Номер провадження 22-ц/821/857/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/6839/23 Категорія: 301030500 Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
14 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіСіренко Ю. В., Гончар Н. І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Департаменту патрульної поліції на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2025 (повний текст складено 14.03.2025, суддя в суді першої інстанції Єщенко О. І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди,
у грудні 2023 рокупозивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Держави Україна через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування зазначив, що 18.09.2023 в Одеській області, с. Усатове, по шосе Тираспольське, 22/5 о 18 год. 44 хв. інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Мукан Я. В. винесено постанову серії ЕАТ № 7764199 від 18.09.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без реєстраційних документів).
Не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови він звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом про визнання протиправною та скасування вказаної постанови та ухвалою від 21.11.2023 у справі № 705/5077/23 закрито провадження у адміністративній справі у зв'язку із самостійним скасуванням відповідачем (поліцією) постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Внаслідок незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності йому була заподіяна моральна шкода, яка полягала в приниженні його честі та гідності, як водія, спричиненні моральних переживань, зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю звертатися до суду, щоб довести протиправність рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, у порушенні нормального способу життя, оскільки він змушений був відвідувати адвоката для надання правничої допомоги.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2025 позов задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Суд вказав, що позивачу були спричинені з боку відповідача (поліції) душевні страждання, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, доводити свою невинуватість у суді, а також звертатися зі скаргами до управління поліції.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач Департамент патрульної поліції 27.03.2025 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, вважаючи рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відхилити позовні вимоги.
В обґрунтування вказано на те, що відповідачем самостійно скасовано винесену щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Самі по собі незаконні дії та рішення органу державної влади не тягнуть за собою автоматичного спричинення особі моральної шкоди. Позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною йому моральною шкодою та діями скаржника. Позивач у справі не надав доказів у підтвердження наявності у нього моральних страждань, які б спричинили моральну шкоду. Позивач не аргументував розмір заявленої до відшкодування суми моральної шкоди.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки практиці судів у аналогічній категорії спорів.
Скаржник вказує, що позивач був зупинений працівником поліції при перевезенні хасидів після святкування юдейського свята РОШ га-ШАН.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2023 в Одеській області, с. Усатове, по шосе Тираспольське, 22/5 о 18 год. 44 хв. інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Мукан Я. В. винесено постанову серії ЕАТ № 7764199 від 18.09.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без реєстраційних документів).
ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови.
Листом від 02.10.2023 за підписом т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Одеській області повідомлено ОСОБА_1 , що його звернення за вх. № Ф-3232 від 26.09.21023 розглянуто в управлінні поліції.
Повідомлено, що за результатами розгляду його скарги, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7764199 від 18.09.2023, якою накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень - скасовано, а справу закрито.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.11.2023 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови.
В ухвалі зазначено, що оскільки відповідачем самостійно скасовано постанову, суд вважає, що на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження у справі необхідно закрити.
Позивач у справі стверджує про те, що внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності у послідуючому скасованою постановою поліції, йому було завдано моральної шкоди, що обумовило звернення з цим позовом до суду.
Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.
Усталеним є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою.
Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Такі правові висновки відображено у постанові ВП ВС від 22.01.2025 у справі №335/6977/22.
У пунктах 72, 73 цієї ж постанови ВП ВС зазначено, що у наведеній категорії справ суд при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.
Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.
Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов'язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.
За обставин цієї справи позивач працівниками поліції був притягнутий до адміністративної відповідальності незаконно із накладенням адміністративного стягнення та за відсутності події правопорушення з боку позивача.
Так відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано факт того, що позивач ОСОБА_1 станом на 18.09.2023 мав при собі дійсне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Відтак відповідні дії відповідача були незаконними.
Крім того, внаслідок таких дій позивач був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав як у адміністративному порядку шляхом звернення до управління поліції так і в судовому порядку, що спричинило йому певні моральні страждання у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Як наслідок таких дій працівника поліції, рішенням т.в.о. начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7764199 від 18.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення скасовано.
Зазначене свідчить, що між наявною у позивача моральною шкодою та протиправними діями відповідача наявний причинно-наслідковий зв'язок, який полягає у тому, що внаслідок незаконного притягнення позивача працівником поліції до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення така особа зазнала страждань від свавільного порушення її прав.
Отже аргументи скаржника про те, що позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною йому моральною шкодою та діями скаржника є необґрунтованими.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, позовні вимоги позивача у даному випадку є обґрунтованими.
Апеляційний суд не може погодитися з аргументами скаржника про те, що відповідачем самостійно скасовано винесену щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, адже даний факт не усуває того, що позивач докладав додаткових зусиль для скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень як у адміністративному порядку так і судовому. При цьому позивач продовжував бути особою, притягнутою до адміністративної відповідальності, без наявних для того законних підстав.
Слід відхилити також посилання скаржника і на те, що позивач не надав доказів у підтвердження наявності у нього моральних страждань, які б спричинили моральну шкоду, та не аргументував її розмір, оскільки саме по собі свавільне незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності без наявності для того законних та фактичних підстав безсумнівно спричиняє моральні страждання, пов'язані з грубим порушенням принципу верховенства права особами, уповноваженими здійснювати правоохоронну функцію.
Крім того, заявлена до стягнення сума в розмірі 3 000 грн відповідає засадам розумності та справедливості, не є надмірною, тому могла бути врахована судом при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди.
Посилання скаржника на практику судів у аналогічній категорії спорів висновків по суті вирішення позову у цій справі не спростовує.
Також аргументи відповідача про те, що позивач був зупинений працівником поліції при перевезенні хасидів після святкування юдейського свята РОШ га-ШАН, не стосуються обставин заподіяння особі моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2025 у цій справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді скаржнику не відшкодовувати.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді скаржнику не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 14.05.2025.
Суддя-доповідач
Судді