Провадження № 22-ц/803/2414/25 Справа № 215/3714/24 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 215/3714/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Квятковським Я.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року,
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з 17 червня 1991 року до 25 червня 2021 року позивач працювала на різних посадах у відповідача.
25 червня 2021 року позивач звільнена за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
У червні 2024 року дізналася, що відповідно до Галузевої угоди на 2011-2012 рр., яка була чинна на момент її звільнення, відповідач повинен був сплатити їй вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у зв'язку із тим, що вона пропрацювала на підприємстві 30 років.
Оскільки відповідач не здійснив всіх виплат, передбачених законодавством, позивачка також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги за період з 26 червня 2021 року по 06 червня 2024 року за розрахунком: 272,35 грн*762= 207 530,70 грн., де 272,35 грн - середньоденна заробітна плата, 762 - кількість робочих днів.
Враховуючи вищезазначено позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену одноразову допомогу при звільненні у розмірі 2 838,93 грн, середній заробіток за час затримки при розрахунку за період з 26 червня 2021 року по 06 червня 2024 року у розмірі 100 000 грн.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п.8 Порядку суд першої інстанції мав розрахувати середню заробітну плату позивача наступним чином 35,71*(184+188)/2=6642,06 грн, з якої 35,71 - середньогодинна заробітна плата, 184,0 - графік робочого часу за квітень 2021 року, 188,0 - графік робочого часу за травень 2021 року (останні 2 місяці перед звільненням). Виходячи з даного розрахунку відповідач повинен був сплатити позивачці при звільненні одноразову допомогу у розмірі 19 926,18 грн, а не 17 087,25 грн.
Середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, що передували звільненню, розрахована судом першої інстанції не у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Висновок суду про те, що середня заробітна позивачки становила 5 695,75 грн суперечить матеріалам справи та Порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання відповідача, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника ПрАТ «ПівнГЗК» - Савельєву Т.Д., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «ПівнГЗК» в період з 17 червня 1991 року по 25 червня 2021 року.
25 червня 2021 року позивач була звільнена з підприємства відповідача за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 7-9), та, відповідно, має стаж роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці понад 30 років.
Згідно довідки № 382 від 22 травня 2024 року та розрахунковий листків, позивачці при звільненні, крім інших виплат, виплачена одноразова виплати при виході на пенсію за віком в розмірі 17 087,25 грн, що сторонами не оспорюється, (а.с.13).
Згідно Довідки № 467 від 26 червня 2024 року виданої ПрАТ «ПівнГЗК» зазначено що ОСОБА_1 з лютого 2021 року по травень 2021 року не працювала, а тому середня заробітна плата обчислена з січня по квітень 2021 року включно становить - 5 886 грн, з травня 2021 року становив - 6 642 грн. (а.с.55,61,62,63).
Згідно розпорядження ПрАТ «ПівнГЗК» № 260-к/311 від 19 жовтня 2018 року, у ОСОБА_1 були змінені умови праці, а саме розмір окладу з 01 жовтня 2018 року - 5 585 грн. ( а.с. 53).
Відповідно довідки про перебування на лікарняному у період з 01 січня 2021 року по 25 червня 2021 року, ОСОБА_1 перебувала на лікарняних: у січні 2021 року з 11 січня 2021 року - 20 січня 2021 року, у лютому з 11 лютого 2021 року -27 лютого 2021 року; у квітні 2021 року з 01 квітня 2021 року по 15 квітня 2021 року; у травні 2021 року з 17 травня 2021 року - 10 червня 2021 року; у червні з 11 червня 2021 року - 22 червня 2021 року (а.с.65, 96-97).
Згідно довідки про перебування ОСОБА_1 у відпустці з 01 січня 2021 року по 25 червня 2021 року, остання: з 01 січня 2021 року по 10 січня 2021 року перебувала у основній щорічній відпустці та додатковій відпустці за роботу в шкідливих умовах праці; з 06 лютого 2021 року - 10 лютого 2021 року перебувала у відпустці за роботу в шкідливих умовах праці; з 01 березня 2021 року - 29 березня 2021 року у відпустці без збереження заробітної плати; з 17 квітня 2021 року - 16 травня 2021 року у основній щорічній відпустці; з 23 червня 2021 року - 24 червня 2021 року у основній щорічній відпустці та додатковій відпустці за роботу в шкідливих умовах праці (а.с.66, 96-97).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, при звільненні позивача, сплачено вихідну допомогу у повному обсязі, а тому позов до задоволення не підлягає у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, ст.97 КЗпП.
Із Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки (далі Галузева Угода), яка була чинною на день звільнення позивача й положення, якої поширюються на ПрАТ «ПГЗК», встановлено, що Угода набирає чинності з дня її підписання сторонами і діє до укладення нової угоди.
Відповідно до п. 6.1 Галузевої Угоди, підприємство повинно виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років - середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати.
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Також, стаття 9 цього Закону передбачає, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту) яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві без встановлення віку особи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 відпрацювала на підприємстві відповідача гірничо-металургійного комплексу 30 років та була звільнена за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
Отже на неї розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо - металургійного комплексу України та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі 3 середньомісячних заробітних плат.
Спір між сторонами виник з приводу розміру середньомісячної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, п.2 Порядку.
Пунктом 4 цього Порядку, серед іншого, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Материалами справи установлено, що позивач звільнена з роботи 25 червня 2021 року. Згідно табелю обліку робочого часу позивачка перебувала у відпустці та на лікарняному з лютого по травень 2021 року (а.с.65,66).
Отже, для обрахунку середньої заробітної плати слід застосовувати положення останнього абзацу п.4 Порядку, відповідно до якого середньомісячний заробіток позивачки становить 6 642,06 грн, середньогодинна заробітна плата становить 35,71 грн. (6642*2/(184+188)), тобто сума середньої заробітної плати за останні 3 місяці становить 35,71*(175+144):2= 5 695,75 грн.
У підсумку, сума одноразової допомоги при виході на пенсію за віком становить 17 087,25 грн (5 695,75*3 =17 087,25 грн), яку ПАТ «ПівнГЗК» виплатив позивачу вихідну допомогу при звільненні.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про невірність обрахування як відповідачем, так і судом першої інстанції, розміру одноразової допомоги, що підлягала стягненню з відповідача на користь позивача, колегією суддів не приймаються до уваги з тих підстав, що по своїй суті вказані доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Отже, доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: