Справа № 741/2408/24 Головуючий у 1 інстанції Ляшко Р.С.
Провадження № 33/4823/440/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
15 травня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Левченка Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Левченка Г.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , військовослужбовець ЗСУ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 01 грудня 2024 року близько 22 год. 15 хв., в м. Носівка Чернігівської області, по вул. Центральній, 85, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA VENZA», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Левченко Г.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду змінити в частині накладеного адміністративного стягнення, та призначити його підзахисному стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами. Посилається на те, що на даний час ОСОБА_1 проходить військову службу, займає офіцерську посаду та в умовах воєнного стану виконує службу в посиленому режимі. У зв'язку із своїми службовими обов'язками ОСОБА_1 використовує як службовий, так і свій власний транспортний засіб для того, щоб виконати військові завдання, вчасно та оперативно прибути на службу у разі будь-якої загрози. А тому, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати важливу місію у важкий для нашої країни час, коли йде війна у зв'язку з військовою агресією рф. Також просив урахувати відсутність шкідливих наслідків правопорушення, а саме те, що вчинені ОСОБА_1 дії не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, які обтяжують відповідальність правопорушника, теж не встановлено.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 с. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Левченка Г.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Факт учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, кваліфікація його дій та доведеність вини, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Апелянт не погоджується лише з накладеним місцевим судом на ОСОБА_1 адміністративним стягненням та просить не позбавляти останнього права керування транспортними засобами.
Проте, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту щодо застосування ст.69 КК України за аналогією закону, з огляду на таке.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
За змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вказаної норми закону убачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом. А тому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права, про що просить захисник Левченко Г.В. в апеляційній скарзі.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Левченка Г.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний