15 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 563/1189/24
Провадження № 22-ц/4815/553/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач: ОСОБА_1
розглянула в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року, ухваленого в складі судді Сірака Д.Ю., дата складання повного тексту судового рішення 29.01.2025 року, у справі № 563/1189/24,
В липні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 28 лютого 2022 відповідач ознайомився з умовами кредитування та власноручно на планшеті (відповідно до вимог Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України) підписав паспорт кредиту та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, погодивши таким чином відповідні умови.
На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 09/27, тип - «Універсальна».
Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати позивачу своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.
Вказує, що відповідач перестав вносити кошти посилаючись на "спірні", на його думку операції, які були проведені по його картці номер НОМЕР_1 за 31.08.2023 - Зняття готівки в банкоматі, а тому, просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 31929 грн. 28 коп. та судові витрати.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження неправомірних дій АТ КБ «ПриватБанк».
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Встановлено, що 28.02.2022 відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання анкети-заяви, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк».
Заяву було підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 09/27, тип - Універсальна, що підтверджується довідкою від 17.05.2024 та випискою по рахунку (додається до позовної заяви).
31.08.2023 відповідач повідомив банк про можливі шахрайські операції, які були проведені по його картці 31.08.2023.
В ході перевірки даної інформації встановлено, що 31.08.2023 зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку фахівцям.
В ході перевірки, було встановлено наступні обставини: клієнт не підтверджує списання від 31/08/2023 07:20:43 01/09/2023 A10 F DB -20,800.00 UAH -20,000.00 -800.00 250005 6011 A0901495 UKR BRANCH 10026-0533, 27,VOLODYMYRSKA, KYYI A 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: BRANCH 10026-0533, KYYIV та 31/08/2023 07:21:25 01/09/2023 A10 F DB -4,160.00 UAH -4,000.00 -160.00 618006 6011 A0901495 UKR BRANCH 10026-0533, 27,VOLODYMYRSKA, KYYI A 10 Зняття готівки Зняття готівки в банкоматі: BRANCH 10026-0533, KYYIV.
Транзакція проходила з присутністю телефона та введенням ПІН-коду. Згідно правил міжнародних платіжних систем, оскарження таких операцій як шахрайство не є можливим.
Подальшою перевіркою встановлено що Картку 5168752008855499 було додано до GooglePay. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без його фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат. Опис сервісу доступний за посиланням privatbank.ua/cpa/googlepay.
Надалі, проводячи службову перевірку, було проведено аналіз вибірки яка була отримана з Програмного комплексу FINNUM, встановлено, що номер фінансового телефону НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 - не змінювався. Аналізом логін входів в Internet Banking Приват24 (далі Приват24) клієнта за номером НОМЕР_2 зафіксовано вхід з нетипового пристрою- PIXEL 6 Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.07.2024 4 PRO|GOOGLE/SMARTPHON. Перший вхід з нетипового PIXEL 6 PRO|GOOGLE/SMARTPHONE було здійснено 2023- 08-08 16:27. При цьому зміну логіну та паролю входу до Приват24 під акаунтом +38098****230 клієнта ОСОБА_1 - не виявлено.
Авторизації в Приват24 підтверджено в IVR (телефонним дзвінком): 2023-08-08 16:26:47 Контакт проведено (OK) НОМЕР_4 authorization. Інформування про вхід надсилалось до Приват24 клієнта.
Відповідач ОСОБА_1 28.02.2023, шляхом підписання власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного пристрою Заяви, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій визначенні істотні умови Договору «Кредитні картки», порядок та умови надання кредиту, повернення кредиту, права та обов'язки клієнта та банку, відповідальність сторін, інші умови, в тому числі тарифи.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.02.2022, станом на 31.08.2023 у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка заборгованість перед банком, кредитними коштами не користувався.
Станом на 15.05.2024 року відповідач має заборгованість - 31929.28 грн., яка складається з наступного: - 24960.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6969.28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно з даними довідки від 17.05.2024 на ім'я ОСОБА_1 08.08.2023 (фізично карта видана 28.02.2023) відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 , кредитний ліміт встановлений у розмірі 25 000 гривень. 08.08.2023 кредитний ліміт зменшено до 16000 грн.
Даними виписки за договором підтверджується, що 31.08.2023 проведено операції щодо зняття з картки НОМЕР_1 готівкових коштів у розмірі 24960,00 грн. Цього ж дня було активовано кредитку картка на ім'я відповідача.
ОСОБА_1 31.08.2023 звернувся до відділення «Приватбанку» із заявою про шахрайство у зв'язку із тим, що коштів із вказаного рахунку він не знімав.
Даними витягу з ЄРДР підтверджується, що 01.09.2023 ВП№7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, за заявою потерпілого ОСОБА_1 , внесені відомості ЄРДР за № 12023181140000236 з попередньою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України, зокрема в заяві просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка в серпні 2023 року відкрила на його ім'я в АТ КБ «Приватбанк» та 31.08.2023 здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 24960 грн. В ході досудового розслідування встановлено, що 31.08.2023 о 07:20 із банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , яка належить потерпілому ОСОБА_1 , через банкомат АТ «Ощадбанк»: BRANCH 10026-0533, KYIV, відбулось неодноразове зняття грошових коштів на загальну суму 24960 гривень. Також встановлено, що банкомат BRANCH 10026-0533АТ «Ощадбанк» знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 27. Згідно пояснень відповідача, на той час він перебував в м.Корець Рівненської області.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до частин сьомої-дев'ятої розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 5 листопада 2014 року (далі - Положення), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 та від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22.
З виписки за договором б/н від 28 лютого 2022 року слідує, що 31 серпня 2023 року проведено операції щодо зняття з картки НОМЕР_1 готівкових коштів у розмірі 24960,00 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором № б/н від 28.02.2022 у сумі 31929.28 грн., яка складається з наступного: - 24960.00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6969.28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц зроблено висновок, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зроблено висновок, що: «встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Отже, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Отже, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» про те, що спірні операції були здійснені за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації відповідальність за схоронність якої несе клієнт, висновків суду не спростовують.
Позивач не надав доказів, що відповідач розголосив інформацію про персональні дані третім особам.
Списання грошових коштів з карткових рахунків відповідача відбулося не за його волею, відтак він не повинен нести відповідальності за такі операції.
За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 24 січня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 15 травня 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Шимків С.С.