Провадження № 22-ц/803/3851/25 Справа № 171/1471/22 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
13 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 171/1471/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у спрощеному позовному провадженні, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лантух Олег Олександрович, на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Томашем В.І.у місті Покрові Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 грудня 2024 року, -
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Апостолівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Спільне життя з відповідачем не склалося, тому шлюб між ними було розірвано 07.05.2017 року. Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 . Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості у подальшій долі дитини, не цікавиться успіхами сина, станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною для її повного самоусвідомлення. Матеріальну допомогу в утриманні та забезпеченні дитини не приймає, сина повністю матеріально забезпечує мати. Позивачка неодноразово робила спроби залучити відповідача до участі у вихованні сина та його нормального матеріального утримання, однак, відповідач постійно уникає участі у житті сина. Дитина не вважає відповідача батьком, не має до нього ніяких почуттів, оскільки тривалий час не спілкується з ним. Така поведінка відповідача, а саме постійне ухилення від виконання батьківських обов'язків, дає можливість позивачці мати переконання в тому, що відповідач сам не бажає виконувати свої обов'язки по участі у вихованні у вихованні своєї дитини і не хоче їх виконувати в подальшому.
Посилаючись на викладене, просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лантух О.О., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам статей 263, 264 ЦПК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодної підстави для позбавлення батьківських прав, викладених в ч. 1 ст. 164 СК України, судом не викладено з наведенням відповідних мотивів. В оскаржуваному рішенні містяться лише перерахування підстав для позбавлення батьківських прав, визначених законодавством. В судовому засіданні відповідач заперечував ухидення ним від виконання батьківських обов?язків, посилався на існування складних стосунків з позивачкою, через які намагання спілкуватись з дитиною перетворюється на сварку з його матір?ю, тому, враховуючи вік дитини, небажання піддавати дитину додатковому стресу, вказував, що спілкується з дитиною коли останній йде сам до шкоди чи з школи або до магазину. Неможливість постійного спілкування обумовлюється віком дитини, яка не може самостійно та неупереджено будувати відносини з батьком та повністю залежна від думки матері, з якою проживає. Наполягає на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов?язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосовуваний в інтересах дитини, чого в данному випадку не встановлено. Також, відповідач регулярно сплачує аліменти на утримання дитини, а тому висновок суду щодо перебування дитини на повному утриманні матері є помилковим. Відповідач ОСОБА_2 вважає, що позбавлення його батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини, враховуючи вік дитини та проміжок часу до повнолітття, за який відповідач, враховуючи дорослішання сина, може встановити з ним контакт. Висновок Органу опіки та піклування, який був покладений в основу рішення суду, на переконання відповідача, має оцінюватися критично, оскільки у ньому не враховано наведені вище обставини.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Лантуха О.О., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кудлюка О.І.. які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Апостолівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.04.2015 року, актовий запис № 72.
Згідно рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 у виді 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.09.2015 року і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки № 51 від 15.08.2022 року, виданої в/о директора Наталією Ясковець та класним керівником Світланою Галуц, встановлено, що ОСОБА_3 навчався в 2-В класі Апостолівського ліцею № 3, батько якого не приймав участі у шкільному житті учня (жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами сина).
Згідно характеристики дитини від 21.07.2021 року, наданою в.о. завідувача ЗДО Тетяною Рудик та вихователем Наталією Кулінок , ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони.
Згідно Акту обстеження уповноваженої особи від 02.09.2022 року, уповноваженою особою Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Галицькою М.С. здійснено обстеження помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 , відповідно до виконавчого листа № 171/2125/15-ц від 11.12.2015 року, виданого Апостолівським районним судом Дніпропетровської області щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що заборгованість, станом на 23.08.2018 року, становить 6093,07 грн.
Відповідно до довідки № 131 від 13.09.2023 року, виданої директором Наталією Ясковець та класним керівником Світланою Галуц, встановлено, що ОСОБА_3 навчався в 3-В класі Апостолівського ліцею № 3, батько якого не приймав участі у шкільному житті учня (жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами сина).
Згідно висновку начальника служи у справах дітей виконкому Апостолівської міської ради Ніни Дейнеко № 280 від 25.12.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи позовні вимоги та позбавляючи батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, що виражається, зокрема, у тому що він взагалі не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, а саме: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується із сином взагалі. Дитина проживає разом з позивачкою, яка увесь цей час виховує сина самостійно, створює йому належні умови виховання, утримує, купує одяг, взуття та інші речі, необхідні для нормального розвитку дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання (рішення Європейського суду з прав людини від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 та багатьох інших.
Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як роз'яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із ч.4 ст.19 СК обов'язковою є участь у справі органу опіки та піклування.
Матеріалами справи підтверджено, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Апостолівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 27.04.2015 року, актовий запис № 72.
Згідно рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 у виді 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.09.2015 року і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки № 51 від 15.08.2022 року, виданої в/о директора Наталією Ясковець та класним керівником Світланою Галуц, встановлено, що ОСОБА_3 навчався в 2-В класі Апостолівського ліцею № 3, батько якого не приймав участі у шкільному житті учня (жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами сина).
Згідно характеристики дитини від 21.07.2021 року, наданою в.о. завідувача ЗДО Тетяною Рудик та вихователем Наталією Кулінок , ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони.
Згідно Акту обстеження уповноваженої особи від 02.09.2022 року, уповноваженою особою Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Галицькою М.С. здійснено обстеження помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_2 , відповідно до виконавчого листа № 171/2125/15-ц від 11.12.2015 року, виданого Апостолівським районним судом Дніпропетровської області щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що заборгованість, станом на 23.08.2018 року, становить 6093,07 грн.
Відповідно до довідки № 131 від 13.09.2023 року, виданої директором Наталією Ясковець та класним керівником Світланою Галуц, встановлено, що ОСОБА_3 навчався в 3-В класі Апостолівського ліцею № 3, батько якого не приймав участі у шкільному житті учня (жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами сина).
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , тобто, природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку начальника служи у справах дітей виконкому Апостолівської міської ради Ніни Дейнеко № 280 від 25.12.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів вважає, що в даному випадку позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним.
Напружені стосунки між сторонами не сприяли участі батька у вихованні дитини.
Особисті непорозуміння між батьками також не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
У матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_11 щодо ухилення від участі у вихованні сина, про умисне і свідоме нехтування обов'язками батька.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Також, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.
З урахуванням викладеного, колегією суддів було з?ясовано думку дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, у присутності соціального педагога Харченко Л.М. , пояснив суду, що не заперчує проти підтримання зв?язків та спілкування із рідним батьком - відповідачем ОСОБА_2 .
Колегія суддів бере до уваги, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України , пункт 49).
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батька дитини, колегія суддів зауважує, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві , воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив відсутність подання позивачкою доказів, ухилення відповідачем від виховання дитини за умови його винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх причин для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа Мамчур проти України (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення його батьківських прав, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що в діях відповідача має місце невідповідне виконання батьківських обов'язків відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до його виховання і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв?язку з чим колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 818,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, п.4 ч.1 ст. 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лантух Олег Олександрович, - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: