1Справа № 334/6544/24 2/335/265/2025
12 травня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Капто К.А., представника позивача Михальчук О.В., представника відповідача Приладишевої Н.Г., розглянувши у залі суду в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Михальчук Ольги Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про визначення участі батька у вихованні дитини, -
14.08.2024 року адвокат Михальчук О.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкування з дитиною та її вихованні, зазначивши в позові наступне. Від шлюбу у позивача з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.11.2013 року. Станом на день розгляду справи позивач тривалий період часу проживає в Іспанії. У період проживання в країні Іспанія позивач створив для дитини ОСОБА_3 умови для безпечного життя, здобуття освіти та розвитку, на підтвердження чого надав відповідні документи. Після розірвання шлюбу з відповідачкою, він продовжував на постійній основі та регулярно виконувати батьківські обов'язки щодо спільної дитини, в т.ч. фінансове забезпечення, спільний відпочинок, проведення спільного дозвілля, участь у шкільному житті та позашкільному розвитку дитини, спільне проживання за адресою батька. Позивач має постійний дохід, офіційні накопичення та фінансовий стан, достатній та необхідний для забезпечення дитині найкращих умов для життя, розвитку, здобуття освіти. Спільний син протягом всього свого життя до 2024 року проживав разом з ним та регулярно проводив час, наявні обгрунтовані підстави стверджувати, що між ними існує стійкий соціальний зв'язок. У травні 2024 року відповідачка виїхала з країни Іспанія до України разом з дитиною, без погодження з батьком, що ускладнило спілкування позивача з сином.
На адресу ОСОБА_2 позивачем було направлено Пропозицію про укладання договору в інтересах дитини та проект договору між ними про визначення місця проживання дитини та участь у виховані дитини, однак відповідач не надала відповіді на його пропозицію щодо встановлення спільної фізичної опіки, тому договір між сторонами щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини не було укладено.
Позивач вважає ефективним способом реалізації захисту свого права на участь у вихованні дитини визначити порядок спілкування батька ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_3 , в т.ч. через засоби онлайн-зв'язку та з систематичним відвідуванням дитиною місця його проживання за графіком, викладеним в позовних вимогах.
Позивач просить визначити спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в наступному порядку:
- щодня з 09:00 год. до 22:00 год. спілкування батька з дитиною через засоби електронного зв'язку в режимі відеоконференції (Вайбер, Телеграм, Вотсап, Зум, тощо) шляхом використання мобільного пристрою (телефон або смартфон або планшет або ноутбук), але з урахуванням особистого графіку дитини (в тому числі, але не виключно режиму дня, шкільних та позашкільних занять);
- половину часу дитини, вільного від шкільних занять та занять позашкільного розвитку, перебування дитини разом з батьком, з урахуванням бажання дитини без присутності матері дитини, зокрема: протягом других та четвертих за чергою двох підряд вихідних днів місяця: з п'ятниці 19:00 год. до неділі 19:00 год. щомісячно, за місцем проживання батька або в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля; протягом одного тижня у період зимових шкільних канікул (з суботи по п'ятницю першого тижня канікул включно) щорічно за місцем проживання батька; протягом чотирьох тижнів підряд у період літніх шкільних канікул (липень або серпень - за додатковим узгодженням) щорічно з правом на спільний відпочинок батька з дитиною для оздоровлення дитини закордоном та/або в межах території України; протягом чотирьох діб підряд у період осінніх та весняних шкільних канікул щорічно; у випадках планування виїзду на відпочинок в іншу країну (ніж Україна) на першу вимогу надати один одному оформлену, у встановленому законодавством України порядку, згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон з метою відпочинку, або на самостійний виїзд дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання, тощо. Згода на тимчасовий виїзд повинна бути надана протягом 5 робочих днів з моменту звернення одного з батьків; у день народження дитини кожного другого року з 10:00 год. до 22:00 год. перебування дитини з батьком в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля;
- зобов'язати матір дитини дотримуватись виконання визначеного способу участі батька у вихованні дитини.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2024 року матеріали даної цивільної справи передано на розгляд Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.10.2024 року.
