Справа № 580/7159/24 Головуючий у 1 інстанції - Бабич А.М. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо не вірного розрахунку розміру підвищення грошового забезпечення та суми індексації-різниці в місяці підвищення посадових окладів, березні 2018 року;
- установити, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року склав 510,84 грн.;
- установити, що розмір індексації-різниці грошового забезпечення позивача у березні 2018 року з урахуванням вимог абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 склав 3 952, 31грн.;
- визнати протиправними дії щодо невиплати їй індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 26.06.2019;
- стягнути з відповідача на її користь за період з 01.03.2018 до 26.06.2019 кошти в сумі 62 709, 99 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 адміністративний позов повернуто.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що відсутні належні, достовірні та допустимі докази отримання Дудою Ю.М. адвокатського посвідчення. Також, відсутні докази родинних відносин між позивачем та вказаною особою. Водночас, позовна заява подана та підписана 22.07.2024 Дудою Ю.М., на підтвердження повноважень якої надано суду сформовану в базі ЄСІТС довіреність загальної форми, яка не є зіскановою копією нотаріально посвідченої довіреності та не є належним доказом повноваження діяти від імені позивача, оскільки на ній відсутній кваліфікований цифровий підпис позивача. Сформована в базі ЄСІТС довіреність, яка не містить волевиявлення позивача на уповноваження Дуди Ю.М. підписувати та подавати суду будь-які документи, не має ознак достовірного доказу. Отже, на дату підписання позовної заяви та подання позову до суду вказана фізична особа не мала відповідних повноважень представляти інтереси позивача, позовна заява подана нею за відсутності повноважень на представницькі дії у Черкаському окружному адміністративному суді.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції застосовує статтю 59 Кодексу адміністративного судочинства України з порушенням (не врахуванням) правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.12.2021 у справі № 560/9405/21, згідно якої, довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні. Отже, правила засвідчення копій довіреностей, виданих в паперовій формі, неможливо застосувати до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний суд»."
Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обґрунтованими, враховуючи наступне.
У силу п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому, за змістом частин 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).
Пунктом 30 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Згідно з пунктом 34 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.
Отже, частиною 7 статті 59 КАС України та підрозділом 2 розділу ІІІ Положення визначено особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі. Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.
Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
Подібні висновки щодо застосування частини 7 статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі №683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі №300/8766/21, від 30 березня 2023 року у справах 580/140/23 та 580/6367/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 580/142/23.
Правила посвідчення довіреності фізичної особи, передбачені частиною 2 статті 59 КАС України, стосуються довіреностей, виданих у паперовій формі, і не застосовуються до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний Суд».
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 59 КАС України за подібних обставин висловлена Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2021 року у справі №300/1329/20, від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21, від 11 листопада 2021 року у справі №560/10261/21 та від 20 грудня 2021 року у справі №560/9405/21.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана 22.07.2024 за підписом Дуди Ю.М .
У матеріалах позовної заяви міститься довіреність від 25.02.2024, якою ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), уповноважує Дуду Ю.М. (РНОКПП - НОМЕР_3 ) представляти свої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Колегія суддів зазначає, що у разі формування електронного доручення за допомогою підсистеми «Електронний суд» від особи не потрібно вимагати додаткового надання паперового примірника такої довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження представника.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису.
Електронна довіреність видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд».
Надалі така електронна довіреність автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», разом з цим у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такої електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.
Доручення, сформоване за допомогою підсистеми «Електронний суд», як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21 та від 30 березня 2023 року у справі № 580/140/23.
На підстави вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що довіреність сформована автоматично засобами Електронного суду і позивач не мав змоги впливати на форму та зміст електронної довіреності. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не використав наявні у нього функції доступу до підсистеми Електронний суд та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, у зв'язку із чим порушено норми процесуального права.
Відтак, аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.