05 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/1288/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука та представника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука (вх. №552) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі №917/1288/23
за позовною заявою Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука, вул. Івана Мазепи, 26, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008
про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,-
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії спожитої Комунальним некомерційним медичним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука за період з початку опалювального періоду 2022-2023 і до дня ухвалення відповідного рішення суду до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24.02.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 по справі №917/1288/23 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачем вартості теплової енергії здійснювалося відповідно до чинних тарифів, затверджених уповноваженим органом - Полтавською обласною радою, яка має відповідні повноваження згідно із законом. Між сторонами були укладені договори, що прямо передбачають оплату за встановленими тарифами, зокрема - за двоставковим тарифом, який відповідає рішенню обласної ради № 477 від 30.09.2022.
Суд зауважив, що ч. 1 ст. 1 Закону №?2479-ІХ встановлює заборону на підвищення тарифів, але не зобов'язує теплопостачальника застосовувати тарифи іншого суб'єкта, а з 27.07.2023 ця заборона стосується виключно населення, а не бюджетних установ. Також відхилено доводи позивача щодо обов'язковості формування окремого тарифу для м. Кременчука, оскільки згідно з Порядком №?869 така вимога не поширюється на підприємства спільної власності, які діють у межах кількох громад.
Оскільки тарифи, встановлені для відповідача, не змінювались з довоєнного періоду, підстав вважати, що відбулось їх підвищення або порушення Закону №?2479-ІХ, не встановлено. Підвищення витрат позивача є наслідком зміни постачальника теплової енергії в умовах воєнного стану, а не неправомірної поведінки відповідача.
Також суд вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Комунальне некомерційне медичне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, Комунальне некомерційне медичне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука зазначає, що:
- суд безпідставно визнав Полтавську обласну раду як орган, уповноважений встановлювати тарифи на теплову енергію для споживачів Кременчуцької міської територіальної громади. При цьому суд не врахував положення пункту 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, згідно з яким у разі провадження ліцензіатом діяльності в межах кількох територіальних громад формування тарифів повинно здійснюватись окремо для кожної такої громади. Натомість відповідач не подавав окремих розрахунків тарифів для м. Кременчука та не ініціював їх затвердження органом місцевого самоврядування - Кременчуцькою міською радою, що свідчить про порушення передбаченої законом процедури формування тарифів;
- судом першої інстанції було проігноровано правову природу положень статті 1 Закону України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану», чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Зазначена норма прямо забороняла підвищення тарифів на теплову енергію для всіх категорій споживачів, у тому числі для бюджетних установ. Висновок суду про те, що ця норма не підлягає застосуванню до відповідача, є юридично хибним, оскільки сама природа мораторію полягає у забороні дій, які ведуть до підвищення тарифів у будь-якій формі, в тому числі шляхом зміни моделі тарифоутворення (впровадження двоставкового тарифу);
- впровадження відповідачем двоставкового тарифу без погодження з органом місцевого самоврядування суперечить пункту 9.1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, затвердженого постановою НКРЕКП №1174 від 25.06.2019, який передбачає необхідність отримання згоди такого органу при встановленні двоставкового тарифу для всіх категорій споживачів. Хоча відповідач є ліцензіатом обласної державної адміністрації, застосування двоставкової моделі тарифоутворення в межах конкретної громади без погодження з її представницьким органом є протиправним;
- рішення Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 не могло бути застосоване до Кременчуцької міської територіальної громади, оскільки станом на момент його прийняття ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» ще не була передана на баланс відповідача, а отже відповідач не мав статусу виконавця послуг на території міста Кременчука. Згідно з рішенням обласної ради №481 від 14.10.2022, передача цілісного майнового комплексу Кременчуцької ТЕЦ на баланс «Полтаватеплоенерго» відбулася пізніше, що свідчить про недопустимість автоматичного поширення дії попереднього рішення на новий об'єкт;
- апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі №917/730/23, де зазначено, що зміна теплопостачальника не є обставиною, яка допускає зміну тарифів, встановлених до 24.02.2022. Згідно з цією позицією, неприпустимим є перенесення наслідків господарської зміни постачальника на споживача шляхом застосування нових, вищих тарифів;
- обґрунтовує помилковість висновку суду щодо неможливості ініціювання відповідачем зміни тарифів після 1 липня поточного року. Порядок №869 не встановлює заборони на подання відповідних розрахунків після цієї дати, а передбачає лише рекомендований термін щорічного подання, що не є процесуальною перепоною для приведення тарифів у відповідність до законодавства.
02.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
В обґрунтуванні відзиву зазначає, що:
- вартість теплової енергії визначалась на підставі тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022, яке залишило тарифи на рівні, чинному ще до 24.02.2022. Тобто, підвищення тарифу не відбулося, а отже, не порушено положення Закону України № 2479-IX;
- Закон № 2479-IX не містить приписів, які б зобов'язували нового постачальника застосовувати тарифи, затверджені для іншого суб'єкта господарювання (зокрема, ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»). Такі вимоги апелянта є безпідставними і суперечать нормам законодавства;
- тарифи є індивідуальними для кожного ліцензіата, оскільки залежать від його витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тому порівняння тарифів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» і ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» є методологічно помилковим;
- згідно з п. 4 Порядку № 869, вимога про окреме формування тарифів для кожної громади не поширюється на суб'єктів, які надають послуги в декількох територіальних громадах та перебувають у спільній власності. Таким чином, відповідач не мав обов'язку ініціювати затвердження окремих тарифів для споживачів м. Кременчука;
- двоставковий тариф, затверджений Полтавською обласною радою, застосовувався до всіх споживачів, включно з позивачем, на підставі умов договорів. Ці договори належним чином укладені, дійсні, не оспорені, а їх умови прямо передбачають застосування тарифів, встановлених уповноваженим органом;
- лист Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад не є нормативно-правовим актом або офіційним тлумаченням закону, має рекомендаційний характер і не створює юридичних наслідків;
- рішення № 477 Полтавської обласної ради визнано чинним судами адміністративної юрисдикції. Рішення судів, якими підтверджено законність цього акта, набрали законної сили та не скасовані;
- постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/730/23, на яку посилається апелянт, не є правовим висновком Верховного Суду і не має прецедентного значення у цій справі, оскільки обставини не є подібними;
- позивач добровільно уклав договір, що передбачає оплату теплової енергії за чинними тарифами. Незнання або незгода з умовами договору не звільняє його від зобов'язань.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 05.05.2025 з'явився представник Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука та представник Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Позивач є споживачем теплової енергії, постачальником якої є Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (в подальшому - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" або відповідач) у приміщенні за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, буд. 26.
До листопада 2022 року постачальником теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ Кременчуцька ТЕЦ.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 за № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів» з 01.01.2022 були встановлені та визначені відповідні тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука.
Вказаними рішенням для ТОВ Кременчуцька ТЕЦ було встановлено для бюджетних установ одноставковий тариф, який складав 3 281,22 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
Даний тариф застосовувався до позивача на момент введення воєнного стану в Україні 24.02.2022.
З 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на сьогоднішній день.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та в результаті неодноразових ракетних ударів по м. Кременчуку, теплогенеруюче обладнання ТОВ Кременчуцька ТЕЦ було повністю зруйновано, через що товариство припинило виробництво, транспортування та постачання теплової енергії своїм споживачам.
29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», пунктом 1 якої рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, не підвищувати, зокрема, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Рішенням Полтавської обласної ради № 473 від 22.09.2022 «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально - методичний центр» з газової безпеки.
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області, Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 за № 481 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області".
Пунктом 4 вказаного рішення вирішено після затвердження акту приймання - передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу Кременчуцька ТЕЦ.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води", виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов'язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" .
В подальшому рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 № 86 було внесено зміни до вищезазначеного рішення № 1508, яким на виконання вимог статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» зобов'язано ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" застосовувати до своїх споживачів у м. Кременчуці тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, розмір яких не перевищує рівень тарифів, що застосовувались до цих споживачів станом на 24.02.2022.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 31.10.2022 № 1574, опалювальний період 2022-2023 років для споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у Кременчуцькій міській територіальній громаді розпочався з 01 листопада 2022 року.
Між позивачем і відповідачем було укладено Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7131 від 01.11.2022, яким визначено порядок теплопостачання та тариф, що застосовується для обрахунку вартості послуги (а.с. 10-13); Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії №4049 від 01.11.2022, який встановлює порядок та умови надання послуги з теплопостачання приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку за адресою: м. Кременчук, вул. академіка Маслова, буд. 13/9 (а.с. 14-17); Договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7131/2022 від 19.12.2022, яким визначено загальний обсяг та суму на період теплопостачання листопад-грудень 2022 (а.с. 19-20); Договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7131/2023 від 16.02.2023, яким визначено загальний обсяг та суму на період теплопостачання січень-грудень 2023 (а.с. 21-22).
Договори про закупівлю № 7131/2022 та № 7131/2023 містять пункт 4.1., у якому зазначено, що розрахунки провадяться на умовах, зазначених у Договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7131 від 01.11.2022.
