Провадження № 33/803/869/25 Справа № 212/1546/25 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
15 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Бутова М.А., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень, -
постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 236230 від 01.02.2025, 01.02.2025 року о 22:07 годині водій ОСОБА_1 по вул. Січеславська, 13 Покровського району у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області керувала транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» з д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі КП «КБЛНПД» ДОР» відмовилася. Правопорушення зафіксовано на нагрудні відео реєстратори Motorola VB400, 475747, 475750, службовий відео реєстратор Xiaomi. Своїми водій ОСОБА_1 допустила порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Бутов М.А., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить змінити постанову, виключити з резолютивної частини застосування санкції щодо позбавлення особи права керування транспортними засобами.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник адвокат Бутов М.А. вказує, що судом не повідомлено належним чином ОСОБА_1 , про прийняте рішення останній стало відомо через додаток Дія, у зв'язку із чим порушено її право на надання пояснень.
Зауважує, що позбавлення права керування транспортним засобом є несправедливим, оскільки ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, повторність вчиненого правопорушення в неї відсутня, визнає вину, а тому є можливість пом'якшити стягнення.
ОСОБА_1 та її захисник Індюкова Т.В. у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлялись про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, проте не повідомили причин своєї неявки, клопотань про відкладення апеляційного розгляду - не заявляли.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю захисника адвоката Бутова М.А. та ОСОБА_1 , на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Ні підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що місцевий суд, як на доказ вини ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 236230 від 01.02.2025; рапорт інспектора ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП від 01.02.2025, яким зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, за результатом чого складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні останньої, відсторонено від керування транспортним засобом; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до медичної установи від 01.02.2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.02.2025 року, у якому вказані виявлені ознаки за якими проводився огляд водія ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук; довідку інспектора ВАП ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, згідно якої ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 , категорії «В», повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня; відеозапис фіксування вчинення правопорушення, відповідно до якого водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, була зупинена працівниками поліції у зв'язку з порушенням ПДР, останній повідомлено про причину зупинки транспортного засобу, встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, роз'ясненні наслідки відмови від проходження огляду, при цьому ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, в апеляційний скарзі захисник вказує, що ОСОБА_1 визнає себе винною, фактичні обставини не оскаржує.
Будь яких даних щодо відсутності вини ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, апеляційний суд не вбачає.
Твердження захисника про порушення права на захист у зв'язку з неповідомленням ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначено, що розгляд відбудеться 19.02.2025 року о 10-00 годині в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу.
Крім того, у рішеннях від 28 жовтня 1998р. у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, будучи обізнаною про наявність щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення мала цікавитись станом розгляду справи щодо неї.
Крім того, ОСОБА_1 визнає всі наведені фактичні обставини у протоколі та реалізувала своє право на надання пояснень у суді апеляційної інстанції, однак окрім прохання не накладати на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом більш нічого не зазначила.
Доводи захисника щодо накладення стягнення на ОСОБА_1 без позбавлення права керування транспортним засобом, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Так, у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Чинний КУпАП не містить норми, яка надає право суду призначити інший вид стягнення або більш м'яке стягнення ніж передбачено санкцією відповідної статті.
В даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити апеляційні вимоги щодо застосування стягнення тільки у виді штрафу, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування або зміну, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу адвоката Бутова М.А., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року, щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського Апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА