Провадження № 22-ц/803/3941/25 Справа № 212/12309/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/12309/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року, яке ухвалено суддею Дехта Р. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 січня 2025 року,
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Позовна заява мотивована тим, що позивач з 03 лютого 2005 року до 07 травня 2013 року працював на посаді підземного гірничого майстра в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах.
04 вересня 2012 року рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (протокол засідання № 1560 від 04 вересня 2012 року) позивачу були встановлені такі професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пиловий бронхіт першої -другої стадії, емфізема легень першої -другої стадії). Легенева недостатність першої -другої ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).
Крім того, 04 липня 2019 року рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (протокол засідання № 1101 від 04 липня 2019 року) в нього були встановлені такі професійні захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група С, Легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії. Нейросенсорна приглухуватість третього ступеня ( зі значним зниженням слуху).
В подальшому, 14 червня 2022 року рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (протокол засідання № 975 від 14 червня 2022 року) у позивача були встановлені такі професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень третьої - четвертої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група D, загострення ступеня важкості. Легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК другої стадії; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість четвертого ступеня (з вираженим зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової.
Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 07 грудня 2011 року №2/2-11-2-3286 та Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 25 вересня 2012 року підставою виникнення у позивача професійних захворювань стало те, що ОСОБА_1 працюючи з вересня 1988 року до грудня 1989 року в тресті «КШБ» в/о «Кривбасруда», а також з лютого 2005 року та продовжуючи працювати на час складання акту, підземним гірничим майстром Шахто-будівельного управління ВАТ «Криворізький залізо-рудний комбінат», виконував роботи в підземних умовах шахти, де підпадав під шкідливу дію пилу, параметри якого перевищували гранично допустимі з причин мавших місце порушень нормативного провітрювання робочих місць, а також шуму, джерелами якого були конструктивно-недосконала гірнича техніка і устаткування.
Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».
Тактм чином, відповідач по справі не створив належні та безпечні умови праці на його робочих місцях, внаслідок чого він отримав професійні захворювання, що призвело до встановлення мені втрати працездатності в значному розмірі, а саме 85% (70% ХОЗЛ та 15% туговухість), та другої групи інвалідності, у досить молодому віці, що підтверджую довідками МСЕК серії 12 ААА № 060441 від 14 липня 2022 року та серії 12 ААА № 060441 від 14 липня 2022 року.
Позивач зазначає, що внаслідок отриманих професійних захворювань, було порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Крім того, він раніше вів активний спосіб життя: займався спортом, влітку працював на дачі, їздив з друзями на риболовлю та полювання, а тепер такі види відпочинку та діяльності йому недоступні. Йому також приходиться докладати додаткові зусилля для того, щоб виконувати чоловічу роботу вдома та на дачній ділянці, внаслідок чого в нього виникають конфлікти з дружиною. У віці 64 років він, через стан свого здоров'я, не може більше працювати, у зв'язку із чим не може на належному матеріальному рівні утримувати свою родину, відчуває себе тягарем для своєї родини, що постійно його пригнічує. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
У зв'язку із отриманими професійними захворюваннями позивачу заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 600 000 грн, яку просив стягнути з відповідача без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн без утримання суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в сумі 4 000 грн.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності та причини виникнення професійних захворюваннь.
В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь позивача.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивач працював в ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним гірничим майстром з 03 лютого 2005 року по 07 травня 2013 року, тобто 8 років, 3 місяці, 04 днів. Проте слід враховувати, що позивач також працював в шкідливих умовах праці в ПрАТ «Суха Балка», а саме з 01 січня 1990 року по 05 квітня 1994 року працював підземним гірничим майстром РУ ім. «ХХ Партз'їзду», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка» та у період з 05 квітня 1994 року по 02 січня 1995 року та з 22 березня 1995 року по 15 січня 1996 року працював підземним електрослюсарем на підприємстві ПрАТ «Суха Балка», тобто близько 6 років.
Також позивач працював 1 рік 3 міс в шкідливих умовах майстром у Домобудівельному комбінаті і підземним прохідником тресту «Кривбасшахтопроходка». Загальний стаж позивача в шкідливих умовах праці становив 16 років 5 місяців. Тобто суд першої інстанції присудив відповідачу, якому встановлено 85% втрати працездатності за 8 років роботи на підприємстві відповідача 400 000 гривень відшкодування моральної шкоди без урахування податків та зборів. С
Суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав правової оцінки доводам відповідача, що ОСОБА_1 працював що 8 років та 5 місяців в шкідливих умовах праці на інших підприємствах, тому він не позбавлений можливості отримати відшкодування моральної шкоди від інших підприємств.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Власкіну Т.Я., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 у період часу з 03.02.2005 до 07.05.2013 року працював на посаді підземного гірничого майстра в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах, тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.
Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 25 вересня 2012 року підставою виникнення в ОСОБА_1 професійних захворювань стало те, що працюючи з вересня 1988 року до грудня 1989 ркоу в тресті «КШБ» в/о «Кривбасруда», а також з лютого 2005 року та продовжуючи працювати на час складання акту, підземним гірничим майстром Шахто-будівельного управління ВАТ «Криворізький залізо-рудний комбінат», позивач виконував роботи в підземних умовах шахти, де підпадав під шкідливу дію пилу, параметри якого перевищували гранично допустимі з причин мавших місце порушень нормативного провітрювання робочих місць, а також шуму, джерелами якого були конструктивно-недосконала гірнича техніка і устаткування.
Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 4,6-7,6 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 64,9-66,6дБ при ГДР - 59 дБ. Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,22 рази (2,44 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14 липня 2020 року № 1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».
Судом встановлено, що позивач 04 вересня 2012 року, первинно пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі МСЕК), за результатами якого були встановлені наступні професійні захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої -другої стадії (пиловий бронхіт першої -другої стадії, емфізема легень першої -другої стадії). Легенева недостатність першої -другої ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху).
Крім того, 04 липня 2019 року рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (протокол засідання № 1101 від 04 липня 2019 року) у позивача були встановлені такі професійні захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група С, Легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії, Нейросенсорна приглухуватість третього ступеня ( зі значним зниженням слуху).
В подальшому, 14 червня 2022 року рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (протокол засідання № 975 від 14 червня 2022 року) в позивача були встановлені такі професійні захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень третьої - четвертої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група D, загострення ступеня важкості. Легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК другої стадії. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість четвертого ступеня ( з вираженим зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_3 і Н.І. Пономарьової, що призвело до встановлення позивачу втрати працездатності в значному розмірі, а саме 85% (70% ХОЗЛ та 15% туговухість), та другої групи інвалідності, у досить молодому віці, що підтверджую довідками МСЕК серії 12 ААА № 060441 від 14 липня 2022 ркоу та серії 12 ААА № 060441 від 14 липня 2022 року.
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач перебував на лікуванні у медичних закладах, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками та епікризами.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язано з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отримання професійних захворювань, зокрема у зв'язку з роботою на ПАТ «Кривбасзалізрудком» в умовах шкідливих виробничих факторів, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв'язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями, та обов'язку відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки останній є особою, винною в ушкодженні здоров'я позивача на виробництві, яке потягло за собою стійку втрату ним професійної працездатності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманами професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з отриманами професійними захворюваннями.
В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено, як факт ушкодження його здоров'я на виробництві при виконання трудових обов'язків, так і завдання йому у зв'язку з цим моральної шкоди.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, зокрема ПАТ «Кривбасзалізрудком».
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 400 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсів лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 .
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 85 % та позивачу встановлено другу групу інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, оскільки раніше вів активний спосіб життя: займався спортом, влітку працював на дачі, їздив з друзями на риболовлю та полювання, а тепер такі види відпочинку та діяльності йому недоступні. Йому також приходиться докладати додаткові зусилля для того, щоб виконувати чоловічу роботу вдома та на дачній ділянці, внаслідок чого в нього виникають конфлікти з дружиною. У віці 64 років він, через стан свого здоров'я, не може більше працювати, у зв'язку із чим не може на належному матеріальному рівні утримувати свою родину, відчуває себе тягарем для своєї родини, що постійно його пригнічує.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 400 000 грн) не відповідає судовій критеріям розумності, виваженості і справедливості у даній ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що позивачу, у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями приходиться докладати додаткові зусилля для того, щоб виконувати чоловічу роботу вдома та на дачній ділянці, внаслідок чого в нього виникають конфлікти з дружиною. У віці 64 років він, через стан свого здоров'я, не може більше працювати, у зв'язку із чим не може на належному матеріальному рівні утримувати свою родину, відчуває себе тягарем для своєї родини, що постійно його пригнічує. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 85 % та другу группу інвалідності, що є наслідком праці позивача на підприємстві відповідача, та враховуючи те, врата такого відсотку працездатності безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 400 000 грн до 450 000 грн, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, окрім підприємства відповідача працював на інших підприємствах з шкідливими умовами праці не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в даному випадку при визначенні розміру морального відшкодування враховано як період праці позивач на підприємстві відповідач, так і відсоток справи позивачем прецесійної працездатності який є значним та складає 85%.
Аргументи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 85 % та другу групу інвалідності, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів, враховуючи тривалий стаж роботи позивача на АТ «Кривбасзалізрудком» в шкідливих умовах праці, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 400 000 грн до 450 000 грн, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізрудком» накористь держави та збільшує цей розмірі з 4 000 грн до 4 500 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 6 750 грн за подання позивачем апеляційної скарги (4 000 грн х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 600 000 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 400 000 грн до 450 000 (чотириста п'ятдесят тисяч) гривень.
Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, збільшивши цей розмір з 4 000 грн до 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 6 750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: