Справа № № 201/5003/25
Провадження № 2-о/201/183/2025
15 травня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Яна Сергіївна про встановлення факту родинних відносин,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
В заяві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з нерухомого майна. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , який після смерті батька звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але був повідомлення про те, що спадщину за законом, згідно зі статтею 1261 ЦК України, заявник не може оформити, оскільки з наявних документів неможливо встановити факт родинних відносин із спадкодавцем, адже у свідоцтві про народження заявника відсутні відомості про батька. За наведеного вище, задля реалізації заявником права на спадкування виникла потреба у встановленні факту родинних зв'язків, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком заявника ОСОБА_1 .
Заявник у судове засідання надав суду заяву, у якій просив заяву про встановлення факту задовольнити та розгляд справи проводити без його участі.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - «ТІК України») кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкування за законом відбувається у порядку черговості.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - «ЦПК України») визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених у ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року в справі №643/14592/18.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують батьківство, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства батьком та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Таким чином, встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц.
Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі №362/3057/16, де позивачка просила встановити факт, що вона є дочкою померлого батька, який не перебував у зареєстрованому шлюбі з матір'ю, однак тривалий час проживав з нею, за життя допомагав позивачці матеріально та визнавав своєю дочкою. У цій справі суди, з урахуванням встановлених обставин, керувалися тим, що позивачем було обрано належний спосіб захисту своїх порушених прав, надано докази на підтвердження своїх вимог. Отже, встановлення факту походження дитини від батька, є встановленням факту родинних відносин між батьком та дитиною, у зв'язку з чим, у разі, якщо особи не перебувають у родинних відносинах, але фактично вважають себе народженими від певної особи, захист прав відбувається шляхом встановленням факту родинних відносин між батьком та дитиною.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц зазначено, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Заявник наголошує, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, він просить встановити факт, що має юридичне значення для прийняття ним спадщини, мотивуючи тим, що після звернення із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса йому було роз'яснено, що заявник не може оформити належним чином спадщину за законом згідно статті 1261 ЦК України, оскільки з наявних документів неможливо встановити факт родинних відносин.
В даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпропетровську, Амур-Нижньодніпровському районі, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 28.02.1960 року зроблено відповідний запис №463.
Матір'ю Заявника була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батьком Заявника був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але у свідоцтві про народження ОСОБА_1 з невідомих причин відсутні жодні відомості про батька.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 28.02.1960 року завідуючим бюро записів актів громадянського стану.
Приблизно з 1955 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю.
30.06.1959 року згідно з рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської райради депутатів трудящих №1853 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
04.08.1959 року батькам Заявника було передано у користування земельну ділянку загальною площею 600 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 .
12.08.1959 року між батьками Заявника та виконкомом ради депутатів трудящих було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно, який було посвідчено П'ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 21.08.1959 року за реєстром №2-7237, зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДМР та записано у реєстрову книгу №440 за реєстровим №114.
У період часу з 1959 року до 1968 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було разом збудовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
10.09.1969 року домоволодіння було прийнято в експлуатацію на підставі рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих №1448 згідно з актом приймання індивідуального домоволодіння від 10.09.1969 року, складеного районною приймальною комісією.
У подальшому, відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровської райради депутатів трудящих №418 від 20.04.1977 року, домоволодінню було присвоєно нову адресу, а саме: АДРЕСА_2 .
Належність вказаного вище домоволодіння батькам Заявника у рівних частках підтверджується відповіддю КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 19.01.2024 року №623 «Про надання відповіді», де зазначено, що в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 містяться відомості про право власності: ОСОБА_2 - 1А частка; ОСОБА_3 - 1А частка.
Після завершення будівництва та протягом усього свого життя уся родина проживала разом у домоволодінні.
З 14.01.1971 року у будинку були зареєстровані/прописані батьки Заявника, а 19.02.1981 року безпосередньо сам Заявник, що підтверджується будинковою книгою для прописки громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_2 , що була заведена 07.01.1971 року.
Вказані вище обставини проживання, а також прописки/реєстрації у будинку усіх членів сім'ї (батьків та самого Заявника) також підтверджується довідками (виписками з домової книги про склад сім'ї та прописки) від 07.08.1987 року, від 25.01.1988 року, виданими житлово- експлуатаційною організацією, а також відповіддю відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 04.01.2024 року №14/6-148.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати Заявника ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації смертей 25.08.2009 року зроблено відповідний актовий запис за №1372. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Амур- Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 25.08.2009 року.
28.12.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. було заведено спадкову справу №71800035, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №75300633 від 28.12.2023 року.
Після смерті матері Заявника ОСОБА_3 , відкрилась спадщина, яка складалась з 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 був її син ОСОБА_1 , Заявник по справі успадкував 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом та матеріалами спадкової справи.
Таким чином, станом на день звернення до суду з цією заявою, Заявнику належить 1/2 частина житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку набуто ОСОБА_1 у порядку спадкування після матері.
У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Заявника ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 31.10.1995 року зроблено запис за №1927. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Амур-Нижньодніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська.
14.04.2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. було заведено спадкову справу №73942332 про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80833893 від 14.04.2025 року.
Після смерті батька Заявника ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, яка складається з іншої 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, єдиним спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 . Жодних інших спадкоємців будь-якого ступеня споріднення, окрім Заявника, немає. За життя спадкодавець ОСОБА_5 розпорядження щодо майна, яке належало йому на праві власності, не залишав.
При цьому, спадщину за померлим батьком Заявник прийняв, так як на день його смерті проживав разом з ним, про що свідчать матеріали спадкової справи.
Так, статтею 548 Цивільного кодексу Української PCP встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу Української PCP визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, спадкоємцем спадкового майна у вигляді 1/2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1 - Заявник по справі.
У квітні 2025 року Заявник звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Барсегян Я.С. з питанням щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право власності на іншу 1/2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Проте нотаріус повідомив, що спадщину за законом, згідно статті 1261 ЦК України, Заявник не зможе оформити, оскільки з наявних документів неможливо встановити факт родинних відносин із спадкодавцем, адже у свідоцтві про народження заявника відсутні відомості про батька.
Дані обставини і стали підставою для звернення до суду.
При цьому Заявник беззаперечно переконаний, що ОСОБА_5 був його батьком.
Батьківство ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 окрім зазначеного також підтверджується відомостями, що містяться у військовому квитку Заявника, де батьком останнього значиться саме ОСОБА_5 , а матір'ю ОСОБА_3 .
Також у військовому квитку батька міститься інформація про сімейних стан, де вказано, що ОСОБА_5 одружений з ОСОБА_3 .
З-поміж викладеного вище, Заявником на підтвердження факту родинних зв'язків надано фотографії, на яких уся сім'я разом, а також, де батько разом із сином.
З метою доведення обставин його родинних зв'язків з ОСОБА_4 , Заявником надано заяви свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтвердили цей факт
Встановлення факту родинних відносин потрібно Заявнику для захисту своїх майнових прав.
Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку про те, що факт родинних зв'язків ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 , як сина та батька, підтверджений належними й допустимими доказами, а тому врахувавши відсутність спору щодо родинних відносин і ступеня споріднення заявника та померлим, наявні підстави для задоволення цієї заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 68, 1216, 1258, 1261 ЦК України, ст.ст.548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 293, 294 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Барсегян Яна Сергіївна, про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт, який має юридичне значення про те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев