Справа № 734/1347/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/435/25
Категорія - - ч.3 ст.173-2 КУпАП
15 травня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю - захисника Сердюкова О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сердюкова О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (в редакції станом на 26.11.2024) та на нього накладено стягнення у виді адміністративного арешту строком 5 (п'ять) діб.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 26 листопада 2024 року о 19 год 30 хв, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно штовхав та висловлював погрози в сторону своєї доньки ОСОБА_4 , що проживає за вищевказаною адресою, чим вчинив психологічне та фізичне насильство.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Сердюков О.С. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі. Посилається на те, що за наявності нескасованої постанови від 03.02.2025 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення № 734/406/25, вбачається, що працівники поліції взагалі не мали повторно розпочинати провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по факту вчинення ним насильства в сім'ї, що мав місце 26.11.2024, а суд, отримавши такий незаконний протокол, мав закрити розпочате провадження, на підставі п.8 ч.1 ст.247 КУпАП. Також апелянт зазначає, що приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції взагалі вийшов за межі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та перекваліфікував дії останнього за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а отже змінив склад адміністративного правопорушення.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Сердюкова О.С., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Проте місцевим судом цих вимог закону не було дотримано в повному обсязі.
Так, положеннями частини 1 статті 173-2 КУпАП в редакції Закону №1604-ІХ від 01.07.2021, чинній на час діяння 26.11.2024, була передбачена відповідальність, серед іншого, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 КУпАП в редакції Закону №1604-ІХ від 01.07.2021, чинній на час діяння 26.11.2024, була передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з пунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливого завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відтак, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).
Законом №3733-ІХ від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни, серед іншого, до ст.173-2 КУпАП, яка викладена у новій редакції.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП (у діючій редакції) встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи; частиною 3 ст.173-2 КУпАП - за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Як убачається з матеріалів справи, 20 січня 2025 року співробітниками ВП № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП та направлено його до Козелецького районного суду Чернігівської області для розгляду.
03 лютого 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП було закрито, а матеріали передані прокурору, оскільки викладені в протоколі обставини свідчать про можливе вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, проти власності.
06 лютого 2025 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202527213000011.
26 лютого 2025 року кримінальне провадження № 4202527213000011 закрито у зв'язку з відсутністю кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, виділено матеріали та направлено до сектору превенції Відділення поліції № 1 з метою вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП.
18 березня 2025 року працівниками ВП №1 Чернігівського районного управління поліції було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП та направлено його до Козелецького районного суду Чернігівської області.
Згідно з ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №263720 від 18.03.2025, ОСОБА_1 , 26 листопада 2024 року о 19 год 30 хв, у АДРЕСА_1 , умисно штовхав та висловлював погрози в сторону своєї доньки ОСОБА_4 , що проживає за цією ж адресою, чим вчинив психологічне та фізичне насильство. Такі дії ОСОБА_4 органом поліції кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП (а.с.7).
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (у редакції, чинній на момент зазначеного в протоколі діяння), установивши при викладенні обставин адміністративного правопорушення, що ОСОБА_1 26.11.2024 о 19:30 год, в АДРЕСА_2 , умисно штовхав та висловлював погрози в сторону своєї доньки ОСОБА_4 , чим вчинив психологічне та фізичне насильство.
Зі змісту вищевказаного протоколу та викладеної у ньому суті адміністративного правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не ставиться у провину завдання шкоди (або можливе її спричинення) фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_4 , що є обов'язковою умовою за ст.173-2 КУпАП.
Відсутність посилання на наслідки у виді завдання шкоди (або можливого завдання шкоди) фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, позбавляє суд можливості об'єктивно встановити обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та прийняти законне рішення.
Водночас, місцевий суд не врахував, що в протоколі про адміністративне правопорушення не встановлено, чи могла бути або, чи була завдана шкода фізичному, психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_4 , внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 .
Відтак, викладена в протоколі суть адміністративного правопорушення не містить обов'язкових елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, у тому числі, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (у редакції на момент зазначеного в протоколі діяння та прийняття оскаржуваної постанови), та ч.3 ст.173-2 КУпАП (у діючій редакції), що підлягають доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП та суперечить вимогам ст.256 КУпАП.
Складений у такий спосіб протокол щодо ОСОБА_1 унеможливлював притягнення останнього до адміністративної відповідальності, так як наведені в ньому обставини не утворюють складу адміністративного правопорушення, навіть за умови їх підтвердження іншими доказами по справі.
Усунути вказані вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході апеляційного розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, у зв'язку із зазначеним, апеляційний суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, не доведеною, а тому, з урахуванням вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Що стосується інших доводів, на які посилається сторона захисту в своїй апеляційній скарзі, то такі не аналізуються та не досліджуються, оскільки вже встановлений факт є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Сердюкова О.С. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний