Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3694/24 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
15 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 274/3694/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у місті Бердичеві,
У квітні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»», позивач, товариство) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 666,87 грн, судовий збір та 7 100,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначав, що 18 червня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відповідальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка -35,99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитної лінією, але не менше 50 грн.
Вказував, що АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду.
Стверджував, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. Станом на 20 грудня 2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 40 666,87 грн.
Зазначав, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 18 червня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року у задоволені позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат за надану правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є передчасним та таким, що ухвалено без належного дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи.
Зазначає, що скаржником разом із позовною заявою надано оферту відповідача на отримання кредиту в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту. На підтвердження прийняття даної оферти відповідача АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано кредит, що підтверджується випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи. Більш того, в наданій до позовної заяви оферті відповідача у самому низу чітко зазначено, що відповідач підтверджує власноручним підписом, що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепту. Вважає, що укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбулося саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк».
Стверджує, що надані виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача.
Вважає, що саме через неналежне дослідження доказів суд першої інстанції і дійшов помилкових висновків про не доведеність наявності заборгованості відповідача.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк О.В. просив відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що додана до позовної заяви виписка з банківського рахунку не містить жодної інформації про підприємство, від імені якої вона складена, назви банку, який надав кредит, здійснював перерахування коштів та списання в рахунок сплати боргу, особистого підпису, печатки, або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні операції. Позивач в порушення частини 1 статті 81 ЦПК України не надав доказів на підтвердження факту укладення 18 червня 2019 року кредитного договору між ОСОБА_1 та АТ «Альфа- Банк» CCNG-631187853, відкриття Розбіцькому В.В. рахунку, видачі йому кредитної картки із кредитним лімітом у розмірі 200 000 грн, отримання відповідачем грошових коштів. А також на підставі чого у ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» виникло право грошової вимоги в розмірі 40 666,87 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Із матеріалів справи убачається, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір без номеру про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», за яким банк встановив відповідачу ліміт кредитної лінії в загальні сумі 200 000 грн. З даної оферти слідує, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що він отримав акцепт АТ «Альфа-Банк» на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії. Проте, з копії даної оферти не вбачається дати її підписання (а.с.6, 10).
Відповідно до копії анкети-заяви ОСОБА_1 від 16 червня 2019 року слідує, що відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк».
Встановлено, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» наявні лише його анкетні дані, місце проживання, доходи, сімейний стан. Вказана анкета-заява підписана 16 червня 2019 року (а.с.7).
Разом з тим, 16 червня 2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредитування у якому вказано розмір кредитного ліміту 22 000 грн, процентна ставка 35,99% річних, розмір щомісячного платежу та строк кредитування - 12 місяців. Також з паспорту споживчого кредиту вбачається, зокрема таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, відповідачу була надана картка MasterCardDebitWorld, строк кредитування 12 місяців, щомісячний платіж складає 865 грн., відсоткова ставка 52,25% реальна річна ставка, загальна вартість кредиту 10 785 грн. (а.с.6 зворот).
Установлено, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ "ФК"Еліт Фінанс" було укладено договір факторингу № 4, згідно п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор (ТОВ "ФК "Еліт Фінанс") зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт АТ «Альфа Банк» відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору.
Згідно п. 2.3 Договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» погодили, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.
Пунктом п 4.1 договору передбачено, що права вимоги за цим договором сторони оцінюють у 234 963 295,73 грн.
Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу ціна права вимоги за цим Договором становить 12 878 944,00 грн. Фактор зобов'язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 878 944,00 грн шляхом перерахування на рахунок Клієнта НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.
За послуги фінансування під відступлення права грошової вимоги відповідно до умов вказаного договору, клієнт сплачує фактору винагороду в розмірі 100 грн без ПДВ, шляхом перерахування на рахунок фактора, відкритого в ПАТ АБ Укргазбанк протягом двох банківських днів з дати підписання договору (п.4.3 договору).
Представником позивача долучено до матеріалів справи копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу № 4 за яким у відповідності та на виконання договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021року Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору та копію платіжного доручення № 34291 від 20 грудня 2021 року на суму 12878944,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року) (а.с.19, 20).
Згідно витягу з додатку № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року «Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами» від 20 грудня 2021 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CCNG-631187853 від 18 червня 2019 року, у сумі 40 666,87 грн (а.с.16-18).
З наданого розрахунку заборгованості з 16 червня 2019 року по 20 грудня 2021 року вбачається, що станом на 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 40 666,87 грн, з яких 34 699,98 грн. заборгованість за прострочене тіло кредиту, 5 496,33 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 470,56 - овердрафт (несанкціонована заборгованість (а. с. 25).
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом надання відповідачу кредиту та наявності у нього заборгованості, оскільки він був складений самим позивачем.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 29 вересня 2019 року року кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн.
Колегія суддів наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
З матеріалів справи убачається, що ТОВ ФК «Еліт Фінанс» ні в суд першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не були надані докази на підтвердження дійсного надання відповідачу кредитної картки із кредитним лімітом у розмірі 200 000 грн, а також отримання відповідачем грошових коштів.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитного ліміту.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 258, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді