Справа № 320/40284/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Приватне підприємство "Будпостач" (далі- позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 20.04.2024 №UA902080/2024/000074/1 про коригування митної вартості товарів.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05 лютого 2025 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що посадовою особою митниці було встановлено, що декларантом не підтверджено заявлену митну вартість товару та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 08.06.2018 між позивачем (покупець) та виробником товарів компанією HEBEI JINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO. LTD (Китай) (продавець) було укладено прямий контракт №1055, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає та оплачує товари сітку з скловолокна.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (експедитор) договір №UA00072711 транспортного експедирування.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
21.08.2023 продавець надав позивачу проформу інвойс № JA20230510 для оплати товарів за ціною 1 267 200,00 доларів США, на умовах передоплати, а також на умовах поставки FOB порт XINGANG Китай відповідно правил Інкотермс 2010.
01.09.2023 продавець надав позивачу прайс-лист про підтвердження ціни товарів на умовах поставки FOB XINGANG правил Інкотермс 2010.
08.12.2023 позивач на підставі контракту від 08.06.2018 №1055 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №256 грошові кошти в розмірі 136 144, 80 доларів США.
22.01.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №JA240122 для відвантаження товарів за ціною 69 067, 52 доларів США, на умовах передоплати та умовах поставки FOB TIANJIN правил Інкотермс 2010.
26.01.2024 для перевезення товарів у п'яти контейнерах в Україну митними органами Китаю була оформлена митна декларація №021720240000023494 за ціною 69 067,52 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
31.01.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №С243361072150002.
13.02.2024 позивач на підставі контракту від 08.06.2018 №1055 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №72 грошові кошти в розмірі 8 743,52 доларів США.
26.02.2024 продавець передав товари у п'яти контейнерах перевізнику для доставки в порт Гданськ (Польща) та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент 234572761.
11.03.2024, враховуючи що товари були завантажені у п'яти контейнерах та доставлялися до відповідача у різний час, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу від 22.01.2024 № JA240122 виписав:
-Специфікацію №1 на товари у контейнері №MRKU4275740 за ціною 13 790,44 доларів США;
-Специфікацію №2 на товари у контейнері №MSKU 1429680 за ціною 13 982,64 доларів США;
Загальна сума по специфікаціям становить 27 773,08 доларів США.
20.03.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653341856, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписала інвойс №5653341857.
02.04.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів у п'яти контейнерах експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №60, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 481 464, 96 грн., а також 13 157, 42 доларів США.
Товари у п'яти контейнерах були доставлені з порту Гданськ Польща через пункт пропуску Грубешів-Ізов на кордоні України до залізничної станції Клевань на підставі залізничної накладної УМВС від 10.04.2024 №11225.
09.04.2024 позивач підготував до відповідача лист про оплату товарів, у якому вказав, що товари зазначені у комерційному інвойсі від 22.01.2024 №JA240122 оплачені платіжними дорученнями від 08.12.2023 №256 та №72 від 13.02.2024 у повному обсязі в розмірі 69 067,52 доларів США. Різниця у сумі буде використана для оплати інших замовлень.
На підставі товарно-транспортних накладних від 18.04.2024 №5740 та №9680 товари були доставлені до Черкаської митниці.
10.04.2024 для митного оформлення товарів, що зазначені у специфікації №1 та специфікації №2, позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080801513U9, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 27 773, 08 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією надано до митного органу, зокрема наступні документи: Контракт від 08.06.2018 №1055 з додатками; Прайс-лист продавця від 01.09.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт в Китаї правил Інкотермс 2010;Комерційний інвойс від 22.01.2024 №JA240122 про відвантаження товарів за ціною 69 067,52 доларів США, на умовах передоплати та умовах поставки FOB TIANJIN правил Інкотермс 2010; митну декларацію Китаю від 26.01.2024 №021720240000023494; Специфікацію від 11.03.2024 №1 до комерційного інвойсу від 22.01.2024 №JA240122; Специфікацію від 11.03.2024 №2 до комерційного інвойсу від 22.01.2024 №JA240122; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.12.2023 №256 про оплату товару; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 13.02.2024 №72 про оплату товару; Сертифікат походження товарів від 31.01.2024 №С243361072150002; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649 між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 26.02.2024 № 234572761 про доставку товарів у п'яти контейнерах з Китаю до порту Гданська (Польща); залізничну накладну УМВС від 10.04.2024 №11225 про перевезення товарів з порту Гданськ у Польщі через пункт пропуску Грубешів-Ізов на кордоні України до залізничної станції Клевань; товарно-транспортну накладну від 18.04.2024 №5740 по доставці товарів від залізничної станції Клевань до відповідача; товарно-транспортну накладну від 18.04.2024 №9680 по доставці товарів від залізничної станції Клевань до відповідача; інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.03.2024 №5653341857 для оплати послуг з перевезення товарів; рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 20.03.2024 №5653341856 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №60; відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї; лист позивача про оплату товарів від 19.04.2024; виписку з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні; технічні дані від 30.12.2023; Декларацію митної вартості.