27.09.2024 на адресу суду від представника відповідача адвоката Приладишевої Н.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях послалась на те, що з 29.08.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Ленінського районного суд м. Запоріжжя від 15.01.2024 по справі № 334/10839/23 шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю.
У подальшому, судовим наказом Ленінського районного суд м. Запоріжжя від 30.05.2024 по справі № 334/4315/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 27.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Хортицького районного суд м. Запоріжжя від 29.08.2024 по справі 337/3044/24 затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю.
Представник відповідача наголосила на тому, що у родині матері та сина існує належне спілкування, взаємоповага, любов та шанобливе ставлення. Дитина зростає під належним наглядом та турботою з боку матері, виховується нею та забезпечений всім необхідним. Крім того, всіма організаційними питаннями навчання, гуртків та виховання сина, займається відповідачка.
Вважає, що вказаний позивачем графік спілкування з дитиною, про який він просить суд є заздалегідь не виконуваним, спираючись на те, що батько та дитина знаходяться у різних країнах та місцях. Отже, за даних обставин застосувати інститут спільного виховання дитини, про який у позовній заяві зазначає позивач, неможливо.
Зазначила, що у період війни в Україні, дитина деякий час проживала з батьком в Іспанії, оскільки матері необхідно було повернутися до України. Так, під час проживання сина з батьком, у них відбувся конфлікт, в результаті якого, у дитини виник дефект мови, у зв'язку з чим, відповідачка звернулась до спеціалістів (психолога, логопеда). Надалі відповідачка з сином повернулися до України.
Представник звертає увагу суду на те, що за весь період перебування дитини в Україні позивач жодного разу не приїжджав провідати сина та провести з ним час, не цікавився обставинами його життя. При цьому, відповідачкою не чиниться жодних перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною. Зазначене також підтверджується тим, що позивачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би підтверджував чинення йому таких перешкод.
Враховуючи викладене, спираючись на те, що батько та син проживають у різних країнах, один від одного, такий батько не має громадянства будь-якої з країн Європи, сторона відповідача вважає за доцільне застосувати наступні способи участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною:
- щоденне аудіо та відео спілкування з використанням засобів телефонного, поштового, електронного та іншого способів зв'язку. Утому числі шляхом використання Viber, WhatsApp, Telegram, Zoom за бажанням дитини та у вільний від його навчання та інших поза навчальних занять час й у період з 09:00 год. до 22:00 год. включно;
- спільний відпочинок в межах України або за кордоном, у період літніх канікул дитини протягом 4-х тижнів підряд за домовленістю з матір'ю дитини та бажанням самої дитини, за умови, що батько самостійно забирає дитину з місця її проживання та особисто привозить після відпочинку в місце її постійного проживання;
- у день народження ОСОБА_3 кожного другого року (рік через рік) з 10:00 год. до 22:00 год. перебування дитини за його бажанням з батьком в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля й в межах адміністративно-територіальної одиниці постійного місця проживання дитини.
Крім того, просила стягнути судові витрати на правову допомогу з позивача на користь відповідачки.
12.11.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Михальчук О.В. подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку зі зміною фактичних обставин, зокрема: без узгодження з батьком дитини та без його попередження переїзду матері та дитини до Сполучених Штатів Америки, керуючись положеннями ст. ст. 2, 4, 12, 23, 30, 43, 49, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, позивач уточнює вимоги, викладені в позовній заяві. Тому просить суд визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в наступному порядку:
- щодня у час, вільний від занять, спілкування батька з дитиною через засоби електронного зв'язку в режимі відеоконференції (Вайбер або Телеграм або Вотсап або Зум, тощо) шляхом використання мобільного пристрою (телефон або смартфон або планшет або ноутбук), але з урахуванням особистого графіку та часового поясу країни перебування дитини;
- у період канікул половину вільного часу дитина ОСОБА_3 проводить з батьком, без присутності матері дитини, за місцем проживання батька, зокрема: - щорічно протягом 1 (одного) тижня у період зимових шкільних канікул дитина ОСОБА_3 проводить з батьком 7 (сім) діб підряд, без урахування часу на дорогу, за місцем проживання батька; - щорічно під час літніх канікул дитина ОСОБА_3 проводить з батьком 45 (сорок п'ять) діб, за місцем проживання батька; - щорічно у період осінніх та весняних шкільних канікул дитина ОСОБА_3 проводить з батьком мінімум 4 (чотири) доби підряд, без урахування часу на дорогу, за місцем проживання батька; - у день народження дитини кожного другого року (рік-через-рік) протягом доби перебування дитини з батьком в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля; - визначити місце передачі батькові дитини та її повернення матері за місцем проживання батька;
- зобов'язати матір дитини дотримуватись виконання визначеного способу участі батька у вихованні дитини.
20.11.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача -адвокатом Приладишевою Н.Г. подано відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому зазначила, що позивач був попереджений з боку відповідачки про виїзд в США, був обізнаний про адресу їхнього мешкання та про те, що їх син вступив там до школи, оскільки з боку відповідачки позивачу постійно надсилається засобами електронного зв'язку інформація про дитину, фотокартки, відео, а також відповідні документи, тощо, щодо місцезнаходження їхнього сина та його життя. Також зазначила, що позивач, зокрема, просить призначити йому побачення з сином щорічно під час літніх канікул протягом 45 діб за місцем проживання батька, у період зимових канікул протягом 7 діб підряд, та у період весняних та осінніх шкільних канікул протягом 4 діб підряд, без урахування дороги за місцем проживання батька. Однак, зауважує, що така кількість днів літнього відпочинку розрахована позивачем згідно українського законодавства, натомість, як зазначалося попередньо, спільний син сторін проживає нині з матір'ю в США, де період літніх канікул становить з 09 червня по 13 серпня, тобто орієнтовно 65 днів. При цьому весняні канікули в США становлять всього 4 дні, а осінніх канікул у більшості штатів як таких немає, є лише канікули на День подяки, які також становлять 4 дні.
Що стосується побачень у день народження дитини, то представником зазначено, що суд не може покладати обов'язок на дитину проводити такий свій день народження виключно з батьком та ще й протягом всієї доби, оскільки можливо дитина бажатиме його проводити у колі своїх друзів одноліток, у дитячих центрах, ігрових закладах, тощо. При цьому, сторона відповідача не заперечує щодо того, щоб у такий день народження дитини батько приїздив до сина у гості та вітав його зі святом, проте без необхідності зобов'язання дитини проводити такий кожен другий рік дня свого народження виключно з батьком протягом всієї доби, так як це може суперечити інтересам самої дитини та його бажанням.
У зв'язку з початком війни на території України, державними органами Сполучених штатів Америки була розроблена та впроваджена міграційна програма United for Ukraine (U4U), завдяки якій українці отримали можливість на два роки легально в'їхати до США для проживання, отримавши відповідний соціальний захист. Разом з тим, за умовами такої програми, особи, що нею скористалися - не можуть залишати територію США протягом таких двох років. У випадку перетину зазначеного кордону, у будь-який спосіб, відповідна особа позбавляється права на зворотній в'їзд до неї та втрачає усі соціальні та інші гарантії, що були передбачені програмою United for Ukraine (U4U). Керуючись зазначеним, станом на теперішній час та протягом наступних двох років, малолітній ОСОБА_3 , як і відповідачка, будучи його матір'ю, не мають права покидати територію США. У зв'язку з чим, будь-який графік побачень батька з сином, має відбуватися виключно за місцем перебування саме дитини, а не батька.
При цьому, позивач не надає жодних документів про наявність у нього житла, навіть в якому проживає тимчасово та створення для дитини умов, в яких би він міг перебувати у період відповідних їх спільних побачень, зустрічей, відпочинків, у зв'язку з чим він не може вимагати від суду призначити йому будь-які графіки побачень з сином за місцезнаходженням батька, допоки не буде встановлено та підтверджено умови такого місця проживання та складено про це відповідні Акти служб.
Крім того, змушування матері вживати дії по привезенню батьку спільної дитини для побачень є нічим іншим як покладення на неї додаткового, невиправданого тягаря та свідчить лише про зловживання позивачем як батьком дитини своїми батьківськими правами. Разом з тим, змушування у судовому порядку й самої дитини їздити по декілька разів на рік до батька в інші країни, також не є доцільним з погляду на вік дитини, його теперішнє місце проживання, умови життя, неможливість виїзду з США протягом 2 наступних років, тощо.
Відповідачка вважає, що запропонований позивачем графік та способи його участі у спілкуванні та вихованні сина не може бути реалізований в умовах правовідносин, що склалися між сторонами, він суперечить розумній логіці, покладає надмірний тягар на відповідачку та не призводить до належних результатів, так як не може бути реалізований у подальшому на практиці.
Вважає за можливе визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини в наступному порядку:
- щодня у час, вільний від занять, спілкування батька з дитиною через засоби електронного зв'язку в режимі відеоконференції (Вайбер або Телеграм або Вотсап або Зум, тощо) шляхом використання мобільного пристрою (телефон або смартфон або планшет або ноутбук), але з урахуванням особистого графіку та часового поясу країни перебування Дитини; - як того вимагає позивач в уточнених позовних вимогах.
- за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 , спільні побачення та відпочинки батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території адміністративно-територіальної одиниці проживання такої дитини, без присутності матері.
29.11.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Михальчук О.В. подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, у зв'язку зі зміною фактичних обставин, зокрема: без узгодження з батьком дитини та без попередження батька дитини переїзду матері та дитини до Сполучених Штатів Америки, керуючись положеннями ст. ст. 2, 4, 12, 23, 30, 43, 49, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, позивач уточнює вимоги, викладені в позовній заяві в наступному порядку:
- щодня у час, вільний від занять, спілкування батька з дитиною через засоби електронного зв'язку в режимі відеоконференції (Вайбер або Телеграм або Вотсап або Зум, тощо) шляхом використання мобільного пристрою (телефон або смартфон або планшет або ноутбук), але з урахуванням особистого графіку та часового поясу країни перебування дитини;
- у період кожного виду канікул половину вільного часу дитина проводить з батьком, без присутності матері дитини, за місцем проживання батька, зокрема: - щорічно у період зимових шкільних канікул дитина ОСОБА_3 проводить з батьком не менше ніж 5 (п'ять) діб підряд, без урахування часу на дорогу, за місцем проживання батька; - щорічно під час літніх канікул дитина ОСОБА_3 проводить з батьком половину літніх канікул, але не менше ніж 32 (тридцять дві) доби, за місцем проживання батька; - щорічно у період осінніх та/або весняних шкільних канікул дитина ОСОБА_3 проводить з батьком мінімум 2 (дві) доби підряд, без урахування часу на дорогу, за місцем проживання батька; - у день народження Дитини кожного другого року (рік-через-рік) протягом доби перебування дитини з батьком в рекреаційних зонах чи зонах дитячого дозвілля, за умови бажання дитини; - визначити місце передачі батькові дитини та її повернення матері за місцем проживання батька;
- зобов'язати матір дитини дотримуватись виконання визначеного способу участі батька у вихованні дитини.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 09.04.2025 року витребувано у Районної адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як органу опіки та піклування письмовий висновок щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06.05.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Михальчук О.В. подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивачем самостійно на свій розсуд визначений спосіб захисту порушеного його права.
12.05.2025 на виконання ухвали суду від 09.04.2025 Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району надала заяву, відповідно до якої, орган опіки та піклування не має змоги виконати ухвалу Вознесенського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2025 та надати висновок про визначення участі батька у вихованні дитини, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вже тривалий час, а саме з 2022 року проживає в Іспанії, має оформлене належним чином право перебування в державах ЄС, позивач не є мешканцем Дніпровського району м. Запоріжжя. Водночас, з початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 разом з дитиною виїхала з м. Запоріжжя та в квітні 2025 року у телефонній розмові відповідач повідомила, що зараз перебувають в США, точна адреса не відома.
Під час судового засідання представник позивача - адвокат Михальчук О.В. зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, наполягала на задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Приладишева Н.Г. проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, просила суд відмовити у їх задоволенні, пояснивши що на теперішній час позивач у справі ОСОБА_1 спілкується та бачиться з сином ОСОБА_3 , що фактично свідчить про відсутність предмету спору між сторонами.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, рішення прийняти з урахуванням інтересів дитини.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності встановлені судом наступні факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 29.08.2009 року, зареєстрованому Запорізьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №743 від 29.08.2009 року, який 15.01.2024 року розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя (т. 1 а/с 41-43).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є позивач і відповідач у справі, актовий запис народження № 1205 від 19.11.2013 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) (т. 1 а/с 14).
Судовим наказом Ленінського районного суд м. Запоріжжя від 30.05.2024 по справі № 334/4315/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 27.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2024 по справі 337/3044/24 затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю.
На адвокатський запит № 3/30 від 30.05.2024 року Державною прикордонною службою України надано Витяг з наявною у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 01.01.2023 по 31.05.2024 малолітньою особою ОСОБА_3 , відповідно до якого, останній 18.05.2024 здійснив в'їзд на територію України. При цьому, інформація щодо особи, яка супроводжувала малолітню дитину може бути отримана виключно шляхом співставлення даних про перетинання державного кордону конкретно визначеною особою та дитиною (т. 1 а/с 57).
На теперішній час, дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 в Сполучених Штатах Америки..
Судом досліджені наступні докази, долучені позивачем до матеріалів справи: довідка щодо здобуття освіти про навчання у навчальному закладі дошкільної та початкової освіти L'ALBEREDA Валенсії (Іспанія), відповідно до якої ОСОБА_3 зарахований до зазначеного навчального закладу на поточний навчальний рік 2023/2024 до п'ятого класу початкової школи; документ щодо страхування здоров'я, життя та право на медичне обслуговування ОСОБА_3 від 29.02.2024 року в провінції Аліканте (Іспанія), (Поліс 0442012304218/00001); документ про оренду квартири від 21.11.2022 року (Валенсія), відповідно до якого орендарем є ОСОБА_1 .
Вищезазначені документи свідчать про те, що під час перебування дитини в країні Іспанія разом з позивачем, останнім забезпечено побутові, медичні умови для життя та здоров'я, та освітню сферу життя дитини.
При цьому, позивач на підтвердження фінансової можливості забезпечити сину найкращі умови життя, розвитку та здобуття освіти, надав: Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з 2016 року; Декларацію платника єдиного податку ФОП за 2022 рік (обсяг доходу 1,6 млн. грн.); Виписку з банківських рахунків про фінансовий стан.
24.10.2024 року відповідачка ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 перетнули кордон України та по теперішній час перебувають за межами території України.
Вказані обставини не заперечуються сторонами, у зв'язку із чим не підлягають доказуванню.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Разом з тим, із наданих представником відповідача роздруківок скрін-шотів переписки з месенджеру, судом не встановлено обставин, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з їх спільною дитиною, а навпаки, позивач спілкується з сином, спільно їздить на відпочинок, бере участь у його вихованні.
Суд приймає до уваги доводи зазначені відповідачем у відзиві, що нею не чиниться жодних перешкод у спілкуванні та побаченнях батька з дитиною, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували учинення таких перешкод. При цьому, проживання сторін у різних країнах не є обставиною, яка б розцінювалась судом як перешкода, оскільки таке проживання обумовлене введенням воєнного стану в Україні, однак сам факт звернення позивача до суду, на думку суду, є недостатнім підтвердженням порушення його прав відповідачем, наявність перешкод у вільному спілкуванні його із сином.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан фізичного та психічного здоров'я одного з батьків.
Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дітьми, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дітей до батька, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Судом не встановлено наявності спору між батьками - сторонами у справі щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання суду право батька ОСОБА_1 на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Жодних обставин, які б унеможливлювали право позивача на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування ОСОБА_1 з дитиною, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суд не встановив.
З'ясувавши повно та всебічно обставини справи, оцінюючи докази в сукупності та в цілому, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, поведінку батька щодо бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, відсутності жодних перешкод чи заперечень щодо виховання та спілкування з дитиною його матері, фактичне проживання позивача та відповідача у справі разом з дитиною в різних країнах, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо визначення способу участі у вихованні малолітнього сина, оскільки ОСОБА_1 мав та має безперешкодну можливість приймати участь у житті своєї дитини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968сво21).
Позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, не зазначено в чому проявляються перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною та які саме перешкоди створює відповідач.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи докази їх в сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, тому у задоволенні позову суд відмовляє.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.141, 142, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування про визначення способу участі батька у вихованні дитини, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Суддя Н.І. Рибалко