В свою чергу, пунктом 33 Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7131 від 01.11.2022 встановлено наступне: «Розрахунки за відпущену теплову енергію (далі Т/Е) проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Тариф на Т/Е для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:
Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е - 2197,08 грн. (без ПДВ);
Умовно постійна частина двоставкового тарифу на Т/Е - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Пунктом 43 та 44 Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7131 від 01.11.2022 передбачено, що даний договір діє до 31.12.2022, втім, якщо до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про його припинення, він буде вважатись продовженим на той самий строк.
Вказані договори підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін. Таким чином, починаючи з 01 листопада 2022 року відповідач постачає теплову енергію в гарячій воді позивачу, згідно з укладеними договорами, що визнається сторонами по справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу з 01.11.2022 до дня ухвалення відповідного рішення суду.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договори № 4049, №7131, №7131/2022 та № 7131/2023.
Згідно статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Згідно статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, крім інших, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до статті 7 зазначеного вище Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Статтею 16-1 Закону України "Про теплопостачання", передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Відповідно до п. 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308 (далі - Ліцензійні умови), обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з постачання теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (https://poda.gov.ua/attachments/155628).
Згідно п. 3.2. Ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Згідно п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", відповідно до власного Статуту, засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада (http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dovdkov-ta-nformacyn-materali/statut-pdpriyemstva/).
Отже, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою.
Разом з тим, апелянт вважає, що безпідставно визнавати Полтавську обласну раду як орган, уповноважений встановлювати тарифи на теплову енергію для споживачів Кременчуцької міської територіальної громади. Адже відповідно до положення пункту 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, згідно з яким у разі провадження ліцензіатом діяльності в межах кількох територіальних громад формування тарифів повинно здійснюватись окремо для кожної такої громади. Натомість відповідач не подавав окремих розрахунків тарифів для м. Кременчука та не ініціював їх затвердження органом місцевого самоврядування - Кременчуцькою міською радою, що свідчить про порушення передбаченої законом процедури формування тарифів.
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача стосовно обов'язку встановлення окремого тарифу для міста Кременчука з посиланням на норми Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ України № 869 від 01.06.2011 (Порядок № 869).
Згідно з п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів господарювання не поширюються.
Як убачається з матеріалів справи та установчих документів, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є підприємством, створеним на майні, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами, які перебувають у спільній власності територіальних громад області. Отже, органом, уповноваженим на затвердження тарифів для відповідача, є Полтавська обласна рада, а не Кременчуцька міська рада.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення пункту 6 Порядку № 869 не підлягає застосуванню у цьому випадку, оскільки діяльність відповідача регламентується спеціальною нормою пункту 4 Порядку № 869, яка виключає обов'язок формування окремих тарифів для кожної громади у разі, якщо підприємство є обласним і здійснює централізоване теплопостачання в межах кількох адміністративно-територіальних одиниць.
У цьому зв'язку посилання апелянта на порушення Порядку №869 є юридично необґрунтованими та не спростовують правомірність дій відповідача щодо застосування тарифів, затверджених Полтавською обласною радою.
Відповідно до частини 3 статті 189 ГК України, суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 190 ГК України).
Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 191 ГК України).
Вказані вище норми законодавства України свідчать про те, що відповідач не має права самостійно встановлювати тарифи на постачання теплової енергії споживачам, в тому числі - позивачу, а отже і не може самостійно їх змінити.
Застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється за вказаними вище Договорами позивачу, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", умовами зазначених Договорів не передбачено.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина перша статті 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
Колегією суддів встановлено, що умовами укладених між сторонами Договорів не передбачено права чи обов'язку відповідача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії позивачу за вказаними Договорами.
Позивач не посилається на те, що ним були укладені окремі договори на постачання та на транспортування теплової енергії з іншими особами.
Так, відповідачем здійснювалося одночасно як постачання, так і транспортування позивачу теплової енергії власного виробництва.
За визначенням, яке наведене в частині 5 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Враховуючи викладене, визначення відповідачем в актах прийняття-передачі послуг вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на теплову енергію, який був встановлений Додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.
Щодо правомірності застосування відповідачем при обрахунку наданих позивачу послуг двоставкового тарифу.
Рішенням пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання «Про надання дозволу на встановленні двоставкових тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" від 19.10.2018 № 917 відповідачу було надано дозвіл на встановлення двоставкового тарифів на теплову енергію та підтвердження приєднаного теплового навантаження для всіх категорій споживачів ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".
Оскільки відповідач здійснює постачання позивачу теплової енергії, то відповідно до додатку № 2 до рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання № 477 від 30.09.2022, відповідач правомірно застосовував у правовідносинах з позивачем двоставковий тариф на теплову енергію у розмірі 2 197,08 грн без ПДВ (умовно-змінна частина тарифу) та 136 068,84 грн без ПДВ (умовно-постійна частина тарифу, місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження).
Як вже зазначалося, Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023 у справі №440/6193/23 відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", про визнання протиправним та нечинним пункту 1 рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в частині встановлення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів "Для потреб бюджетних установ" відповідно до Додатку 2. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 дане рішення суд залишив без змін.
Разом з тим, апелянт вказує, що впровадження відповідачем двоставкового тарифу без погодження з органом місцевого самоврядування суперечить пункту 9.1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, затвердженого постановою НКРЕКП №1174 від 25.06.2019, який передбачає необхідність отримання згоди такого органу при встановленні двоставкового тарифу для всіх категорій споживачів. Апелянт вважає, що хоча відповідач є ліцензіатом обласної державної адміністрації, застосування двоставкової моделі тарифоутворення в межах конкретної громади без погодження з її представницьким органом є протиправним.
Колегія суддів відхиляє цей аргумент як юридично необгрунтований, адже вимога щодо погодження застосування двоставкової моделі тарифоутворення органом місцевого самоврядування передбачена винятково для суб'єктів господарювання, які є ліцензіатами НКРЕКП.
Пп. 9.1. п. 9. Постанови НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» (далі - Порядок № 1174) передбачено, що формування двоставкових тарифів на теплову енергію ліцензіатам, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів у разі згоди органу місцевого самоврядування, на території якого провадиться зазначена ліцензована діяльність.
При цьому, відповідно до п. 1.1 Порядку № 1174, цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб'єктів природних монополій і суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП.
Натомість ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» отримав ліцензії на відповідні види діяльності від Полтавської обласної державної адміністрації, а не від НКРЕКП. Відповідно, вимоги Порядку №?1174 до нього не застосовуються, а отже, отримання згоди органу місцевого самоврядування на впровадження двоставкового тарифу не є обов'язковим.
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відсутність погодження з Кременчуцькою міською радою не є порушенням процедури затвердження тарифів, а доводи апелянта ґрунтуються на неправильному тлумаченні нормативного регулювання та намаганні застосувати до відповідача правила, які стосуються інших категорій ліцензіатів.
Додатково апеляційний суд зауважує, що місцевий суд обґрунтовано вказав, що саме по собі виставлення рахунків на оплату не є юридичним фактом, який свідчить про порушення прав або законних інтересів споживача, оскільки не тягне автоматичного виникнення обов'язку до сплати у випадку спору щодо правомірності нарахованих сум. Виставлення рахунків є лише документальним відображенням позиції постачальника щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, однак дійсний розмір зобов'язання споживача щодо оплати таких послуг має визначатися виключно в межах спору майнового характеру, де можуть бути встановлені факти обґрунтованості або необґрунтованості нарахувань.
Таким чином, сам факт пред'явлення рахунку на оплату не створює правових наслідків для позивача поза межами належної судової оцінки відповідності таких нарахувань умовам договору та законодавству, а отже є неефективним способом захисту.
Щодо посилання позивача, що відповідачем при нарахуванні вартості спожитої позивачем теплової енергії порушено вимоги Закону № 2479-IX, який набрав чинності 19.08.2022.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1 Закону № 2479-IX (в редакції, чинній до 27.07.2023), протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Зазначена вище норма Закону № 2479-IX є нормою-забороною, а не нормою-приписом (зобов'язанням), відповідно, вона не містить вимог до постачальників, які здійснюють постачання теплової енергії за регульованими тарифами (до числа яких належить відповідач), щодо вчинення певних дій (внесення змін до договорів, здійснення перерахунку наданих послуг, тощо).
Вказана норма є спеціальною нормою, яка містить заборону, тобто вимогу про зобов'язання утриматися від вчинення певної дії (підвищення тарифів). Вона адресована суб'єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.
Відповідач до числа таких суб'єктів не віднесений.
Закон № 2479-IX не містить норми, яка б зобов'язувала постачальника теплової енергії здійснювати постачання споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника уповноваженими органами станом на 24.02.2022.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" від 30.06.2023 № 3220-IX (далі - Закон № 3220), зокрема пунктом 18, внесено зміни в частину 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29 липня 2022 року № 2479-IX шляхом викладення в такій редакції: " 1. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".
Набрання чинності Законом № 3220 відбулося 27.07.2023. Тобто, з 27.07.2023 частина 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29 липня 2022 року № 2479-IX не містить заборони підвищення тарифів для всіх категорій споживачів, зокрема і бюджетних установ на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а містить заборону лише щодо підвищення тарифів для населення.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитого тепла Комунальному некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022 є такою, що не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки на дату прийняття рішення судом у цій справі норма, якою позивач обґрунтовує свої вимоги є нечинною.
Як зазначено вище, у актах прийняття-передачі послуг, вартість теплової енергії обраховано відповідачем за двоставковим тарифом для потреб бюджетних установ, встановленим Рішенням Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022.
В той же час, апеляційний суд звертає увагу, що тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 286 від 21.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021 (https://oblrada pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/rishennya_286.pdf).
Таким чином, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом № 2479-IX, що виключає сам факт порушення мораторію на підвищення тарифів.
Вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин тарифів, які були встановлені Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» та рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 №1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022», є безпідставним, оскільки зазначені тарифи були встановлені не відповідачу, а іншому теплопостачальному підприємству, а саме ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".
Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для постачання позивачу теплової енергії на умовах Договору №7131 та Договорів про закупівлю тепла в гарячій воді № 7131/2022 та № 7131/2023 за тарифами, які були встановлені для іншого суб'єкта господарювання - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", і так само відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" Полтавською обласною радою.
Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов логічного висновку, що у відповідача були відсутні юридичні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, встановленими для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», або для самостійного здійснення перерахунку вартості наданих послуг. Як наслідок, позовні вимоги про зобов'язання вчинити такий перерахунок правомірно визнані необґрунтованими та відхилені.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача стосовно того, що фактично вартість спожитої ним з листопада 2022 теплової енергії була обрахована відповідачем за тарифами, які є більшими, ніж тарифи, за якими позивачу постачалася теплова енергія ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" станом на 24.02.2022.
Підвищення для позивача вартості споживання теплової енергії, в першу чергу, знаходиться в прямому причинному зв'язку з військовою агресією російської федерації та неможливістю здійснювати постачання теплової енергії ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ". Таке підвищення не є наслідком протиправних дій чи бездіяльності відповідача внаслідок порушення ним вимог законодавства України або умов договорів, укладених між сторонами по справі.
Разом з тим, обов'язки щодо постачання теплової енергії позивачу були покладені на відповідача рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 "Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води".
На момент прийняття вказаного вище рішення Кременчуцька міська рада, вочевидь, була обізнана про тарифи, які були затверджені уповноваженим органом для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", оскільки рішення про їх затвердження було оприлюднено Полтавською обласною радою, відповідна інформація є загальнодоступною.
Також колегією суддів приймається до уваги, що відповідно до п. 1 розділу V Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239, коригування тарифів здійснюється протягом строку їх дії винятково у випадках зміни вартості окремих складових чинних тарифів із причин, не залежних від суб'єкта господарювання (збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, податків, зборів, обов'язкових платежів, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні ресурси та інші матеріальні ресурси, а також інших складових, щодо зміни вартості яких прийнято рішення уповноваженим державним органом). В усіх інших випадках здійснюється повний перегляд тарифу (тарифів) і його (їх) структури.
Пунктом 57 Порядку № 869 передбачено, що для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання підприємство теплопостачання зобов'язане подавати до уповноваженого органу заяву і розрахунки тарифів на планований період з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами щороку до 1 липня.
Таким чином, на момент прийняття рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 у відповідача була відсутня можливість ініціювати перегляд встановлених йому тарифів в порядку, визначеному чинним законодавством України.
З урахуванням всіх зазначених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено, що саме відповідач є особою, якою порушено права та інтереси позивача у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).
Як було встановлено колегією суддів, вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України та умовах договорів, укладених між сторонами по справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, спростовані наявними доказами і задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в межах спірних правовідносин в даній справі приписи статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не підлягають застосуванню, вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20) де, між іншим, вказано на таке.
«Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі №910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року №925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі №910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі №757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі №2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі №910/5394/15-г».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №917/730/23 помилковим, виходячи з того, що правовідносини у справі, на яку посилається позивач не є подібними, оскільки стосуються врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку, тоді як в даній справі предметом позову є зобов'язання теплопостачального підприємства здійснити перерахунок вартості наданих послуг по укладеному між сторонами договору, тобто предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука. Доводи апелянта не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі №917/1288/23 має бути залишене без змін.
Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного медичного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" міста Кременчука залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2025 у справі №917/1288/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.05.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян