79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" травня 2025 р. Справа №914/3130/24
Західний апеляційний господарський суду у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.
Судді Зварич О.В.,
Малех І.Б.
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
представники сторін: не з'явилися;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сенс Банк" б/н від 17.03.2025 (вх. №01-05/774/25 від 19.03.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 (повний текст ухвали складено 07.03.2025)
про залишення без розгляду позовної заяви
у справі №914/3130/24 (суддя Петрашко М.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"
до відповідача-1 ОСОБА_1
до відповідача-2 ОСОБА_2
про визнання права іпотеки, внесення запису до державного реєстру іпотек та звернення стягнення на майно
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача-1 ОСОБА_1 та до відповідача-2 ОСОБА_2 про визнання права іпотеки, внесення запису до державного реєстру іпотек та звернення стягнення на майно у справі №914/3130/24.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 24.12.2024 справу прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Надалі, суд ухвалою суду від 11.02.2025 позовну заяву на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України залишив без руху, оскільки суд встановив, що позивач не дотримався вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів сплати судового збору за другу та третю позовні вимоги в загальному розмірі 321885,46 грн. Суд встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для виправлення допущених недоліків, а саме для подання доказів сплати судового збору за другу та третю позовні вимоги в загальному розмірі 321885,46 грн, що складається з:
- 2422,40 грн судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру про внесення запису до державного реєстру іпотек (3028,00 х 0,8 = 2422,40);
- 319463,06 грн судового збору за третю позовну вимогу майнового характеру про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро (609138,75 х 43,7042 х 1,5% х 0,8 = 319463,06).
25.02.2025 позивач подав письмові пояснення щодо ухвали Господарського суду Львівської області від 11.02.2025, у яких просив призначити наступну дату судового засідання у справі №914/3130/24. Клопотання обґрунтоване тим, що після відкриття провадження у справі процесуальним кодексом не передбачено можливість повторно вирішувати питання про відкриття провадження по справі. При цьому зазначив, що відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 24.12.2024 у справі №914/3130/24 суд уже перевірив дотримання закону щодо необхідності залишення позову без розгляду та відкрив провадження по справі.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 03.03.2025 у справі №914/3130/24 залишив без розгляду позовну заяву у справі №914/3130/24.
Суд першої інстанції звернув увагу представника позивача на те, що відповідно до частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Суд першої інстанції встановив, що позивач вимог ухвали суду від 11.02.2025 про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, оскільки не подав доказів сплати судового збору за другу та третю позовні вимоги в загальному розмірі 321885,46 грн.
Так, суд дійшов висновку залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/3130/24 та направити справу для продовження розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Повідомив суд, що АТ "Сенс Банк" змінило власника і зараз 100% акцій товариства належить державі Україна.
Скаржник вказує, що ухвала Господарського суду Львівської області від 24.12.2024 у справі №914/3130/24 про відкриття провадження у справі набрала законної сили та не оскаржена, більше того, відбулося засідання за особистої участі представника повивача після відкриття провадження у справі. Отже, у силу ст. 129 ГПК України судове рішення є обов'язковим до виконання. А процесуальний кодекс не передбачає можливості повторно вирішувати питання про відкриття провадження у справі після відкриття провадження у справі.
У підтвердження своїх доводів наводить правові висновки щодо відсутності у апеляційного суду права закривати провадження за вказаних обставин, викладені у постановах Верховного Суду у складі Першої судової палати КЦС від 27.05.2020 у справі №569/4688/15-ц, у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.02.2019 у справі № 761/37389/17, у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.11.2020 у справі № 1327/4103/12, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28.05.2024 року у справі № 914/759/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 821/2138/15-ц, від24.01.2020 року у справі № 810/1831/16, від 23.12.2021 року у справі № 200/12281/19-ц.
Тому, вважає, що у суду була відсутня можливість залишення позовної заяви без розгляду, оскільки ці обставини вже були перевірені судом та вже відкрито провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/3130/24 залишити без задоволення.
Вважає, ухвалу суду законною та такою, що прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачу необхідно доплатити судовий збір за другу та третю позовну вимогу. Посилання скаржника на правову позиції Верховного Суду, не слід приймати до уваги, оскільки обставини у зазначеній справі є відмінними від обставин щодо постановлення оскаржуваної ухвали у даній справі. Місцевим господарським судом дотримано вимоги ч. 11 ст. 176 ГПК України.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк" б/н від 17.03.2025 (вх. №01-05/774/25 від 19.03.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/3130/24.
17.04.2025 до суду надійшли матеріали справи №914/3130/24.
Ухвалою суду від 25.04.2025 призначено розгляд справи на 13.05.2025.
У судове засіданні сторони участі представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
При перегляді ухвали господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача-1 ОСОБА_1 та до відповідача-2 ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аюнір-ЛТД", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про:
- визнання за Акціонерним товариством "Сенс Банк" права іпотеки на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:018:0206, загальною площею 0,0763 га та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житловий будинок з господарськими будівлями, що складається із п'яти кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 382,7 кв.м. та житловою площею 116,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
- внесення запису до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухоме майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:018:0206, загальною площею 0,0763 га та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житловий будинок з господарськими будівлями, що складається із п'яти кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 382,7 кв.м. та житловою площею 116,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 ;
- звернення стягнення на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:018:0206, загальною площею 0,0763 га та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житловий будинок з господарськими будівлями, що складається із п'яти кімнат, однієї кухні та підвалу, загальною площею 382,7 кв.м. та житловою площею 116.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, встановивши ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в межах процедури виконавчого провадження в рахунок часткового погашення заборгованості перед Акціонерним Товариством "Сенс Банк" станом на 02.12.2024 за кредитним договором від 29.07.2008 №630/08-16, яка складає 609138,75 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом 182720,43 євро, сума заборгованості за відсотками 426418,32 євро.
Господарський суд Львівської області ухвалами:
від 24.12.2024 справу прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.01.25.
від 24.12.2024 заяву про забезпечення позову у справі №914/3130/24 задовольнив частково та наклав арешт на нерухоме майно;
від 21.01.2025 у підготовчому судовому засіданні 11.02.2025 визнав участь відповідачів обов'язковою;
від 11.02.2025 позовну заяву АТ « Сенс Банк» залишив без руху; встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для виправлення допущених недоліків, а саме для подання доказів сплати судового збору за другу та третю позовні вимоги в загальному розмірі 321885,46 грн, що складається з: 2422,40 грн судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру про внесення запису до державного реєстру іпотек (3028,00 х 0,8 = 2422,40); 319463,06 грн судового збору за третю позовну вимогу майнового характеру про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро (609138,75 х 43,7042 х 1,5% х 0,8 = 319463,06).
Так, суд першої інстанції після відкриття провадження у справі встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
Надалі, 25.02.2025 позивач подав письмові пояснення щодо ухвали Господарського суду Львівської області від 11.02.2025, у яких просив призначити наступну дату судового засідання у справі №914/3130/24. Клопотання обґрунтоване тим, що після відкриття провадження у справі процесуальним кодексом не передбачено можливість повторно вирішувати питання про відкриття провадження по справі. При цьому зазначив, що відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 24.12.2024 у справі №914/3130/24 суд уже перевірив дотримання закону щодо необхідності залишення позову без розгляду та відкрив провадження по справі.
Позивач вимог ухвали суду від 11.02.2025 про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, оскільки не подав доказів сплати судового збору за другу та третю позовні вимоги в загальному розмірі 321885,46 грн.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 03.03.2025 у справі №914/3130/24 залишив без розгляду позовну заяву у справі №914/3130/24.
При перегляді ухвал господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась таким.
Частиною 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з частинами 12 та 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд першої інстанції встановив, що позивач заявив три позовні вимоги, а саме: 1) про визнання права іпотеки (майнова вимога); 2) внесення запису до державного реєстру іпотек (немайнова вимога); 3) звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро (майнова вимога).
Суд першої інстанції встановив, що позивач до позовної заяви долучив докази сплати судового збору лише в розмірі 22601,10 грн за першу позовну вимогу майнового характеру (1883425,00 х 1,5% х 0,8 = 22601,10). Сплачуючи судовий збір за цю вимогу майнового характеру позивач виходив із вартості майна.
Однак, доказів сплати судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру в сумі 2422,40 грн (3028,00 х 0,8 = 2422,40) позивач до позовної заяви не долучив.
Щодо судового збору за третю позовну вимогу майнового характеру про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро суд першої інстанції зазначив таке.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача.
Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2019 у справі №907/9/17 та постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №907/628/17, від 14.05.2019 у справі №904/592/18, від 11.06.2020 у справі №917/1368/17.
Суд першої інстанції встановив, що позивач просить звернути стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро, а тому враховуючи вищезазначене, для визначення суми судового збору за третю позовну вимогу майнового характеру необхідно виходити саме із цієї суми (609138,75 євро).
При цьому, відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Позивач сплатив судовий збір за першу позовну вимогу майнового характеру 13.12.2024. Офіційний курс гривні щодо євро 13.12.2024 становив 43,7042 грн за 1 євро.
Враховуючи вищенаведене, за третю позовну вимогу майнового характеру про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 319463,06 грн (609138,75 х 43,7042 х 1,5% х 0,8 = 319463,06).
Так, суд першої інстанції після відкриття провадження у справі в ухвалі від 11.02.2025 дійшов висновку, що позивач не дотримався вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів сплати судового збору за другу та третю позовні вимоги в загальному розмірі 321885,46 грн, що складається з:
- 2422,40 грн судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру про внесення запису до державного реєстру іпотек (3028,00 х 0,8 = 2422,40);
- 319463,06 грн судового збору за третю позовну вимогу майнового характеру про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 609138,75 євро (609138,75 х 43,7042 х 1,5% х 0,8 = 319463,06).
Тому суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, повідомив позивача і надав йому строк для усунення недоліків.
Так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивача, неведені у письмових поясненнях, є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що положення ч. 11 ст. 176 ГПК України є прямою нормою, яка надає можливість суду після відкриття провадження у справі залишити позовну заяви без руху, повідомляючи позивача і надаючи йому строк для усунення недоліків. Помилковим є трактування позивача норм ст. 176 ГПК України, адже законодавець не передбачає повторний розгляд питання про відкриття провадження у справі, натомість, після усунення недоліків позовної заяви у строк суд продовжує розгляд справи, що передбачено ч. 12, 13 ст. 176 ГПК України. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Зважаючи на те, що позивач був повідомлений належним чином про виявлені судом недоліки позовної заяви, однак не усунув ці недоліки, а саме: не доплатив судовий збір за всі заявлені позовні вимоги у встановлений судом строк, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про наявність підстав щодо залишення без розгляду позовної заяви банку на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.
Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/3130/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" б/н від 17.03.2025 (вх. №01-05/774/25 від 19.03.2025) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №914/3130/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Малех І.Б.