Справа № 127/38192/23
Провадження № 22-з/801/63/25
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Береговий О. Ю.
16 травня 2025 рокуСправа № 127/38192/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О. В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» - адвоката Олійника Олександра Леонідовича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кухаря Олексія Івановича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 10 лютого 2025 року,
встановив:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» (далі - ТОВ «Максіекобуд»), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А., про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2025 року заяву представника відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Максіекобуд» - адвоката Олійника О. Л. задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максіекобуд» 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кухаря О. І. залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 10 лютого 2025 року залишено без змін.
06 травня 2025 року представником ТОВ «Максіекобуд» - адвокатом Олійником О. Л. подана заява про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат, у якій він просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь ТОВ «Максіекобуд» 2500,00 грн витрат на правову допомогу. Адвокат зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу ним було заявлено про надання доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона понесла у зв'язку із розглядом справи в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. До цієї заяви адвокатом додані докази підтвердження розміру витрат, які сторона понесла у зв'язку із розглядом справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, із резолютивної частини, у котрій, крім іншого, зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду від 01 травня 2025 року не містить розподілу судових витрат за результатами перегляду цієї справи за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кухаря О. І. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 10 лютого 2025 року
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Частинами 2-5 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Як зазначалося, згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як слідує із матеріалів справи відповідач ТОВ «Максіекобуд» скористалося правовою допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правової допомоги №03/28/01 від 28 березня 2025 року.
На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги адвокатом у встановлений процесуальним законодавством п'ятиденний строк після винесення постанови апеляційним судом 01 травня 2025 року разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення подано апеляційному суду: вищезазначений договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг №1 від 01 квітня 2025 року, платіжну інструкцію від 03 квітня 2025 року №155 на суму 2500,00 грн, а також виписку по рахунку ОСОБА_4 за період 03 квітня 2025 року про зарахування коштів у сумі 2500,00 грн.
Згідно розділу 1 «Гонорар» договору про надання правової допомоги №03/28/01 від 28 березня 2025 року сторони погодили, що гонорар складається з суми вартості послуг, розмір яких узгоджений сторонами і актах наданих послуг. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Розрахунок здійснюється клієнтом з моменту відправлення адвокатом акту наданих послуг. Гонорар сплачується у безготівковому порядку.
Згідно акту наданих послуг №1 від 01 квітня 2025 року адвокатом була надана правова допомога з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №127/38192/23 тривалістю 1,25 години на загальну суму 2500,00 грн (ціна за годину 2000,00 грн).
Згідно платіжної інструкції від 03 квітня 2025 року №155 сума узгодженого гонорару була сплачена ТОВ «Максіекобуд» на рахунок адвоката та отримана останнім, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 за період 03 квітня 2025 року.
Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат відповідача ТОВ «Максіекобуд» на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку вищезазначеним доказам, дійшов висновку, що ним доведена обставина отримання ним професійної правничої допомоги у межах даної цивільної справи, розмір таких витрат у сумі 2500,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, реальним та підтвердженим матеріалами справи. Заяв щодо неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу від позивача не надходило. Відтак, визначаючись із розподілом судових витрат відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним та обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максіекобуд» 2500,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи апеляційним судом, про що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України слід ухвалити додаткове судове рішення.
Керуючись статтями 270, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
постановив:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» - адвокат Олійника Олександра Леонідовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кухаря Олексія Івановича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 10 лютого 2025 року додаткову постанову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» 2500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді: О. С. Панасюк
Т. Б. Сало