Справа № 445/2494/24 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М. В.
Провадження № 22-ц/811/3462/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
16 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин,
17.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою для ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_2 . У померлого інших спадкоємців окрім заявниці немає. Відтак, 29.08.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті брата до Першої Львівської державної нотаріальної контори. 29 серпня 2024 року Перша Львівська державна нотаріальна контора повідомила, що за її заявою 29.08.2024 заведено спадкову справу № 222/2024 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також повідомлено, що нею не надано доказів родинних відносин із ОСОБА_2 у зв?язку з чим заявниці рекомендовано звернутися до суду про встановлення факту родинних відносин. Вказує, що встановлення юридичного факту родинних відносин має значення для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлої та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов'язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про спадкове майно, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. Крім того, суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_1 звернулася також із вимогами про визнання за нею права власності в порядку спадкування, однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки у заяві ОСОБА_1 вимогою є лише встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який окрім ОСОБА_1 інших спадкоємців немає, про що міг пересвідчитися суд першої інстанції витребувавши відповідну спадкову справу, заведену після смерті спадкодавця. Також, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини у межах строків визначених законодавством. Тому позиція суду про існування спору є помилковою.
За таких обставин, висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним. Крім того, відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину пов'язана виключно з відсутністю необхідних документів, які підтверджують родинні відносини спадкодавця та спадкоємця.
Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 скаргу підтримала, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не відповідає.
Судом установлено, що заявниця звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою для ОСОБА_2 . Встановлення даного факту має значення для належного оформлення права на спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.07.2024 серії НОМЕР_1 .
29.08.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 до Першої Львівської державної нотаріальної контори.
29 серпня 2024 року Перша Львівська державна нотаріальна контора повідомила, що за її заявою 29.08.2024 заведена спадкова справа № 222/2024 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо оформлення спадщини за законом на спадкове ОСОБА_2 , державна нотаріальна контора повідомила, що ОСОБА_1 не надано доказів родинних відносин із спадкодавцем.
Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що із заяви про встановлення факту родинних відносин та визнання за нею права власності в порядку спадкування, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому у відкритті провадження за даною заявою слід відмовити, роз'яснивши заявнику його право звернутися до суду в порядку позовного провадження за участю спадкоємців або у разі їхньої відсутності - територіальної громади, яка має право на звернення до суду щодо питання визнання спадщини відумерлою.
Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо родинні відносини із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення родинних відносин із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Проте, відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, а тому висновок суду є помилковим.
Крім того, районний суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив чи між ними існує спір.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18).
Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 є передчасними, а тому свідчать про помилковість оскаржуваної ухвали, відтак така підлягає скасуванню.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня ухвалення.
Повний текст постанови складено: 16.05.2025
Головуючий
Судді