20.04.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1015911, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи.
20.04.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив митний орган, що всі наявні документи додані до митної декларації.
Розглянувши подані документи відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості
№UA902080/2024/000074/l, яким визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів (сітка), за ціною договору щодо подібних товарів на рівні 1,07 долари США за кг.
Не погодившись з рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).
Згідно ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення, було подано пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: Контракт від 08.06.2018 №1055 з додатками; Прайс-лист продавця від 01.09.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт в Китаї правил Інкотермс 2010;Комерційний інвойс від 22.01.2024 №JA240122 про відвантаження товарів за ціною 69 067,52 доларів США, на умовах передоплати та умовах поставки FOB TIANJIN правил Інкотермс 2010; митну декларацію Китаю від 26.01.2024 №021720240000023494; Специфікацію від 11.03.2024 №1 до комерційного інвойсу від 22.01.2024 №JA240122; Специфікацію від 11.03.2024 №2 до комерційного інвойсу від 22.01.2024 №JA240122; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.12.2023 №256 про оплату товару; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 13.02.2024 №72 про оплату товару; Сертифікат походження товарів від 31.01.2024 №С243361072150002; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649 між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 26.02.2024 № 234572761 про доставку товарів у п'яти контейнерах з Китаю до порту Гданська (Польща); залізничну накладну УМВС від 10.04.2024 №11225 про перевезення товарів з порту Гданськ у Польщі через пункт пропуску Грубешів-Ізов на кордоні України до залізничної станції Клевань; товарно-транспортну накладну від 18.04.2024 №5740 по доставці товарів від залізничної станції Клевань до відповідача; товарно-транспортну накладну від 18.04.2024 №9680 по доставці товарів від залізничної станції Клевань до відповідача; інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.03.2024 №5653341857 для оплати послуг з перевезення товарів; рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 20.03.2024 №5653341856 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №60; відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї; лист позивача про оплату товарів від 19.04.2024; виписку з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні; технічні дані від 30.12.2023; Декларацію митної вартості.
Вказані документи, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що в наданих до митного оформлення рахунках від 20.03.2024 № 5653341856 від імені Мерск Україна ЛТД, та від 20.03.2024 № 5653341857 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки відповідача оскільки вказані відомості не свідчать про наявність обставин, що передбачені ч.3 ст. 53 МК України, як підстави для витребування додаткових документів.
Крім того, у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №60 та інвойсі компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 20.03.2024 №5653341857 вказано зокрема вартість послуг: оформлення документації у Гданську, Польща - 55,12 доларів США; операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 1102,30 доларів США.
Саме до вартості операційних послуги терміналу у порту Гданськ, Польща включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.
Оскільки товари поставлялися на умова поставки FOB правил Інкотермс 2010, вартість послуг по завантаженню товарів на судно в Китаї здійснювалося за рахунок продавця.
Щодо висновку митного органу про відсутність інформації про наявність чи відсутність оплати за товар, колегія суддів зазначає що вказані обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв?язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Щодо надання позивачем експортної декларації країни відправлення від 26.01.2024 № 021720240000023494 без перекладу, слід зазначити, що самі по собі обставини ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, отже наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності такої декларації згідно із ч.3 ст.53 МК України, також не є підставами для витребування додаткових документів.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю є необґрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких