорційно часу, протягом якого діяла ця обставина.
Крім того, сторонами декілька разів змінювались умови Контракту в частині строків поставки продукції, а саме: протягом 150, 270 та 360 календарних днів, відповідно (з моменту проведення попередньої оплати), що також свідчить про визнання сторонами відкладальної обставини, наявністю якої було зумовлене збільшення терміну виконання сторонами зобов'язань по Контракту.
До того ж, як свідчать матеріали справи, сам позивач суттєво порушив строки здійснення оплати за виготовлену відповідачем продукцію, що також стало причиною відтермінування строків отримання ним продукції, яка вже була виготовлена відповідачем та тривалий час перебувала на зберіганні на митному складі.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов висновку, що у період з 06.11.2023 по 22.04.2024 мали місце форс-мажорні обставини, а саме страйки польських перевізників та блокування руху вантажного транспорту на під'їздах до польсько-українського кордону, що підтверджено належними сертифікатами Харківської торгово-промислової палати. Враховуючи умови п. 10.3 Контракту, суд встановив, що такі обставини є відкладальною подією, яка вплинула на строк виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим строк поставки було відкладено пропорційно періоду дії зазначених обставин - до 15 серпня 2024 року включно. Оскільки продукція була фактично поставлена 31 травня 2024 року, суд визнав, що строк поставки не було порушено, а отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу та пені).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Контракту. Встановлений факт настання форс-мажорних обставин, належним чином підтверджених та погоджених сторонами, обумовлює відтермінування строку виконання зобов'язань, що унеможливлює застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правової оцінки Акту перевірки № 545/35-00-07-05-05/05762269 від 29.10.2024, складеного Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Як вірно зауважив суд першої інстанції, зазначений Акт був результатом податкової перевірки на предмет дотримання валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом між сторонами, і його висновки не можуть визнаватися прямим доказом невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань у межах господарського спору. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує обов'язків чи прав для сторін договору та не має заздалегідь встановленої доказової сили. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, фактологічні дані, що містяться в Акті перевірки, мають підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами, поданими в установленому порядку.
Місцевий суд обґрунтовано зауважив, що виявлені контролюючим органом порушення валютного законодавства не мають впливу на зміст, обсяг та строки виконання зобов'язань, визначених сторонами у Контракті від 25.08.2022. Акт перевірки не може змінювати або скасовувати положення договору, зокрема в частині встановлення відкладальної обставини та перенесення строку виконання зобов'язання через настання форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 10.3 Контракту. Тим паче, сам позивач, ще до проведення перевірки, неодноразово звертався до Міністерства економіки України із заявами про продовження строків розрахунків, посилаючись на листи відповідача про затримку постачання з логістичних причин, що свідчить про фактичне визнання дії форс-мажору. Позивач також самостійно отримав відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, що додатково підтверджує погодження ним цієї обставини.
Апеляційний суд зазначає, що посилання позивача на результати податкової перевірки виглядає як спроба змінити власну правову позицію у зв'язку з необхідністю зняти з себе відповідальність за порушення валютного законодавства шляхом перекладення її на відповідача. Однак така зміна позиції, здійснена у процесі розгляду справи, не ґрунтується на об'єктивних доказах порушення зобов'язань відповідачем, а спрямована на штучне створення підстав для стягнення штрафних санкцій. Акт перевірки фіксує лише фактичні обставини, пов'язані з дотриманням строків валютних розрахунків, і не є достатнім доказом порушення умов договору з боку відповідача.
Таким чином, апеляційна колегія дійшла висновку, що спроба апелянта використати Акт перевірки як самодостатній доказ наявності підстав для стягнення неустойки є юридично необґрунтованою. Відповідальність за виконання зобов'язань у межах господарського договору повинна оцінюватись виключно з урахуванням його умов та загальних засад цивільного і господарського законодавства, а не виходячи з висновків контролюючих органів, що мають виключно інформаційний характер у межах їх компетенції.
Щодо твердження апелянта про прострочення виконання зобов'язань за Контрактом, варто зазначити, що суд першої інстанції вірно встановив юридично значущі обставини, зокрема факт настання відкладальної обставини - форс-мажорних подій, які мали місце у період з 06 листопада 2023 року по 22 квітня 2024 року. Як передбачено пунктом 10.3 Контракту, у випадку дії таких обставин термін виконання зобов'язань відкладається пропорційно часу їх тривалості. Відтак, нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу за період, коли діяли форс-мажорні обставини, є безпідставним. Саме тому суд першої інстанції, оцінивши належні та допустимі докази, зокрема Сертифікат Харківської торгово-промислової палати №6300-24-0998 від 16.05.2024, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності.
Щодо доводу апелянта про недійсність або неналежність сертифікату про форс-мажор, посилання на акт податкової перевірки та рішення адміністративного суду не мають вирішального значення для оцінки наявності чи відсутності цивільно-правових наслідків неналежного виконання договірного зобов'язання. Нормами ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що саме Торгово-промислова палата України або її уповноважені регіональні палати є єдиними органами, компетентними підтверджувати форс-мажорні обставини. Податковий орган не має повноважень надавати правову оцінку форс-мажору в господарських правовідносинах між сторонами, а висновки, викладені у податковому акті перевірки, є оціночними й не мають преюдиційного значення у розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Окремо слід зазначити, що посилання апелянта на публічно-правовий характер суб'єкта господарювання та його зв'язок з державним сектором економіки не впливає на кваліфікацію правовідносин сторін у цій справі. Господарське судочинство не передбачає диференціації у застосуванні правових норм залежно від форми власності сторін. Юридична рівність учасників правовідносин є базовим принципом цивільного й господарського права. Наявність у статутному капіталі державної частки не змінює ані природи зобов'язання, ані змісту прав і обов'язків сторін, які уклали договір поставки, і не дає підстав для особливого підходу до застосування наслідків невиконання або неналежного виконання такого договору.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт дії форс-мажорних обставин і підтвердження цього належним доказом - сертифікатом ТПП, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності у вигляді пені та штрафу. Доводи апелянта зводяться до незгоди з цим висновком, однак не містять правового обґрунтування, що могли б спростувати наявні висновки суду.
Разом з тим, апелянт не погоджується із додатковим рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 у справі №922/701/24.
З приводу цього колегія суддів зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Дослідивши матеріали справи суд першої інстанції встановив, що в даній справі інтереси відповідача АЕ Svarog OU в процесі розгляду справи господарським судом представляв адвокат Адвокатського об'єднання «ЛЕКС АРТ» Попов В. Ю. на підставі ордеру № 1241569 від 04.09.2024 та договору про надання правової допомоги № 09/08-3-24 від 09.08.2024.
Так, 09.08.2024 між Адвокатським об'єднанням «ЛЕКС АРТ» та АЕ Svarog OU (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 09/08-3-24, відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів та захисту прав останнього в судах, правоохоронних та контролюючих органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності ті підпорядкування (ведення справи) в обсязі та на умовах, передбачених договором.
29.01.2025 сторонами було узгоджено детальний розрахунок правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 09/08-3-24 від 09.08.2024, відповідно до якого тарифи на надання правничої (правової) допомоги у період з 01.01.2024 по 21.11.2024 включно скадають: 2000 грн за одну годину роботи адвоката (надання правової допомоги), що менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік»; справа (доручення) клієнта - справа за позовом Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» до АЕ Svarog OU про стягнення 533 176,80 Євро (що еквівалентно 21 968 750,00 грн), представництво інтересів та захист прав клієнта у суді першої інстанції - Господарському суді Харківської області; деталізація фактично наданої правової допомоги за його завданням-дорученням; розмір наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 09/08-3-24 від 09.08.2024 становить 50 000,0 грн; підписанням детального розрахунку сторони підтвердили об'єм наданої допомоги у відповідності до укладеного договору, завдання-доручення клієнта, а так само і відсутність претензій клієнта щодо об'єму, якості та вартості наданої правової допомоги.
29.01.2025 АЕ Svarog OU та Адвокатським об'єднання «ЛЕКС АРТ» було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) з правової допомоги по справі № 922/01/24 за договором про надання правової допомоги № 09/08-3-24 від 09.08.2024, відповідно до якого клієнту Адвокатським об'єднання «ЛЕКС АРТ» було надано наступні послуги:
- правовий аналіз наданих клієнтом документів, аналіз законодавства та відповідної судової практики у даних правовідносинах (10 годин) вартістю 20 000,00 грн;
- підготовка проекту процесуальних документів для подачі до суду (мирова угода) (5 годин) вартістю 10 000,00 грн;
- підготовка проекту процесуальних документів для подачі до суду (отримання доказів, підготовка відзиву з копіями документів до суду, для сторін по справі) та подача до суду (5 годин) вартістю 10 000,00 грн;
- прибуття для участі в судове засідання (5 годин) вартістю 10 000,00 грн;
всього загальна вартість наданих виконавцем замовнику послуг становить 50 000,00 грн.
25.12.2024 року Адвокатське об'єднання «ЛЕКС АРТ» прибутковим касовим ордером № 1 від 25.12.2024 отримало від Кулачко Я. М. (яка діяла на підставі доручення від АЕ Svarog OU) 50 000,00 грн в рахунок оплати за договором про надання правової допомоги № 09/08-3-24 від 09.08.2024.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що адвокатом було надано на підставі договору з відповідачем комплекс послуг, відповідачем ці послуги в свою чергу були прийняті та оплачені в повному обсязі, що підтверджується вищевказаними документальними доказами.
Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши всі докази у їх сукупності та керуючись вимогами законодавства, дійшов правомірного висновку про необхідність відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, що знайшло своє відображення в ухваленому додатковому рішенні.
Колегія суддів апеляційного суду, з огляду на залишення в силі рішення суду першої інстанції від 21.01.2025, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та законними. Ухвалене додаткове рішення відповідає нормам чинного законодавства, ґрунтується на належних і допустимих доказах, ухвалене з дотриманням усіх процесуальних вимог та принципів змагальності, пропорційності, справедливості та верховенства права. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції повністю поділяє правову позицію суду першої інстанції щодо задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 у справі №922/701/24, мають бути залишені без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача.
Ураховуючи не надання Акціонерним товариством “Українські енергетичні машини» доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 64 804,14 грн до моменту ухвалення судового рішення, відповідна сума підлягає стягненню з останнього на користь державного бюджету України.
Керуючись статтями 13, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 у справі №922/701/24 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 у справі №922/701/24 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» (61037, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 64 804,14 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.05.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян