Головуючий І інстанції: Садова М.І.
15 травня 2025 р. Справа № 520/564/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернишкової Галини Юріївни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, по справі № 520/564/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення, за період з 18.03.2022 по 31.08.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 18.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.08.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022, на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 та на 01 січня 2023 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 повернуто позовну заяву в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення, за період з 19.07.2022 до 31.08.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 19.07.2022 до 31.08.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити суму грошової допомоги на оздоровлення за 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2023 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що проходячи службу в Військовій частині НОМЕР_1 позивач очікував, що відповідач дотримується зобов'язань щодо виплати грошового забезпечення, тому після того, як позивачу стало відомо про порушення законодавства відповідачем звернувся до суду із позовною заявою. Крім того, строк звернення до суду може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин за умови, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні минуло не більше одного року. Апелянт зазначив, що письмове повідомлення про те, що під час проходження служби позивачу неналежним чином виплачувалось грошове забезпечення, надійшло в листопаді 2024. Із даним позовом позивач звернувся в січні 2024, тобто, в межах тримісячного строку, установленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а відтак строк звернення до суду, на думку апелянта, не пропущений.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин, з метою дотримання положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
24.01.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки мав переконання у правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, а дізнався про порушення прав на отримання грошового забезпечення у належному розмірі після отримання письмової відповіді військової частини НОМЕР_1 21.11.2024.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві обставини не підтверджують поважність пропуску позивачем строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Спірним питанням в межах розгляду цієї справи є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 19.07.2022 до 31.08.2023, допомогу на оздоровлення за 2023.
При наданні оцінці доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, слід виходити з того, що спір щодо нарахування та виплати наведених вище сум стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Також, необхідно враховувати, що відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, з урахуванням п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 та відповідно завершився 30.09.2023.
Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 31.08.2023, допомоги на оздоровлення за 2023, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, оскільки про порушення свого права на отримання грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у належному розмірі позивач мав дізнатись в момент їх отримання.
Натомість позивач зазначає, що строк звернення до суду у даній ним не порушено, оскільки інформація про те, що під час проходження службу нараховувалось грошове забезпечення у неналежному розмірі, ним отримана лише у листопаді 2024 при отримання письмової відповіді військової частини НОМЕР_1 21.11.2024, у зв'язку з чим звернення до суду 09.01.2025 здійснено у межах встановленого тримісячного строку.
Колегія суддів з приводу питання початку перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про порядок нарахування таких сум, складових які були при цьому враховані, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Отже, саме з дати виплати позивачу грошового забезпечення з 19.07.2022 до 31.08.2023, допомоги на оздоровлення за 2023, позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цим пов'язаний перебіг строку звернення до суду із даним позовом в частині вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 31.08.2023, допомоги на оздоровлення за 2023.
Станом на 2023 ст. 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.
Натомість, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 09.01.2025, тобто з порушенням встановленого строку.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, є правильним.
Натомість, позивач помилково пов'язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом отримання відповіді від Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024, оскільки це не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, а лише свідчить про час, коли позивач виявив належну зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав та внаслідок таких дій у позивача штучно збільшився строк звернення до суду.
Отже, позивачем не наведено обставини, що були об'єктивно непереборними та не залежали від дій самого позивача, а отже пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, позивачем не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів доходить висновку, що повертаючи позовну заяву позивачу на підставі ч. 2 ст. 123, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції діяв у межах процесуального закону.
Наведені висновки щодо застосування положень ст. 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.04.2025 у справі № 420/4345/24, від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернишкової Галини Юріївни - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 520/564/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов