Номер провадження 22-ц/821/796/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/1383/24 Категорія: 304090000 Савенко О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
15 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сікорської Ірини Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 08 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики №77587754.
Відповідно до умов договору позиколавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахунку на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сума позики становить 8853,00 грн., строк позики - 30 днів, процентна ставка - 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.
22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісний кредитор, відступило на користь нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №77587754, який був укладений між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 .
В подальшому 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал», як первісний кредитор, відступило на користь нового кредитора ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором №77587754, стороною за яким є відповідач ОСОБА_1 .
Заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 29995, 41 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №77587754 від 08 вересня 2021 року в розмірі 29 995,41 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2422,40 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено та обґрунтовано належними доказами наявність права вимоги за договором позики №77587754 від 08 вересня 2021 року тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Судом зазначено, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання щодо погашення суми заборгованості, і це є істотним порушенням за договором позики №77587754 від 08 вересня 2021 року, заміна первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №22/02/2022 від 22 лютого 2021 року, а в подальшому 10 січня 2023 року заміна ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, до вказаного договору, не можуть трактуватися на користь відповідача, як причини невиконання зобов'язання. Суд обґрунтовано стверджує, що на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не була позбавлена можливості отримати належну суму кредиту, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк, використала кредитні кошти у власних інтересах, і тому слід з неї, як відповідача, стягнути на користь позивача заборгованість, яка утворилася. Суд узяв до уваги, що відповідач участі в судовому засіданні не приймала, відзиву на позов не подала, не реалізувала своїх процесуальних прав як сторона у спорі, не надала доказів у разі заперечення позовних вимог позивача, що вказує на свідоме ігнорування виконання взятих на себе обов'язків.
Також судом вказано про те, що представникам позивача надано докази та документально підтверджено витрати на правничу допомогу, у зв'язку з розглядом цивільної справи в суді, заяв про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суду не надходило, тому понесені витрати позивачем в розмірі 9000,00 грн., підлягають до задоволення, як обґрунтовані.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду адвокат Сікорська І.С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Довідка ТОВ «Фінекспрес» не є первинним бухгалтерським документом. Отже, позивачем не надано доказів видачі кредитних коштів.
Вказує, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування, а тому не підлягають стягненню.
Крім того, в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про те, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним договором є типовою та не складною, а тому підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 9000,00 грн. відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» вказує, що відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08.09.2021 року здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , який належить позичальнику, у сумі 8853,00 грн.
Вказує, що первісний кредитор та позивач не є банками, а є небанківськими фінансовими установами, а тому позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.
Звернуто увагу в частині розрахунків, що процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день становить 2,70%. Відповідно до п. 4 Договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та погашення, на залишок позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку.
Крім того, умовами договору та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою, який не може перевищувати 90 календарних днів (п. 6.5 Правил).
Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Щодо витрат на правничу допомогу, то зазначає, що відповідач не наводить обґрунтування не співмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами договору погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77587754 (а.с.8).
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с.8).
Згідно п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с.8).
Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", п. п. 4.1. договору позики, а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі, п. п. 5.2. договору позики.
Вказані Правила затверджені 14 серпня 2021 року директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті www.mycredit.ua, які є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України (а.с.9-14).
Згідно п.4.9 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», про прийняття Товариством позитивного рішення щодо заявки позичальника, між Товариством і позичальником укладається (підписується) договір позики в порядку і на умовах, передбачених цими Правилами та чинним законодавством України. Договір позики укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції «оферти) укласти договір позики в електронній формі та його укладання (підписання) сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір позики прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі, п.5.5 Правил (а.с.9-14).
Відповідно до вимог п. п. 7.1, 7.2 Правил, позичальник має право подовжити строк користування позикою. За подовження строку користування позикою, позичальник сплачує Товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації. Умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник для оформлення пролонгації визначаються виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.
Таким чином, підписання кредитного договору про надання споживчого кредиту між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 відбулось в електронному вигляді, що регламентується Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст. 626 ч. 1 ЦК України.
Підписавши кредитний договір відповідач погодилася з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, на умовах повернення позики в кінці строку позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Крім того, сторони договору також домовились, що зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов'язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання не допускаються, якщо інше не встановлено законом чи Правилами.
Позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов'язань за цим договором усім своїм майном (а.с.8-14).
Відповідач ОСОБА_1 особисто зазначила свій реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер паспорта НОМЕР_3 , свою адресу, контактні дані (а.с.8).
Зарахування кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес» від 10 жовтня 2024 року №КД-000001059/ТНППУ, де зазначено про підтвердження прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про переказ коштів та завершення наступної платіжної операції здійсненої 08 вересня 2021 року в сумі 8853,00 грн. на картку НОМЕР_1 (а.с.15).
Номер вказаної картки співпадає з номером картки зазначеної відповідачем у договорі позики №77587754 від 08 вересня 2021 року (а.с.8).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10 січня 2023 року борг складає: 8853,00 грн. - основна сума кредиту; 21140,96 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1,45 грн. - три проценти річних за користування кредитними коштами (а.с.20-21).
Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» 22 лютого 2022 року було укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісний кредитор, відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №77587754 від 08 вересня 2021 року, який укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників, Актом приймання-передавання реєстру боржників за Договором факторингу №22/02/2022 від 22 лютого 2022 року, Актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №22/02/2022 від 22 лютого 2022 року (а.с.22-25).
В подальшому, 10 січня 2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників - ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконувати обов'язки боржників, за договором позики (кредитним договором), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених цим договором (а.с.29-31).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що договір позики укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора gjdn0E7857, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту із ОСОБА_1 .
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21.
Відповідно до умов Договору кошти позики перераховуються на банківський картковий рахунок позичальника.
Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Таку виписку по рахунку позичальника формує та надає банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором позики.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1076 ЦК України відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Стверджуючи про те, що позивач не надав до суду доказів отримання боржником коштів, апелянт у той же час не звернув увагу на те, що перерахування коштів відбувається на рахунок боржника у банківській установі та до вказаних відомостей позивач доступу не має, оскільки такі відомості є даними клієнта банку, які не підлягають розголошенню.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом
Згідно з п. 6.5 Правил, з якими згідно положень договору позики від 08.09.2021, підписаного позичальником, остання ознайомилася в повному обсязі, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Відтак погодженими сторонами справи умовами договору позики передбачено можливість автопролонгації строку користування позикою до 90 календарних днів.
Саме вказаний строк кредитування був врахований судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про суму заборгованості позичальника за відсотками, нарахованими за користування коштами позики.
З цих підстав слід відхилити аргументи скаржника у справі про нарахування відсотків поза межами погодженого строку кредитування.
Колегія суддів відхиляє також доводи скаржника і про те, що продовження кредитором строків кредитування є несправедливим, враховуючи баланс інтересів сторін, оскільки, укладаючи договір позики, сторони надали належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у позичкові правовідносини, що передбачають, для позичальника, отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов'язку щодо повернення таких коштів на сплату відсотків за їх тимчасове використання.
Крім того, таке продовження строку дії договору обумовлено не одноосібним рішенням позикодавця, як помилково вказує скаржник, а діями позичальника щодо повернення коштів позики без дотримання початково обумовлених строків, на які вони надавалися, що, за погодженими сторонами умовами позики, є підставою для продовження строку дії договору.
Щодо витрат на правничу допомогу понесених ТОВ «Коллект Центр» у суді першої інстанції
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
В порядку частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).
Згідно частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі: задоволення позову - на відповідача; відмови в позові - на позивача; часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у суді першої інстанції заявлено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. на підставі укладеного договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, прайс-лист Адвокатського Об'єднання «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 371 від 11 жовтня 2024 року, витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 08 листопада 2024 року, між сторонами визначено витрати за надання правничої допомоги, та підтверджено до суду, що вказані послуги на суму 9000,00 грн., адвокатським об'єднанням надані, а позивачем прийняті (а.с.41-44).
Колегія суддів зауважує, що суд при стягненні витрат на правничу допомогу керувався тим, що представником позивача надано докази та документально підтверджено витрати на правничу допомогу, у зв'язку з розглядом цивільної справи в суді. Заяв про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суду не надходило.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною та є типовою.
Колегія суддів, перевіряючи висновки суду першої інстанції у даній частині та доводи апеляційної скарги, вважає за доцільне звернути увагу на наступні установлені у справі обставини.
Як видно із матеріалів справи, на запит суду отримано інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, кореспонденція судом першої інстанції направлялася на адресу АДРЕСА_2 . та поверталася на адресу суду із відміткою ПАТ «Укрпошта» про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
З огляду на те, що відповідач фактично була позбавлена можливості заявити клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з направленням судом кореспонденції на невірну адресу, колегія суддів вважає за доцільне врахувати доводи ОСОБА_1 про неспівмірність заявлених витрат.
Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Як видно із Акту №1 про надання юридичної допомоги від 08.11.2024 року надані послуги складаються з надання усної консультації 2 год. по 1500,00 грн. - 3000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 год. по 3000,00 грн. - 6000,00 грн.
Колегія судді вважає, що у цій справі вимога позивача про компенсацію йому витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції в розмірі 9000,00 грн. не повністю відповідає критеріям реальності та співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів вважає, що зазначеним вище критеріям буде відповідати сума у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні у частині стягнутих витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сікорської Ірини Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2024 року змінити у частині стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 9000,00 грн. до 3000,00 грн.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді