15 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/23781/23
Провадження № 22-з/4815/33/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задоволено частково.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року стягнуто з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі гривень 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» адвоката Левіної А.А. залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2024 року - без змін.
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн понесених в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заява про ухвалання долдаткового рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Відповідно до вищенаведеного, апеляційний суд зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) зазначено, що, "враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат".
З матеріалів справи убачається, що у відзиві ОСОБА_1 був вказаний попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а також заявлено клопотання про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним під час апеляційного провадження витрати на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що для успішного стягнення судових витрат на правничу допомогу необхідно дотримуватися певних вимог щодо часу та форми подання відповідних заяв і доказів.
Сторона повинна чітко заявити про намір стягнути судові витрати на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі. Це може бути зроблено у відзиві на позовну заяву або окремо в клопотанні. Одночасно, суд зауважує, що для забезпечення стягнення судових витрат на правничу допомогу, сторона повинна не лише зазначити про це у відзиві, але й підтвердити свій намір відповідним клопотанням під час судового засідання.
Убачається, що представник позивача адвокат Філатова А.В. брала участь у відкритому судовому засіданні 27.03.2025 року та не підтвердила намір про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача. Відповідну заяву до закінчення судових дебатів не заявила.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії в встановлені законом або судом строки.
Враховуючи відсутність заяви представника позивача про розподіл судових витрат в судовому засіданні та заяви про подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які мали бути подані до закінчення судових дебатів, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених на правову допомогу.
Керуючись статтями 137, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд
В прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст ухвали складений 15 травня 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Шимків С.С.