Справа № 320/26878/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 21 січня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 35 календарних років служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 січня 2021 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 35 календарних років служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка щодо неврахування під час складання щодо ОСОБА_1 довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, за період з 29.01.2020 по 21.01.2021;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати її до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 29.01.2020 він набув право на обчислення та виплату грошового забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, 01.01.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 21 січня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 35 календарних років служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ - 22994521, вул.Юлії Здановської, буд.81, м.Київ, 03189) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 січня 2021 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 35 календарних років служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка щодо неврахування під час складання щодо ОСОБА_1 довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, за період з 29.01.2020 по 21.01.2021.
Зобов'язано Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ - 22994521, вул.Юлії Здановської, буд.81, м.Київ, 03189) видати на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати її до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
Суд першої інстанції на підставі аналізу обставин справи в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання виснував, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2020 року Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Наведені обставини є також підставою для складання нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника з урахуванням перерахунку грошового забезпечення оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року по справі №320/26878/23 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Відповідач наголошує на тому, що не можуть бути визнані протиправними дії чи бездіяльність Військового інституту який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка в своїй повсякденній діяльності чітко та неухильно виконує норми та приписи чинного законодавства України жодним чином не ухиляючись від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та вчиняє дії при наявності на те правових підстав. Тому висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність та протиправні дії Військового інституту Київського національного університету є упередженим, формальним та без з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вказує, що позивач не може бути звільненим від сплати судового збору у даній справі на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Також відповідач зазначає, що відповідно до наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 20.01.2021 року № 13 (по стройовій частині) про виключення із списків особового складу полковник ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу Військового інституту та усіх видів забезпечення з 20 січня 2021 року. А у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає спірний період з 29.01.2020 року по 21.01.2021 року, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Також апелянт зазначає, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
Апелянт також вказує, що Кабінетом Міністрів України постановою від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р. №77, ст.2374), виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14." Враховуючи вищенаведені обставини у період з 29.01.2020 по 21.01.2021 року слід застосовувати саме пункт 4 Постанова №704 в редакції Постанови №103 від 21.02.2018 де зазначено: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13 і 14.
З огляду на вищевикладені положення, твердження суду першої інстанції про те, що скасування судом пункту 6 Постанови №103 відновлюють раніше діючий порядок є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття відновлення в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. З огляду на викладене згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
Також відповідач повністю заперечує проти тверджень суду першої інстанції про зобов'язання Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, оскільки такий обов'язок покладено на обласні військові комісаріати (ТЦКСП).
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року та від 02 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
Позивач проходив військову службу у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наказом начальника військового інституту (по стройовій частині) від 20.01.2021 позивача з 20.01.2021 виключено зі списків особового складу військового інституту та усіх видів забезпечення.
Позивач вважає, що у період з 29.01.2020 по 20.01.2021 відповідач неправильно нараховував та виплачував позивачу як постійні, так і одноразові складові грошового забезпечення, застосовуючи для їхнього обчислення розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, та невірно зазначив складові грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії.
Не погоджуючись такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
В даній справі позивач оспорює правомірність обчислення та виплати його грошового забезпечення та додаткових доплат з урахуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн).
Позивач апелюючи до дати ухвалення судового рішення - 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, вважає, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися - за правилами пункту 4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а не «на 01 січня 2018 року» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 у подібних правовідносинах дійшов наступного висновку:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Такий правовий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.
Враховуючи вимоги позивача, а саме період, за який він просить перерахувати і виплатити його грошове забезпечення та одноразові грошові виплати з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням (виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704), колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні також і цієї справи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 240/16735/21, в якій сформовано висновок щодо застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції від 29 січня 2020 року у правовідносинах, які, зокрема, стосувались нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю за період з 29 січня 2020 року по 07 квітня 2021 року.
Враховуючи викладене слід зазначити, що саме з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
За такого правового врегулювання та обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у частині того, що грошове забезпечення позивача, його посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29 січня 2020 року по 20 січня 2021 року слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Водночас, судом враховується, що Наказом начальника військового інституту (по стройовій частині) від 20 січня 2021 року позивача з 20 січня 2021 року виключено зі списків особового складу військового інституту та усіх видів забезпечення.
Отже, підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за 21 січня 2021 року відсутні.
Отже, суд першої інстанції хибно вказав про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення за 21 січня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний календарний рік.
Виходячи із зазначеного, наявні підстави для зміни рішення суду в цій частині.
Натомість, доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин не може бути застосована норма, за якою обчислення грошового забезпечення позивача здійснюється із використанням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, свого підтвердження не знайшли.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховано, що 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (надалі - Постанова №481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року.
Водночас, судова колегія зазначає, що спірні у цій справі правовідносини стосуються права позивача на перерахунок грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 20 січня 2021 року, тобто не охоплюються предметом регулювання пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481.
У контексті доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 не може бути звільненим від сплати судового збору у даній справі на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судова колегія враховує, що ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 14 серпня 2023 року позивача було звільнено від сплати судового збору, ураховуючи наявність статусу учасника бойових дій.
Поряд з цим, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
У справі ж, що розглядається, спір виник у зв'язку з невиплатою позивачу належних сум грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 січня 2021 року, тобто спір стосується заробітної плати, що в свою чергу підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору колегія суддів відхиляє за безпідставністю.
Надалі, надаючи оцінку заперечення апелянта щодо зобов'язання видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, судова колегія зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо підготовки та видання довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наведена вимога мотивована тим, що внаслідок невірного нарахування та виплати як постійних, так і одноразових складових грошового забезпечення із застосуванням для їхнього обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, відповідач невірно зазначив у довідці складові грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії.
На підставі наведеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, зокрема шляхом зобов'язання відповідача видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та подати її до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України.
Відтак, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим останнє слід змінити в мотивувальній та резолютивній частинах.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1, п.4 частини першої, четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - змінити в мотивувальній та резолютивній частинах.
Викласти другий, третій та четвертий абзаци резолютивної частини у наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 січня 2021 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 35 календарних років служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ - 22994521, вул. Юлії Здановської, буд.81, м. Київ, 03189) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 січня 2021 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 35 календарних років служби, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка щодо неврахування під час складання щодо ОСОБА_1 довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, за період з 29 січня 2020 року по 20 січня 2021 року.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан