Справа № 750/2884/25
Провадження № 2/743/179/25
(заочне)
15 травня 2025 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді: Кравчук М. В.
за участю секретаря: Воєдило О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27.02.2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.03.2025 р. справу було передано за підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.02.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 754108439 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV248UG. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в повній сумі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача в розмірі 14700, 00 грн. В подальшому право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до договору факторингу від 28.11.2018 р. № 28/1118-01 ( зі змінами ).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 р. до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1
26.12.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.
Справа передана головуючому судді 26.03.2025 р.
27.03.2025 р. до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.04.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Проведення судового засідання призначено на 29.04.2025 р.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29.04.2025 р. відкладено судове засідання до 15.05.2015 р. з метою повторно виклику відповідача.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися. Повідомлялися про день, час та місце розгляду справи належним чином. Відповідач повідомлена, в тому числі, шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судова влада України.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської від 15.05.2025 р. ухвалено у справі провести заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.
17.02.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 754108439 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV248UG.
Відповідно до п. 2.1 сума кредиту складає 14700, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надається на 84 дні, процентна ставка 0,69 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Згідно з п 4.3 сторони погодили, що у разі якщо повернення кредиту здійснюється не згідно погодженого графіку платежів то умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за процентною ставкою 474,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,30 відсотків в день.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в повній сумі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача в розмірі 14700, 00 грн. В подальшому право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до договору факторингу від 28.11.2018 р. № 28/1118-01 (зі змінами).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 р. до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1
26.12.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а. с. 23-26).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 р. загальна сума боргу складає 15874, 53 грн, з них 14700, 00 грн - тіло кредиту та 1174, 53 грн - прострочені відсотки.
Заперечень від відповідача стосовно вищезазначеного розрахунку, не надходило.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Позивачем зазначено, що кредитодавцем зобов'язання за договором виконано у повному обсязі та надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договорами, однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надав, відтак розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не спростовано.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03.09.2015 р. (далі - Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).
В абзаці другому ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Тобто, договір № 754108439 від 17.02.2022 р. про надання кредитних коштів був укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 14700, 00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.
Що стосується судових витрат, то слід звернути увагу на таке.
Відповідно до акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 27/12/24-01 від 27.12.2024 р. встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6000, 00 грн.
Відповідно до ч. 4. ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суддя дійшов висновку про обґрунтованість розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, 19 офіс 2005) заборгованість за договором № 754108439 від 17 лютого 2022 року у розмірі 15874, 53 гривень (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 53 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, 19 офіс 2005) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 гривень (шість тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, 19 офіс 2005) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ріпкинським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя М. В. Кравчук