Єдиний унікальний номер 205/15626/24
Провадження № 2/205/317/25
07 травня 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Синько Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО СІТІ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО СІТІ» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди.
06.05.2025 року від представника позивача ТОВ «АГРО СІТІ» Романченко Д.І. до суду надійшла заява про залишення вищезазначеного позову без розгляду.
07.05.2025 у судовому засіданні представник позивача адвокат Романченко Д.І. підтримала дане клопотання, просила задовольнити. У задоволенні вимог представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Талоконова К.В. про стягнення правової допомоги у розмірі 30000 гривень, які заявлені у відзиві на позов, просила відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Талоконов К.В. у судове засідання не з'явився, надав додаткові пояснення у справі, просив заяву позивача про уточнення позовних вимог залишити без розгляду, стягнути з позивача витрати на правничу (правову) допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позовна заява залишається без розгляду у випадку, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява представника позивача ТОВ «АГРО СІТІ» Романченко Д.І. про залишення позову ТОВ «АГРО СІТІ» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, без розгляду не суперечить вимогам процесуального закону, внаслідок чого суд залишає даний позов без розгляду.
Щодо стягнення з позивача витрат на правничу (правову) допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно да ч.ч.5,6 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до відзиву представником відповідача було зазначено про витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 в зазначеній цивільній справі на підставі договору про надання правової допомоги від 03.12.2024 року № 1/12-24 надавав адвокат Талоконов К.В.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача надано договір про надання правничої допомоги від 03.12.2024 року № 1/12-24 відповідно до якого виконавцем надані послуги: юридична консультація клієнта, вивчення і аналіз позовної заяви з додатками, матеріалів справи, складання і направлення адвокатських запитів, отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, складання відзиву на позовну заяву та збирання до неї відповідних доказів, складання інших заяв і клопотань, участь в судовому засіданні (та майбутніх судових засіданнях), складання цих заперечень.
У Додатковій угоді №1 від 09.12.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №1/12-24 від 03.12.2024 (розрахунок вартості послуг з надання правничої (правової) допомоги) відповідач та представник відповідача визначили, що певний розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає сплаті у певний термін - після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 205/15626/24, що в свою чергу не суперечить п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України.
Згідно абз.3 п.2 Додаткової угоди №1 від 09.12.2024 повна оплата гонорару за надання правничої (правової) допомоги (20 000,00 гривень) за цією Додатковою угодою здійснюється впродовж 30 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 205/15626/24; згідно абз.2 п.3 Додаткової угоди №1 від 09.12.2024 повна оплата «гонорару успіху» за досягнення позитивного результату (10 000,00 гривень) за цією Додатковою угодою здійснюється впродовж 90 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення.
Вартість наданих послуг складає 30 000,00 гривень.
Докази сплати гонорару адвоката та «гонорару успіху» за досягнення позитивного результату, не надано.
Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката щодо надання правової допомоги в цій справі.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18.
Також слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18. Велика Палата Верховного у справі №904/4507/18 виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.
Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Так, розглядаючи надані представником відповідача докази понесених витрат на правову допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, та дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на правову допомогу в сумі 30000,00 гривень не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати неспівмірні з ціною позову, розмір якої відповідно до вимог позовної заяви складає 26769,12 гривень, та обсягом і змістом наданих послуг.
Суд звертає увагу також на те, що до суду надано копію договору про надання правничої допомоги та додаткова угода до цього договору, в якому зазначено узагальнений перелік узгоджених сторонами послуг. Проте суду не надано документів на підтвердження конкретно наданих послуг, які мають бути відображені в акті надання послуг, підписаного обома сторонами договору про надання правничої допомоги.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог представника відповідача щодо стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу та стягує з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень, які є співмірними з обсягом і змістом наданих послуг.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 142, п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО СІТІ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, залишити без розгляду.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО СІТІ» , ЄДРПОУ 43689690, адреса: 49000, місто Дніпро, вул. Кільченська, буд. 1, на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О.Костромітіна