Справа № 296/4547/25
2/296/2199/25
про передачу позову за підсудністю
15 травня 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
28 квітня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що вищевказаний позов не підсудний Корольовському районному суду міста Житомира.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання фізичної особи згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.
За змістом статті 28 ЦПК України позови про визначення місця проживання дитини не віднесені до категорії справ, територіальна підсудність яких може визначатись за вибором позивача.
Стаття 30 ЦПК України не відносить зазначену категорію справ до виключної підсудності.
Отже справи за позовами про визначення місця проживання дитини віднесені до територіальної юрисдикції (підсудності) суду, визначеній статтею 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
У відповідь на запит судді ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області надало довідку про те, що відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вибір підсудності позову, покликається на ч. 2 ст. 28 ЦПК України та зазначає, що позов може бути подано за зареєстрованим місцем проживання позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти.
Слід звернути увагу, що позивач не заявляє вимоги про розірвання шлюбу, а тому до спірних правовідносин щодо визначення підсудності позову ч. 2 ст. 28 ЦПК України не застосовується.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункті 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.
Ураховуючи те, що позивач заявляє вимоги про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, то до цих правовідносин слід застосовувати правила загальної підсудності, відповідно до яких позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Отже, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за територіальною підсудністю належить до юрисдикції Житомирського районного суду Житомирської області.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За таких обставин, вважаю за необхідне передати позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини для розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 187, 352, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини передати за підсудністю до Житомирського районного суду Житомирської області.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК