Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/22/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р. В.
Категорія - 483 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В. М.
14.05.2025 року. суддя Кропивницького апеляційного суду Онуфрієв В.М., за участю секретаря Сакари І.І., представників Кропивницької митниці Крамарчука С.Я., Бабіної В.О., Случ В.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та в його інтересах захисника - адвоката - Антонової Г.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу захисника - адвоката - Антонової Г.І. на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів, що складає 57037, 50 грн.
Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Стягнуто витрати у справі про порушення митних правил у розмірі 153,90 грн.
Згідно постанови суду першої інстанції що ОСОБА_1 , вчинив порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України, тобто перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю транспортний засіб з іноземною реєстрацією марки «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом надання до митного органу, як підставу для переміщення товарів підроблених документів (лист військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )) та таких, що містять неправдиві відомості щодо отримувача.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат - Антонова Г.І. просила скасувати постанову та закрити провадження по справі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з моменту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 КУпАП, тобто з 09.05.2024 року (складений протокол), минуло більше трьох місяців, справа до суду надійшла 07 червня 2024 року(як зазначено в Постанові), тому у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 необхідно закрити. Вказує, що судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає, оскільки він стягується, згідно з ст. 40-1КУпАП, лише у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення. Під час апеляційного розгляду усно доповнила апеляційну скаргу та зазначила про відсутність складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 483 МК України в діях ОСОБА_1 , оскільки дане правопорушення він не скоював та передав автомобіль до військової частини в якості гуманітарної допомоги.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу захисника, представники митниці просили апеляційну скаргу залишити без задоволення та постанову залишити без змін. Зазначивши, що підстави для закриття провадження відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката Антонову Г.І., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представників митниці, які заперечували проти поданої апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною 1 ст. 483 МК України передбачена відповідальність за вчинення переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Основним безпосереднім об'єктом правопорушення за даною нормою закону є встановлений національним законодавством порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю, серед іншого, це їх переміщення через митний кордон з поданням до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, що одержані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.
Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Суб'єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку.
Таким чином, обов'язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення.
Відтак, підставою для складання протоколу про порушення митних правил є наявність усіх елементів складу. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги.
Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є" пункту 5 цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 (декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі товари визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.
Положеннями ст. 3 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» визначено, що підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.
При цьому, зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовим погодженням з донором такої допомоги, крім випадків, якщо таке погодження було надано донором під час його пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правочином щодо здійснення гуманітарної допомоги.
Отримувачі гуманітарної допомоги мають право здійснювати розподіл або перерозподіл гуманітарної допомоги між набувачами гуманітарної допомоги з дотриманням її цільового призначення без додаткового погодження з донором. Набувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є" пункту 5 статті 1 цього Закону, мають право здійснювати передачу одержаної від отримувача гуманітарної допомоги іншим набувачам за погодженням з отримувачем такої допомоги, наданим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням її цільового призначення.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та всі зібрані докази у їх сукупності правильно встановив дійсні фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст.481 Митного кодексу України.
Згідно протоколу про порушення митних правил № 0039/90100/24 від 09.05.2024 року, ОСОБА_1 , вчинив порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України, тобто перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю транспортний засіб з іноземною реєстрацією марки «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом надання до митного органу, як підставу для переміщення товарів підроблених документів (лист військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )) та таких, що містять неправдиві відомості щодо отримувача.
Під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 зазначив, що вину у вчиненні правопорушення не визнає, так як передав автомобіль до військової частини НОМЕР_3 в якості гуманітарної допомоги.
Проте, незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, і на це правильно послався у своїй постанові суд першої інстанції, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, і зокрема: протоколом про порушення митних правил № 0039/90100/24 від 09.05.2024 року, яким підтверджується, що ОСОБА_1 перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю транспортний засіб з іноземною реєстрацією (а.с. 1-6); листами Кропивницької, Київської та Львівської митниці; витягом з АСМО «Інспектор» копією листа військової служби правопорядку у ЗСУ НОМЕР_5 № 2252/4 від 04.12.2023 р.; копією листа в/ч НОМЕР_3 № 631/1649 від 28.03.2024 р.; доповідними та службовими записками.
Вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у апеляційного суду не виникає.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції критично відноситься до показань свідка ОСОБА_2 оскільки останній під час апеляційного розгляду пояснив, що він проходив службу у ВЧ НОМЕР_6 , яка була прикомандирована до ВЧ НОМЕР_3 , а транспортний засіб передав до ВЧ НОМЕР_7 командиру ОСОБА_3 .
Також, суд критично відноситься до наданого стороною захисту відеозапису транспортного засобу, оскільки з дослідженого під час судового засідання відеозапису не можливо належним чином ідентифікувати транспортний засіб та його місцезнаходження, час та місце його перебування.
Суд не враховує дані показання та відеозапис як доказ невинуватості ОСОБА_1 оскільки вони повністю спростовуються вищевказаними зібраними по справі доказами доданими до протоколу. Крім того, вони повністю спростовуються відповіддю військової частини НОМЕР_3 наданої на запит апеляційного суду.
Крім цього, на підтвердження того, що частина в якій проходив службу ОСОБА_2 , була прикомандирована до ВЧ НОМЕР_3 , ні ним ні захисником доказів до апеляційного суду не надано.
Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно відсутності складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 483 МК України в діях ОСОБА_1 , оскільки дане правопорушення він не скоював та передав автомобіль до ВЧ НОМЕР_3 , є необґрунтованими та безпідставними.
Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, з метою з'ясування обставин ввезення на митну територію України даного транспортного засобу Кропивницькою митницею направлено запит на Львівську митницю від 17.01.2024 №7.22-1/7.22-20.1/7.4/242 з проханням надати копії документів, на підставі яких транспортний засіб ввезено в Україну в якості гуманітарної допомоги. Факт ввезення на митну територію України та оформлення в якості гуманітарної допомоги даного транспортного засобу підтверджується відомостями, що містяться в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» та копіями документів, які додані до відповіді Львівської митниці від 07.02.2024 №7.4-1/7.4-20-03/7.22/3930 (вх. Кропивницької митниці від 07.02.2024 №799/7/4/7/22-1), а саме: копією Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 01.06.2022, копією реєстраційного сертифікату на транспортний засіб, копією звернення військової частини та копією паспорта для виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_4 № НОМЕР_8 . Відповідно до наданої інформації Львівської митниці встановлено, що 01.06.2022 при ввезенні на митну територію України транспортного засобу марки «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , громадянин України ОСОБА_1 подав Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою у якій, зокрема, у графі 6 “ Отримувач » вказано МОУ В/ч - НОМЕР_3 №3, код ЄДРПОУ 07747966, м. Кропивницький », у графі 9 “ Вид допомоги » вказано автомобіль «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 . Кропивницькою митницею з метою підтвердження чи спростування факту отримання даного транспортного засобу направлено запит до військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 02.01.2024 №7.22-1/7.22- 20.1/8.2/27, на який отримано відповідь листом від 08.01.2024 № 631/109 (вх. Кропивницької митниці від 16.01.2024 №306/8.2/7.22-1), згідно з яким, військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повідомила про отримані нею транспортні засоби. У зазначеному переліку транспортний засіб «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 не значиться, тобто військова частина НОМЕР_3 фактично транспортний засіб не отримувала.
Крім того, до митного оформлення подано звернення військової частини НОМЕР_3 для ввезення транспортного засобу на митну територію України. З метою отримання інформації щодо видачі зазначеного звернення митниця направила запит до військової частини НОМЕР_3 від 18.03.2024 №7.22-1/20- 01//981, у відповідь на яке листом від 28.03.2024 №631/1649 військова частина повідомила, що звернення не надавалося.
Більше того, також під час апеляційного розгляду було здійснено запит до ВЧ НОМЕР_3 та 15.04.2025 було отримано відповідь №631/15/1/283 в якій зазначено, що Військова частина НОМЕР_3 не надавала звернення від 07 травня 2022 року № 321 керівнику ГО “ Допоможемо та відновимо Україну разом » ОСОБА_5 , щодо ввезення та отримання гуманітарної допомоги у вигляді автомобіля «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 . До військової частини НОМЕР_3 автомобіль «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 , не надходив. Військовослужбовець ОСОБА_2 станом на період з 2022 року по теперішній час службу у військовій частині НОМЕР_3 не проходив. Доручення на отримання гуманітарної допомоги у вигляді автомобіля «MAZDA», VIN: НОМЕР_1 , від військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 не надавалось.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що отримувач гуманітарної допомоги, а саме військова частина НОМЕР_3 , не отримала такої допомоги, а тому не могла здійснити її розподіл або перерозподіл, як це передбачено положеннями ст. 3 ЗУ «Про гуманітарну допомогу». Зміна набувача гуманітарної допомоги суперечить вимогам закону, оскільки такі не були отримувачами гуманітарної допомоги відповідно до поданої ОСОБА_1 декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою.
Доводи апеляційної скарги стосовно закінчення строку накладення адміністративного стягнення є безпідставними. Так, як відповідно до ч. 2 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тому, судом першої інстанції строк для накладення адміністративного стягнення не порушено.
Крім того, будь-яких інших доказів до апеляційної скарги та в суді апеляційної інстанції, які-б могли вплинути на правильність прийнятого рішення судом першої інстанції захисником не надано.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст.245, 251 КУпАП, об'єктивно з'ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність і діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України.
Згідно із ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
При призначенні ОСОБА_1 виду та розміру адміністративного стягнення районний суд у повній мірі врахував суспільно небезпечний характер вчиненого ним правопорушення в умовах особливого періоду, його особу та призначив справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів, що становить 57037,50 грн., яке є достатнім для виправлення останнього, а також запобіганню вчинення ним, а так само іншими особами аналогічних правопорушень.
Порушень вимог КУпАП, які б стали підставою для скасування чи зміни по суті правильного винесеного судом рішення апеляційним судом не встановлено. Підстави для закриття провадження по справі відсутні.
Беручи до уваги вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є законною обгрунтованою та мотивованою, а тому апеляційна скарга захисника - адвоката - Антонової Г.І. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката - Антонової Г.І. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів, що складає 57037, 50 грн. - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис)