Провадження № 11-сс/803/956/25 Справа № 202/3665/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42025040000000101 від 21.03.2025 року за апеляційними скаргами прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Амвросіївка Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх осіб не маючого, працюючого на посаді Медичного директора зі стаціонарної та амбулаторної паліативної допомоги Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» Дніпропетровської обласної ради», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі-КК),-
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту заборонивши підозрюваному ОСОБА_8 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування підозрюваного у житлі, строком до 15 червня 2025 року включно.
Відповідно до ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) на підозрюваного ОСОБА_8 покладено такі обов'язки:
- за першим викликом прибувати до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Цим же рішенням слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання протоієрея Української православної церкви Управління Дніпропетровської єпархії ОСОБА_11 та керівника Громадської організації «Регіональна асоціація пацієнтів» ОСОБА_12 про передачу підозрюваного ОСОБА_8 на поруки.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
21.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.386 КК.
15.04.2025 о 09-45 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначенням розміру застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000,00 грн.
Вважає, що вказане рішення прийнято судом з істотним порушенням КПК, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
В обґрунтування зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , в порушення вимог ч.1 ст.194, ч.ч.1,5 ст.183 КПК, слідчий суддя проігнорував наявні ризики, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК та обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який на переконання сторони обвинувачення, не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не надасть в повній мірі органу досудового розслідування виконати завдання кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин та того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів у сфері охорони здоров'я, що підриває довіру до державних інституцій, має особливо резонансний та небезпечний характер в умовах обмеженої міжнародної підтримки, на переконання прокурора, інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Вважають, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи.
Зазначають, повідомлено ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою та слідчим суддею в порушення вимог ч.1 ст.194 КПК не було надано належної оцінки доказам, доданим до клопотання стороною обвинувачення та не перевірено чи доводять вони обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні останнім інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того вказують, що наведені у клопотанні стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК є формальними, необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Наголошують, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, одружений, є пенсіонером, має декілька місць роботи, є інвалідом ІІІ групи, страждає на ряд серйозних захворювань, з 15.04.2025 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у кардіологічному центрі для хворих на гострий інфаркт міокарду КНП “Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР, та за станом здоров'я потребує подальшого спостереження та лікування в умовах спеціалізованого кардіологічного відділення. За місцем роботи КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР», Кафедрі паліативної та хоспісної медицини Національного університету охорони здоров'я України ім. П.Л. Шупика, де викладає лекції, характеризується виключно позитивно. Також виключно позитивно ОСОБА_8 характеризується й Всеукраїнською Радою Захисту Прав та Безпеки Пацієнтів, з якою він співпрацює останні 10 років. ОСОБА_8 входив до групи розробників Стандартів медичної допомоги Хронічний больовий синдром у дорослих та дітей, затверджених МОЗ наказом України, входить до складу крупи експертів МОЗ України за напрямком «Паліативна допомога», має безліч відзнак та грамот.
Разом з тим, на переконання сторони захисту, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, у разі встановлення існування у кримінальному провадженні на даному етапі обґрунтованої підозри та принаймні одного із ризиків, цілком можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки або домашнього арешту у нічний час доби.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої нею апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та альтернативою внесення застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, водночас заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисників, вислухавши пояснення підозрюваного та захисників на підтримку поданої стороною захисту апеляційної скарги, які наполягали на її задоволення, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, у той-же час заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Положеннями ч.4 ст.194 КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За змістом положень частини першої та другої статті 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК підтверджується наведеними в клопотанні слідчого та перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 ; протоколами обшуків від 15.04.2025 в ході проведення яких вилучені речові докази, які підтверджують факт злочинної діяльності підозрюваного; протоколами огляду грошових коштів; допитами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які підтвердили факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 та пояснили, що звернулись у встановленому законом порядку до медичного директора КП “ДОГВВ» ДОР» ОСОБА_8 , який відмовив у наданні паліативної допомоги у разі несплати грошових коштів у сумі 32 000,00 грн.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри за ч. 3 ст. 368 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Наявність існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про явність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує ОСОБА_8 в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, факт того, що на теперішній час не встановлено всіх учасників вчиненого кримінального правопорушення, свідків, яким відомо про злочинну діяльність ОСОБА_8 , відомості про яких відомо останньому, а також те, що працівники КП «ДОГВВ» ДОР (медичний персонал, технічний персонал) перебувають у безпосередньому підпорядкуванні підозрюваного та матеріально залежні від нього.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, всупереч доводам прокурора, слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК, тобто ризику того, що підозрюваний ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами (а.с.1-12).
Отже, всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів його переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_8 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у даному кримінальному провадженні, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов'язків, або намагався переховуватися від слідства. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Разом з тим, всупереч доводам апеляційних скарг, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров'я, репутації, сімейного та майнового стану, який одружений, пенсіонер, має міцні соціальні зв'язки, місце роботи, зареєстроване та постійне місце проживання, раніше не судимий, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановлених ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК. У випадку недотримання підозрюваним ОСОБА_8 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обрання відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту законним, обґрунтованим, мотивованим та єдино можливим запобіжним заходом щодо даного конкретного випадку, що цілком відповідає визначеної ч.1 ст.177 КПК меті застосування запобіжного заходу, а тому підстав, визначених ч.1 ст.194 КПК, для відмови у задоволенні клопотання та для зміни підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистої поруки або домашнього арешту у нічний час доби, на чому наполягає сторона захисту та підозрюваний, апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 строком до 15 червня 2025 року включно та покладенням відповідних обов'язків, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4